1. Компоненти системи моральної регуляції

2. Моральна регуляція

1.Мораль – система, що регулює свідомість та поведінку людей, їх відносини (відносини між індивідами, групами індивідів, людиною та суспільством).

До системи моральної регуляції входять :

• норми – правила поведінки, об’єднані у кодекс, вони в свою чергу поділяються на :

• Загальноприйняті еталонні зразки (позитивні норми);

• Заборони, абсолютні заборони (загальний сенс котрих – «не нашкодь»). На відміну від позитивних норм (будь добрим …), абсолютні заборони не залишають свободи трактувань.

Норми моралі вказують рамки дозволеного. Поведінка людини вважається аморальною, якщо вона ігнорує норми, та позаморальною, якщо людина незнайома з нормами:

• цінності (добро, справедливість), якими є:

• Зміст моральних норм;

• Зразки поведінки, мислення, визнані у якості моральних орієнтирів.

Цінності на відміну від норм не змінюються протягом віків. Етичні цінності складають ієрархію, в якій можна відокремити вищі цінності та ідеали (вищі цілі розвитку особистості);

• Важливим компонентом моральної регуляції є питання о сенсі життя. Ставлячи його люди бажають зрозуміти своє призначення, місце у світі;

• Наступним компонентом моральної регуляції є етичні принципи – універсальні формули поведінки (наприклад, принцип любові до ближнього). Принципи:

• Чітко формулюються (у вигляді лозунгів);

• Бувають пов’язані з ідеологією, виражають інтереси тієї чи іншої соціальної групи.

Жорстке слідування принципам високої моралі називається ригоризмом.

2.Моральна регуляція носить характер:

• Оціночний (поведінка людей схвалюється або викликає невдоволення).

• Імперативний: етичні правила даються (іноді нав’язуються) як зразки поведінки.

Мораль співвідносить реальну поведінку, свідомість і переживання людини з ідеалами, духовними та етичними орієнтирами. Етичні норми, засвоєні індивідом, стають невідємною частиною його внутрішнього світу.

Етична свідомість людини включає в себе:

*Звички (автоматично погоджувальні моральні норми);

*Рефлексію (роздуми);

*Інтуїцію (інтуїтивні рішення у скрутних ситуаціях);

*Моральні переживання.

Етична свідомість людини, її поведінка співвідносяться з моральними правилами суспільства. Моральними нормами минулих часів (звичаї, традиції).

Етичні переконання людини можуть не тільки не співпадати з загальноприйнятими, а, навіть, суперечити їм (у аморальному суспільстві, наприклад, у фашистській державі). В такому разі людина сама контролює свої вчинки та мислення (совість), а етичних норм дотримуються добровільно, без контролю.

Моральній регуляції піддаються усі без вийнятку сфери життя суспільства і людини, де існують взаємовідносини суб’єктів. Моральна регуляція спирається на суспільну думку (оцінюючи поведінку людини; суспільство виконує функції совісті).

Мораль тісно пов’язана з правом:

*Моральні норми підкріплюються правом;

*Лібералізація моралі несе за собою лібералізацію права;

*Взаємодія моралі та права (суд присяжних).

Дуже важка моральна регуляція науки, особливо медицини, психології, генетики (проблеми евтаназії, клонування та ін.).

Етичне регулювання потрібне навіть у сфері техніки (загроза безробіття внаслідок автоматизації виробництва та ін.).

Питання 9: Протиріччя моралі

1. Безособовість законів моралі. Свобода волі і загальність моралі.

2. Універсальність моральних правил.

3. Незацікавленість моральних мотивів.

4. Моральна єдність людей.

5. Вільна причинність.

1. Основними властивостями законів моралі є:

• об'єктивне значення (норм, правил і ін.);

• суб'єктивне сприйняття (мораль як особиста позиція людини);

• безособовість законів моралі.

Суспільство вимагає від індивіда поведінки, відповідної його моральним нормам. Але воно може бути засноване на аморальних принципах (фашистські держави і тому подібне). У останньому випадку моральна людина протистоїть аморальному суспільству, керуючись суб'єктивним сприйняттям дійсності, а також індивідуальними моральними поглядами.

Моральні погляди:

• ніким не нав'язані, вибрані людиною добровільно;

• об'єктивні, не залежать від переваг індивіда (або групи);

• поширюються на всіх людей і обов'язкові для всіх.

Характерна особливість моралі - єдність свободи етичної волі людини і загальності законів моралі.

Єдність цих взаємовиключних якостей можна пояснити «золотим правилом моральності»: «І як хочете, аби з вами поступали люди, так і ви поступайте з ними» (Євангеліє від Луки) або «Чого в інших не любиш, того і самого не роби».

Моральні закони сформульовані в наказовому нахилі, безособистісно, не містять посилань на конкретне джерело.