§ 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів

У криміналістиці вирішення даного питання є неодноз­начним. Існує низка концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування злочинів не обов'язково пов'язане з їх розкриттям, оскільки у деяких випадках вже під час розгляду матеріалів, що містять ознаки злочи­ну, або на початковому етапі розслідування є досить дока­зової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін «оче­видні» злочини, який є умовним і відбиває конкретну ситу­ацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затри­манні особи на місці вчинення злочину, розслідуванні еко­номічних злочинів, пов'язаних з конкретною діяльністю певних категорій матеріально відповідальних осіб, служ­бових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей тощо. 374 -----------------------------------------------------------------------

^^

Залежно від повноти первісної інформації можна гово­рити й про «неочевидні» злочини, що вимагають встанов­лення особи, яка вчинила даний злочин.

Правильне визначення суті розкриття злочину має ва­жливе криміналістичне значення, оскільки воно пов'язане з побудовою структури окремих методик розслідування, визначенням його етапів. При цьому в основі такого рішен­ня повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: «якщо на мо­мент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути по­рушено щодо цієї особи». У таких випадках виникає ситу­ація, коли конкретний злочин може бути віднесений до «оче­видних».

Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочинністю, що здійснюється правоохоронни­ми органами.

Розкриття злочинів тісно пов'язане з розшуковою дія­льністю і значною мірою залежить від ефективності роз-шукових дій слідчого і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що проводяться цими органами при вико­нанні ними функціональних обов'язків відповідно до зако­нів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про органі­заційно-правові основи боротьби з організованою злочин­ністю».

Розмежування функцій слідчого, органів дізнання та оперативно-розшукових органів у цій діяльності проводи­ться залежно від характеру і особливостей об'єктів розшу­ку. Наприклад, стосовно обвинуваченого, якщо місце перебу­вання його не встановлено, оголошується розшук (статті 138, 139 КПК) або коли не встановлено особу, яка вчинила зло-- 375

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ________

чин, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії (ч. З ст. 104 КПК). Це ж стосується розшуку осіб, які зникли, щодо яких є підстави гадати, що вони мог­ли бути вбиті (розшук трупа, його частин), або ж предме­тів (злочинного посягання, знарядь злочину).

Оперативно-розшуковий аспект розкриття злочинів пов'язаний з діяльністю органів дізнання, у зв'язку з чим на них покладається вжиття необхідних заходів з метою виявлення ознак злочину і особи, яка його вчинила (ст. 103 КПК).

Як свідчить практика (на основі так званої неліченої статистики) та експертні оцінки криміналістів, початковий етап (приблизно перші десять днів розслідування) інтен­сивної роботи з розкриття злочину значною мірою визна­чає успіх розслідування в подальшому. У цей період має застосовуватися комплекс криміналістичних методів і за­собів розкриття злочину, слідчих і організаційних дій, опе-ративно-розшукових заходів.

Розшукова діяльність становить функцію оператив-но-розшукових органів, органів дізнання та досудового слідства. Одна частина розшуку належить до оператив-но-розшукової діяльності та має на меті встановлення і ви­явлення об'єктів розшуку, а друга його частина, прита­манна органам досудового слідства, пов'язана з вирішен­ням завдання виявлення вже встановлених об'єктів роз­шуку. За цією лінією проводиться розмежування функціо­нальних обов'язків правоохоронних органів.

Розшукова діяльність при розслідуванні різних видів злочинів передбачає комплекс дій, спрямованих на:

1) створення умов, що ускладнюють перебування осо­би, яка переховується, на нелегальному становищі, пере­шкоджають їй перебувати у певному місці, вільно пере-

376 —----------------------------------------------------.--------

______Глава 22. Загальні положення методикиІ розслідування злочинів

мішатися (проживати, оформлюватися на роботу, навча­тися та ін.);

2) створення обстановки, що змушує того, хто перехо­вується, шукати зв'язків зі своїм оточенням, змінювати місце перебування і тим самим демаскувати себе;

3) створення у особи, яку розшукують, суб'єктивного уявлення про хід розслідування і розшукову діяльність шляхом суворого дотримання вимог про недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121 КПК, ст. 387 КК);

4) використання можливостей впливу на особу, яку розшукують, через її оточення з метою схилити до явки з повинною.

Розшукові дії проводяться у різних ситуаціях. Залеж­но від виду об'єкта розшуку, ступеня його встановлення, індивідуалізації, наявності інформаційного матеріалу, ре­єстраційних даних та інших чинників слідчий здійснює різні дії. Слід мати на увазі, що орган дізнання відповідно до ст. 104 КПК проводить слідчі дії щодо встановлення особи, яка вчинила злочин (що не є тяжким), і невідкладні слідчі дії по справах про тяжкі злочини.

Невідкладні й первісні слідчі дії є криміналістичними поняттями. У більшості випадків вони здійснюються на по­чатковому етапі розслідування. Разом з тим, невідкладно­го характеру набувають відповідні слідчі дії й на наступ­них етапах розслідування.

Розкриття злочинів значною мірою залежить від спо­собів їх приховування. Способи приховування злочинів по­діляються на групи, пов'язані з такими особливостями:

1) утаювання інформації, її джерел пасивними спосо­бами (умовчання, неповідомлення, відтягнення часу, від­мова від дачі показань тощо) і активними способами (при-

----------------------------------------------------------------------------- 377

ховання знарядь злочину, предметів посягання, матеріаль­них цінностей, грошових коштів та ін.);

2) знищення інформації (слідів злочинця, наслідків його дій);

3) маскування інформації, прийоми якого спрямовані на викривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташуван­ня предметів тощо); фальсифікацію (підроблення) інфор­мації, створення неправдивої інформації, що виходить від заявників (свідомо неправдива заява, донос), учасників кримінального процесу (свідомо неправдиві показання); створення фальшивих слідів, предметів, документів, їх підміна тощо; інсценування злочинів (удаване створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулась, з метою приховати злочин і спрямувати розслідування у помилко­вому напрямі).

У системі розкриття злочинів одним з важливих на­прямів є робота слідчого і оперативно-розшукових органів по «гарячих слідах». Даний термін характеризує сліди (матеріальні та ідеальні) як такі, з моменту залишення яких минуло мінімум часу, що не вплинуло на необоротні зміни «неостиглих» слідів.

Як «гарячі сліди» можуть виступати будь-які зміни, що відбулися внаслідок злочину, у вигляді слідів-відобра-жень, речовин, матеріалів, виробів та інших предметів. До таких слідів належать також факти, які викладаються у поясненнях і показаннях різних осіб про подію злочину та його обставини.

Чинник часу як характеристика ступеня збереження матеріальних слідів залежить від їх виду, умов створення, місця знаходження та інших обставин. Стосовно слідів-відображень (сліди рук, взуття, транспортних засобів,

378 --

______Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

знарядь та інструментів тощо), то можливість їх викорис­тання як «гарячих» пов'язана з визначенням їх «свіжості» за відносними фізичними ознаками (насиченість потожи-рового шару слідів папілярних ліній, невивітрений ґрунт у сліді взуття та ін.), ситуаційними ознаками (наприклад, метеорологічний вплив — слід взуття на свіжому снігу).

Важливим засобом, що сприяє розкриттю злочинів по «гарячих слідах», є прийоми визначення приналежності слідів до справи при провадженні первісних слідчих дій, насамперед під час огляду місця події, обшуку та ін.

Велике значення має застосування прийомів, за допо­могою яких можна встановити:

а) просторово-часові зв'язки між окремими слідами зло­чину та обставинами події;

б) ідентифікаційні та ситуаційні властивості слідів та їх доказову цінність;

в) причини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій (не­гативні обставини).

Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосування комплексу криміналістичних прийомів:

1) вивчення окремих слідів злочину;

2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та ідеальних);

3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і опе-ративно-розшукової інформації;

4) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і моде­лей аналогічних типових ситуацій;

5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інфор­мації;

__________________________________. ---------- 379

^розсл ідуван ня _з_лочинів

6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечнос­тями слідчих версій шляхом проведення відповідних слід­чих дій та оперативно-розшукових заходів.

Застосування даного комплексу прийомів на початко­вому етапі розкриття злочинів по «гарячих слідах» має ви­значальне значення. Це пояснюється особливістю початко­вого етапу розслідування як періоду, що настає здебіль­шого безпосередньо після вчиненого кримінального діяння, інтенсивна робота під час якого забезпечує «наближення» до події злочину (чинник наближення).

Розкриття злочинів по «гарячих слідах» розпочина­ється як тільки виявляються ознаки злочину, у зв'язку з чим на підставі КПК і чинного законодавства, що регла­ментує оперативно-розшукову діяльність та організацій­но-правові основи боротьби із організованою злочинністю, вживаються такі заходи:

1) припинення протиправних дій злочинця;

2) затримання злочинця на місці вчинення злочину і достав лення його до місця утримання;

3) вжиття заходів щодо ліквідації наслідків злочину;

4) виявлення і збереження джерел інформації про по­дію злочину;

5) попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину.

Особливістю цієї діяльності є те, що її часто здійсню­ють особи, які опинилися на місці події: оперативні праців­ники, дільничні інспектори, члени патрульно-постових груп, контрольно-перепусткових пунктів, представники охоро­ни підприємств, установ, організацій, які передусім вжи­вають заходів щодо припинення злочинних дій, затриман­ня злочинця на місці вчинення злочину, надають допомогу потерпілим, охороняють затриманих осіб до прибуття слід­чо-оперативної групи, чергового наряду міліції або достав-380 - - ^: -

_____Глава 22. Загальні положення[методикиІ розслідування злочишв

ляють їх до найближчого місця утримання; вживають за­ходів щодо охорони місця події (видаляють сторонніх осіб, виставляють огорожі), встановлюють очевидців, інших свід­ків, їх адреси.

На цьому етапі розкриття злочинів по «гарячих слі­дах» особлива роль належить черговому відповідного орга­ну внутрішніх справ. Отримавши повідомлення про зло­чин, черговий вживає заходів щодо його розкриття, а саме:

а) інструктує по телефону заявника про його наступ­ні дії;

б) направляє найближчий наряд патрульно-постової служби до місця події;

в) сповіщає про подію дільничного інспектора;

г) направляє до місця події наряд міліції та слідчо-опе­ративну групу;

ґ) повідомляє про подію начальника міліції (РВВС);

д) забезпечує постійний зв'язок з місцем події та слід­чо-оперативною групою.

Наступний етап розкриття злочину по «гарячих слі­дах» розпочинається після прибуття до місця події слід­чо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спо­чатку спрямовується на оцінку слідчої ситуації, що скла­лася, вирішення питання про наявність ознак злочину, вжиття оперативно-розшукових або організаційних захо­дів для розкриття злочину по «гарячих слідах». З цією ме­тою паралельно з оглядом, якщо кримінальна справа по­рушена, можуть проводитися інші невідкладні слідчі дії (допит, обшук). Одночасно складаються орієнтувальні дані для розшуку відповідних осіб, знарядь злочину, викраде­них предметів. ----------------------------------------------------------------------- 381

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

До оперативно-розшукових заходів, що вживаються, належать такі:

а) переслідування і затримання злочинця за запахови­ми слідами за допомогою службово-розшукового собаки;

б) організація загороджувальних заходів та перекрит­тя шляхів відходу злочинця;

в) організація пошуково-розшукового патрулювання за участю потерпілого або свідків-очевидців;

г) організація засідок у місцях ймовірної появи злочинця;

ґ) спостереження за місцями значного скупчення лю­дей (ринки, вокзали, магазини та ін.);

д) «прочісування» території, прилеглої до місця події;

е) організація поквартирного опитування осіб, які про­живають поблизу місця події.

Розкриття злочину може розпочатися від: а) предме­тів, що були знайдені на місці події; б) слідів-відображень; в) знаряддя вчинення злочину (інструменти, зброя, транс­портні засоби); г) способу вчинення злочину; ґ) ознак зов­нішності злочинця, що збереглися у пам'яті потерпілих, очевидців.

На даному етапі великого значення набуває проведен­ня тактичної операції «Розшук», яка проводиться для по­шуку особи за ознаками зовнішності і містить:

1) допит потерпілих, свідків-очевидців;

2) складання словесного портрета, малюнків по пам'яті та ін.;

3) пред'явлення потерпілим, свідкам-очевидцям фото­знімків з оперативних обліків;

4) здійснення оперативних заходів з метою впізнання злочинця;

382------------------------------------------------------------------------------------------

_____Глава 22. Загальні положення методики розслідування злочинів

5) перевірку даних за криміналістичними обліка­ми картотек осіб, які зникли безвісти, невпізнаних трупів та ін.;

6) призначення портретно-криміналістичної, комплек­сної судово-медичної та криміналістичної експертиз для ідентифікації невпізнаного трупа.

Особливе місце у системі розшуку злочинця на стадії, розкриття злочину посідає робота щодо використання слідів рук, виявлених на місці події, яка включає:

1) огляд слідів (за участю фахівця);

2) перевірку за картотекою слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

3) перевірку за дактилоскопічною картотекою осіб, які перебувають на криміналістичному обліку;

4) призначення дактилоскопічної експертизи за наяв­ності підозрюваних;

5) допит підозрюваного з пред'явленням висновку дак­тилоскопічної експертизи.

До завершальної стадії виконання невідкладних слід­чих дій накопичується достатньо відомостей з основних джерел інформації, у деяких випадках — встановлюється підозрювана особа. Ця стадія має аналітичний характер. Слідчий працює над матеріальними джерелами інформа­ції: проводить їх огляд і попереднє дослідження із засто­суванням технічних засобів; вирішує питання про їх відне-сеність і придатність для використання, проводить фікса­цію не виявлених раніш ознак.

Для попереднього дослідження слідчий залучає фахів­ців, проводить перевірку показань, отриманих від свідків-очевидців, які співставляються з механізмом злочину. На підставі аналізу зібраної Інформації висуваються слідчі та розшукові версії. -------------------------------------------------------------------------- 383

Розділ четвертий. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ_______

На цій стадії може виникнути необхідність у створенні слідчо-оперативних груп, загальному плануванні їх діяль­ності. У зв'язку з цим склалися певні організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання:

1) взаємне інформування про встановлені по справі факти, що стосуються предмета розслідування;

2) спільне планування розслідування по кримінальній справі, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені;

3) спільне проведення слідчих і розшукових дій;

4) дача слідчим відповідно до положень статей 114, 118, 191 КПК доручень оперативним працівникам про про­ведення ними самостійно окремих слідчих дій і розшуко­вих заходів.