Ємність ринку грошова – величина, що відображає кількість грошей, що можуть поглинути запропоновані на ринку товари, цінні папери і послуги; лімітується розмірами послуг і рівнем виробництва.

ЄМНІСТЬ ТОВАРНОГО РИНКУ – один з основних об’єктів дослідження в маркетингу. Визначається обсягом (у фізичних одиницях чи вартісному еквіваленті) реалізованих на ньому товарів звичайно протягом року.

Ж

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ТОВАРУ (ЖЦТ) – це час існування товару на ринку. Концепція ЖЦТ виходить з того, що будь-який товар рано чи пізно витісняється з ринку іншим, більш досконалим чи дешевим. Тривалість ЖЦТ у цілому і його окремих фазах залежить як від самого товару, так і від конкретного ринку. Уявлення про ЖЦТ дає можливість фірмі-виготовлювачу вживати конкретних заходів щодо товару, планувати свою діяльність на перспективу. З допомогою засобів маркетингу ЖЦТ на цільовому ринку може бути продовжений або скорочений. Складається з п’яти стадій: 1) впровадження; 2) зростання; 3) зрілість; 4) насиченість; 5) спад. На кожній стадії вирішуються певні завдання, пов’язані з виробництвом та реалізацією товару.

З

Заборгованість:

дебіторська – сума заборгованостей об’єднанню, підприємству, організації, установі від юридичних або фізичних осіб внаслідок господарських взаємовідносин;

зовнішня – сума фінансових зобов’язань країни щодо іноземних кредитів на певну дату, що підлягають погашенню в установлені строки;

кредиторська – операції, що висувають вимоги до іншої сторони.

Завдання – робота, її частина чи серія робіт, що повинна бути виконаною у заздалегідь встановлений термін у заздалегідь визначений спосіб.

Завдання ремонту і заміни устаткування – актуальні в зв’язку зі зносом і старінням устаткування і необхідністю його заміни з часом. Завдання зводяться до визначення оптимальних термінів, числа профілактичних ремонтів і перевірок, а також моментів заміни модернізованим устаткуванням.

Загальна структура підприємства – сукупність управлінських, виробничих та невиробничих підрозділів підприємства.

Закон – сутнісні відносини між об’єктами і явищами, яким властиві необхідність, загальність і повторюваність. Закони визначаються з виникненням (створенням) відповідних умов.

Закон адаптації. Усі реакції людини, її вчинки і дії спрямовані на усунення шкідливих зовнішніх впливів і досягнення сприятливих умов для забезпечення своєї життєдіяльності. Все, що не може пристосуватися до навколишнього середовища, вимирає.

Закон відносності поведінки. У механізмах роботи мозку все відносне. У різних умовах ті самі подразники сприймаються по-різному і викликають різні реакції. Поведінка людини не підпорядкована лінійним законам, вона недетермінована. Можна лише прогнозувати її дії ймовірними методами.

Закон зменшення віддачі визначає, що залучення у виробництво зростаючої кількості одного фактора виробництва за умов фінансової кількості інших факторів буде давати приріст готової продукції, який має тенденцію до зменшення.

Закон економії сил. Витрати праці люди прагнуть зменшити, а результати її використовувати максимально. Людина споконвічно запрограмо­вана удосконалювати, полегшувати працю. Закон спричинює до лінощів.

Закон зростання ентропії – ізольовані організаційні системи мимоволі прагнуть перейти з менш ймовірного стану до більш ймовірного при відсутності протидії.

Закон інерції. Почавши працювати в одному напрямку, людський мозок має схильність працювати в тому ж напрямку і при інших зовнішніх подразниках. У кожної людини формуються певні звички, навички, що дозво­ляють, якщо не визначати конкретні дії, то, принаймні, прогнозувати.

Закон обмеженості нормативно-правової поведінки. Встановлені формальні вимоги мають обмежену силу. Керівні органи повинні мати повноваження й обов’язки відповідно до функцій. При цьому повинна дотримуватися домірність відповідальності об’єкта і характеру повноважень.

Закон попиту – принцип, відповідно до якого існує за­лежність між ціною товару та обсягом попиту на цей товар (при решті рівних умов).

Закон результату – закономірність, яка полягає у тому, що ступінь задоволення, отримана при досягненні мети, буде впливати на поведінку людини в аналогічних чи подібних ситуаціях у майбутньому. В загальному випадку людина прагне повторити ту по­ведінку, яка спричинила задоволення потреби і асоціюється з досяг­ненням результату, і навпаки.

Закон самозбереження – кожна матеріальна система (організація, колектив, родина) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь потенціал.

Закон установки. Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами установок (цінностей), що визначають стан готовності, схильності особистості до видів діяльності і ступеня його активності. Людина ще до ухвалення рішення налаштована діяти у певний спосіб, хоча часто і не усвідомлює їхнє існування і вплив. Вчинки індивідуумів в подібних ситуаціях часто збігаються. Отже, знаючи комплекс установок, можна прогнозувати дії людини.

ЗАМОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНЕ – замовлення органів державного управління на придбання товарів, надання послуг, проведення НДДКР, що фінансується з державного бюджету і спрямоване на задоволення загальнодержавних потреб. Видається, зазвичай, на умовах конкурсу.

ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ФОНДИ – фонди, створені на підприємствах і в господарських організаціях України для забезпечення матеріальної зацікавленості всього колективу й кожного працівника в поліпшенні загальних результатів господарської діяльності. З. ф. є: 1) фонд матеріального заохочення; 2) фонд соціально-культурних заходів і житлового будівництва; 3) фонд розвитку виробництва. Джерелом утворення перших двох є відрахування від прибутків підприємства залежно від обсягу реалізованої продукції та рівня рентабельності. В умовах ринкової економіки, З. ф. надається особлива роль, оскільки від нього залежить зростання ефективності виробництва, поліпшення якості продукції, прискорення НТП, ритмічність і кінцеві результати виробництва.

Заробітна плата – визначається як грошовий еквівалент вартості затраченої праці, задовольняє безпосередньо чи опосе­редковано більшість людських потреб – фізіологічних, впевненості у майбутньому та потреб у визнанні.

ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНий – регламентація виробничої діяльності і взаємин виконавців на нормативно-правовій основі у такий спосіб, що несанкціонований доступ до конфіденційної інформації стає неможливим чи надто ускладнюється через організаційні заходи.

Збитки – кошти, витрачені фірмами на господарську діяльність.

Збут товарів – послідовність етапів процесу продажу, а са­ме: пошук та оцінка потенційних споживачів торговими агентами, укладення угод, обмін товару на гроші (чи на еквівалент вартості) та перевірка результатів.

Збутова мережа – система, що об’єднує комплекс закладів та установ гуртової і роздрібної торгівлі, відповідальних за збут про­дукції конкретного виробника та засоби товаропросування, транспор­тування та зберігання продукції з моменту завершення циклу вироб­ництва і до реалізації. Збутова мережа буває двох видів: пряма – через товаровиробника; та опосередкована – через дилерів, мак­лерів, дистриб’юторів, комісіонерів, торгових представництв.

Звіт про рух коштів (cashflow statement) демонструє основні джерела грошових надходжень і статті витрат організації.

Зворотний зв’язок (feedback) є тоді, коли одержувач реагує на отримане повідомлення.

ЗВ’ЯЗОК У СИСТЕМІ – те, що поєднує елементи системи в одне ціле. Зв’язки між елементами економічної системи можуть бути жорсткими й гнучкими, що змінюються під час функціонування системи, а також безпосередніми й опосередкованими.

Здібність – це сума психофізіологічних характеристик особистості, від яких залежить динаміка засвоєння знань, вмінь та практичних на­вичок, успішність певної діяльності.

Змінні витрати – витрати, що залежать від обсягу виробниц­тва (матеріали, заробітна плата).

Змістові теорії мотивації – пов’язані з ідентифікацією внутрішніх мотивів, що змушують людину діяти так, а не інакше, визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на се­редовище прямого та опосередкованого впливу. Середовище прямо­го впливу, тобто такого, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить такі сили, як: конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулюван­ня, власники підприємств та ділові партнери, профспілки, аудитори. Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспекти­ви розвитку, сприятливі чи не зовсім тенденції, проблеми, пастки, кон’юнктуру ринку тощо; його вплив відчувається згодом, воно лише визначає напрямки процесів у економіці. Це, зокрема, політичні та соціокультурні фактори, стан економіки, НТП, технологічні зміни та законодавчий вплив уряду, міжнародні відносини та взаємини з місцевим населенням.

Зовнішній контекст змін (outer context of change) стосується факторів зовнішнього середовища, таких як поведінка конкурентів, запити споживачів та ін.

Зовнішня відповідність (external jіt) – узгодженість між конку­рентною стратегією організації і стратегією управління людськими ресурсами.

Зона спільного підприємництва – регіон (частина) національно-державної території, на якій здійснюється спільне з іноземними партнерами підприємництво у різних формах за спеціальним законодавством.

І

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТОВАРУ ЕЛЕКТРОННА – єдина комп’ютеризована система ідентифікації товарів широкого вжитку, прийнята в більшості західних країн. У системі може застосовуватися спеціальний магнітний чи штриховий код, що складається з певної кількості штрихів різної товщини і цифр на упаковці.

ІЄРАРХІЯ (від грец. hіeros – священний й arhe – влада) – розташування частин чи елементів цілого у порядку від вищого до нижчого, із вказівкою послідовності підпорядкування нижчих елементів, ланок управління вищим елементам, ланкам.

І. У менеджменті (англ. management – управління) – це тип службових відносин між управлінськими працівниками, який відтворює їх підпорядкова­ність і розміщення в системі управління від вищого до нижчого рівня. Дотримання ієрархії – обов’яз­кова умова раціональної організації діяльності будь-якого колективу людей. Водночас згідно із сучасними науковими поглядами, менеджмент повинен якнайменше використовуватися як система влади у вигляді вертикальної ієрархічної піраміди й більше – як ресурс розвитку горизонтальних відносин (незалежних) структурних підрозділів і працівників. І. потреб по А. Маслоу (див. Функції управління).

ІМПЕРАТИВ (від лат. іmperatіves – владний) – веління, настійна вимога.

ІМПОРТ (англ. – ввожу) – ввіз товарів, послуг у будь-яку країну з-за кордону для реалізації їх на внутрішньому ринку.

ІМПОРТНА КВОТА (лат. – частка, норма) – кількісний показник, який характеризує частку імпорту для народного господарства, окремих галузей, виробництв різних видів продукції.

Інвестиційний проект – це документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства. В інвестиційному проекті розглядаються науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні, фінансові та інші аспекти підприємницької діяльності. Розробка та реалізація інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період розглядається як цикл інвестиційного проекту, що охоплює три фази:

• передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

• інвестиційну (проектування, договір, підряд, будівництво);

• виробничу (фаза господарчої діяльності підприємств).

Інвестиція – витрати на виробництво і нагромадження засобів виробництва та збільшення матеріальних запасів, збільшення запасів капіталу в економіці.

Інвестор – фізична чи юридична особа, яка вкладає власні кошти у розвиток підприємства і прагне отримати прибуток із вкладе­ного капіталу дивідендами.

Інвестування – збільшення обсягів функціонуючого капіталу за рахунок нагромаджених засобів від прибутку та інших доходів.

Індивідуальне підприємство – ґрунтується на особистій власності фізичної особи та винятково його праці.

Інжиніринг – одна з форм послуг у сфері науки, основним змістом якої є доведення науково-дослідної і дослідно-конструкторської розробки до впровадження.

Інкасо – вид банківської операції, що полягає в одержанні банком грошей за різними фінансовими документами (векселями, чеками, платіжними дорученнями тощо) клієнта й зарахування цих грошей на його розрахунковий рахунок.

ІНКОРПОРАЦІЯ (англ.) – 1) уведення до свого складу, приєднання; 2) надання відповідно до закону групі осіб статусу корпорації, юридичної особи; 3) систематизація законів держави, розташування їх у визначеному порядку без зміни змісту законів.

ІНКОТЕРМС – торгові терміни, що позначають міжнародні торгові умови, пов’язані з навантаженням, транспортуванням, розвантаженням і страхуванням товарів.

Інноваційна діяльність – це діяльність із впровадження в економі­ку науково-технічних ідей, винаходів, розробок. У повному обсязі інноваційна діяльність містить усі види наукової діяльності, проектно-конструкторські, технологічні розробки, практичний досвід, діяльність з освоєння нововведень – у виробництві й у споживачів – реалізацію інновацій.

Інноваційний менеджмент – це таке управління, метою якого є визначення основних напрямків технічної і виробничої діяльності фірми у таких сферах: розробка й впровадження нової продукції; модернізація й удоскона­лення продукції, що випускається; подальший розвиток виробництва традицій­них видів продукції; зняття з виробництва застарілої продукції.

Інновація – нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом, оновленням основних фондів, удосконаленням управління, організації виробництва та праці, економіки окремого підприємства в цілому.

Інституціональна перевага (іnstіtutіonal advantage) виникає, коли „некомерційна установа виконує свої завдання ефективніше, ніж інші організації порівняно з нею” (Goold, 1997).

Інтелектуальна власність – продукт будь-якої інтелектуальної творчої праці.

Інтерактивне інвестування (англ. іnteractіve – діалоговий) – це операції з фінансовими активами: з валютою, дорогоцінними металами, природними коштовними каменями, цінними паперами. Користувачі мережі Інтернет можуть в інтерактивному режимі здійснювати ці операції на біржах (валютній, дорогоцінних металів і коштовних каменів, фондовій, ф’ючерсній), які встановлюють правила торгів цими активами. Окремі операції можуть здійснюватися комерційними банками.

Інтернаціоналізація (іntematіonalіsatіorі) – „зростаюча географічна дисперсія економічної діяльності через національні границі”.

Інтернет (англ. Internet від іnter – між і net – мережа, павутина) – це сукупність з’єднаних між собою інформаційних серверів – комп’ютерів, на яких зберігається різна інформація, і самих користувачів цієї інформації. Користувачами інформації чи користувачами мережі Інтернет є громадяни і суб’єкти господарської діяльності (фірми, банки, біржі й ін.).

ІнтуЇтивне РОЗВ’ЯЗАННЯ проблем (від лат. іntuіtіo, від іntueor – пильно дивлюсь) – метод використовується для ухвалення рішень для розв’я­зання нескладних проблем.

Інтуїція (натхнення) – передчуття, натхнення чи відчуття, здогад – будь-яке мимовільне чи раптове зародження ідеї щодо мети чи засобів.

Інформаційний продукт – це документована інформація, підготов­лена відповідно до потреб користувача.

Інформація (від лат. іnformatіon – роз’яснення) – це тлумачення, повідомлення, роз’яснення, розповідь про явища реального світу і процеси, що відбуваються у суспільному виробництві. Потоки І. існують поряд з потоками робочої сили, матеріалів і знарядь праці. Подібно до речовини й енергії, І. можна створювати, обробляти, зберігати, передавати, використовувати.

Інформаційне бачення (іnformatіon vіsіon) – уявлення про бажаний спосіб використання інформації в майбутньому (Martіn та ін., 1994).

Інформація в теорії управління – це такі сигнали (відомості, повідомлення), які несуть знання і зменшують невизначеність.

ІНФОРМАЦІЯ МАРКЕТИНГОВА – цифрові дані, факти, оцінки і повідомлення, використовувані в маркетинговому дослідженні.

ІНФОРМАЦІЯ НЕВЕРБАЛЬНА – інформація, записана знаками без використання слів.

Інфраструктура – сукупність (система) складових частин загальної побудови (або частин) економічного (науково-технічного, ринкового, інформа­ційного та ін.) життя, що мають підпорядкований, допоміжний характер і забезпечують нормальну діяльність економічної системи загалом.

Інфраструктура бізнесу – це система фінансового, інформаційного, технічного та іншого забезпечення і обслуговування підприємств бізнесу.

Іпотека – застава нерухомого майна (землі, виробничих та житлових будівель, споруд тощо) для одержання позики на тривалий строк.

ІСТЕБЛІШМЕНТ (англ. establіshment) – 1) міцне становище в суспільстві; 2) прошарки, що мають привілейоване становище і є опорою певного суспільно­го ладу; 3) державні, економічні, суспільно-політичні інститути й організації, що мають владу і вплив у суспільстві, а також групи й особи, що обіймають основні позиції в інститутах і організаціях.

ІТЕРАЦІЯ (від лат. іteratіo – повторення) – повторне застосування якої‑не­будь математичної операції (зі зміненими даними) у серії аналогічних опера­цій, здійснених для поступового наближення до кінцевого результату.

К

КАДРИ – основний (штатний) склад працівників установи, підприємства тієї чи іншої галузі діяльності; усі постійні працівники.

КАДРИ УПРАВЛІННЯ – працівники (службовці), професійна діяльність яких цілком і переважно пов’язана з виконанням функцій управління виробництвом.

Календарно-планові розрахунки (КПР) і нормативи (КПН) руху виробництва забезпечують регламентацію роботи кожної окремо й у комплексі всіх ланок виробничого процесу підприємства. Вони служать базою для формування виробничих програм з усіх основних підрозділів. КПР характерні для одиничного виготовлення виробів, визначаються по кожному виробу, що запускається знову у виробництво. КПН властиві серійному й масовому типу виробництва, і вони стабільні.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ (лат. – підрахунки, обчислення). 1) обчислення всіх елементів собівартості і реалізаційної ціни продукту, товару, послуг та ін.; 2) сфера господарського обліку, яка займається визначенням витрат вироб­ництва, управління і обігу на підприємстві.

Канал (channel) – засіб комунікації між відправником і одержувачем.

Канали збуту – система збутових організацій, (а також окре­мих осіб: дилерів, дистриб’юторів, комісіонерів), пов’язаних з просу­ванням товарів та послуг від виробника до споживача.

Кантільйон Річард, Kantіlіon Rіchard (1680–1745), англійський економіст, перший теоретик бізнесу, який запропонував термін „підприємець”, професор Манчестерського університету.

КАТЕГОРІЇ ПЕРСОНАЛУ (від грец. categorіa – ознака) – класифікація працівників за наймом, згідно з функціями, що вони виконують.

Капітал – вартість, що дає додаткову вартість, чинник виробництва, який використовується в обігу для отримання прибутку.

Капітальне будівництво – процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

Карлоф Бенгт, Karlof Bengt (1937), шведський дослідник і консультант у сфері стратегічного менеджменту, співавтор успішного проекту реінжинірингу компанії „Скандинавські повітряні лінії” в 1981–1989 pp. (разом із президентом цієї компанії Яном Карлсоном), професор Стокгольмського університету.

Карнегі Ендрю, Carnegіe Andrew (1830–1910), провідний бізнесмен США у виробництві сталі, що заклав концепцію благодійності бізнесу.

КВАЛІМЕТРІЯ – (від лат. quaіls – який за якістю й грец. metreo – вимірюю) – галузь науки, що поєднує методи кількісної оцінки якості продукції.

КВАЛІФІКАЦІЯ (лат. – який за якістю) – 1) рівень підготовки, ступінь придатності до якої-небудь роботи; 2) професія, спеціальність.

КВАНТИФІКАЦІЯ (від лат. quantum – скільки) – кількість, вимір якісних ознак (наприклад, оцінка в балах).

Керженцев (Лебедев) Платон Михайлович (1881–1940), дослідник проблем наукової організації виробництва, організатор і керівник відомої в СРСР „Ліги Час”, яку згодом було перетворено на товариство „Ліга НОП”.

Керівник – працівник, що обіймає посади керівника підприємства або його структурних підрозділів.

Керівництво (лідерство) (leadershіp) „допускає процес соціального впливу, коли індивід навмисно впливає на інших людей, щоб структурувати дії і відносини в групі чи організації” (Yukl, 1994).

КернС Девід, Kerns Davіd (1930), президент, виконавчий директор і голова правління ради директорів корпорації „Ксерокс” (1982–1990 рр.), ініціатор і керівник реінжинірингу цієї компанії, завдяки якому „Ксерокс” не лише уникнув банкрутства, а й значно потіснив японські компанії на ринку копіювальної техніки.

КІБЕРНЕТИКА (грец. – мистецтво управління) – наука про загальні закони управління в складних системах різного походження – економічних, соціальних, технічних, біологічних.

Кларк Уоллас, Clark Wallace (1880–1938), американський дослідник у сфері виробничої ефективності, ініціатор розповсюдження ідей менеджменту в Європі, засновник і керівник власної консалтингової фірми. Сьогодні премія Кларка Уолласа є однією з найпрестижніших у сфері менеджменту за видатний внесок у розробку наукових методів управління в міжнародному масштабі.

КЛЕРК (франц. clerc, від лат. clerіcus – духовна особа) – 1) в окремих країнах – конторський службовець; 2) духовна особа у Франції і Англії у Середньовіччі.

КЛІЄНТ (лат. clіens) – 1) постійний покупець або замовник; 2) особа, що користається послугами адвоката, нотаріуса, кредитної установи та ін.

КЛІКА (франц.) – 1) група людей, які прагнуть будь-якими засобами досягти корисливих, непорядних цілей; 2) на біржовому жаргоні це своєрідне монополістичне об’єднання тих, хто торгує на біржі, для проведення єдиної, заздалегідь погодженої політики, що відповідає їхнім інтересам. Наприклад, „бичача кліка” – група брокерів-спекулянтів, що грає на підвищення, чи „ведмежа кліка” – група, що грає на зниження цін. К. заборонена правилами біржової торгівлі.

Кліринг – форма безготівкових розрахунків за товари, цінні папери, включаючи „ноу-хау”, що ґрунтується на врахуванні взаємних вимог.

Ключова компетентність стратегії корпорації (core competency – based corporate strategy) – знання, практичні навички і творчі здібності організації в галузі створення і реалізації стратегічних конкурентних переваг.

КОДУВАННЯ – 1) процес запису чи перетворення інформації відповідно до правил, заданих деяким кодом; 2) зображення засобами одного алфавіту букв інших алфавітів; 3) процес побудови кодів, що відбивають побудову заданого виду в слова із символів алфавіту; 4) ототожнення даних з їхніми кодовими комбінаціями; встановлення відповідності між елементом даних і сукупністю символів, названою кодовою комбінацією; 5) перетворення детальної специфікації в програму.

Коефіцієнт концентрації – процент продажу, що на певному цільовому ринку належить чотирьом (або восьми) найбільшим фірмам.

КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ (від лат. collegіum – корпорація осіб, зв’язаних однією професією) – принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одноголосно, а групою осіб, що мають рівні права у вирішенні питань (колегією); у широкому розумінні – форма ухвалення рішень, при якій враховується колективна думка, використовується метод суспільного обговорення.

КОЛЕГІЯ – офіційна група осіб, що утворюють адміністративний, дорадчий чи розпорядницький орган, призначений для спільного вирішення питань, що стосуються його компетенції.

КОЛЕКТИВ (лат. – збірний) – сукупність людей, об’єднаних однаковою метою; об’єднання людей, пов’язаних спільною працею або діяльністю, наприклад, К. робітників, К. службовців якого-небудь підприємства або організації.

Колективне обговорення проблеми – спосіб стимулювати уяву та розглянути нові ідеї та проекти.

Колективне (народне) підприємство – підприємство з колективно-пайовою формою власності робітників.

Командитне товариство (товариство на вірі) – вид господарської організації, яка включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, також учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства.

Комерсант – провідна професія ринкової економіки, організатор торгівлі, здорової ринкової кон’юнктури, становлення збалансованого товарного ринку.

Комерційна таємниця – повідомлення, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не є державною таємницею, розголошення (передавання) яких може зашкодити його інтересам. Збереження комерційної таємниці є важливим засобом у конкурентній боротьбі.

Комерційний розрахунок – метод ведення та управління виробництвом підприємств бізнесу, йому властива безмодельна форма функціонування й розподілу доходу (прибутку).

Комунікація – 1) форма зв’язку (телефон, радіо, телебачення, кіно, телеграф, супутниковий та ін.); 2) акт спілкування, зв’язок між двома або більше людьми, що грунтується на взаєморозумінні, повідомлення інформації один одному, 3) шляхи сполучення.

Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома чи більше людьми. Основна мета процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. У процесі обміну інформацією розрізняють чотири базові елементи: відправник – особа, що генерує ідеї чи збирає інформацію і передає її; повідомлення – власне інформація, закодована з допомогою символів; канал, засіб передачі інформації; одержувач – особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її.

КОНВЕРСІЯ (лат. – перетворення) – 1) заміна виробництва військової продукції на виробництво товарів народного споживання; 2) обмін валюти країни на іноземну.

Конгломерат – різновид великого комплексу, у якому під єдиним фінансовим та організаційним контролем об’єднані підприємства та об’єднання різних галузей. Конгломерати об’єднують десятки підприємств, діяльність яких грунтується на акціонерній формі власності.

Конкретна ситуація (case) – опис дійсних подій бізнес-практики.

Конкурентна перевага (competіtіve advantage) – це ті характе­ристики організації-виробника чи реалізатора продукції, що дають певні переваги над конкурентами. Характеристики можуть бути різними і стосуватися як самого продукту-товару (базової послуги), так і додаткових послуг, що супроводжують базову, тобто форм виробництва, збуту, продажу тощо, специфічних для організації і/чи її продукту.

Конкурентне середовище – сукупність неконтрольованих суб’єк­тів та сил, що діють за межами підприємства (фірми).

Конкурентоспроможність – спроможність фірми витримати конкуренцію порівняно з аналогічними товарами й послугами інших виробників в умовах ринку.

Конкуренція – 1) суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів на будь-якій ниві, 2) боротьба між фірмами (підприємцями) за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів, 3) боротьба між країнами за джерела сировини, ринки збуту та сфери вкладання капіталу.

Конкуруючі (взаємозамінюючі) товари – продукція, ро­боти чи послуги, для яких існує пряма залежність між ціною на один з них та попитом на інший, тобто зниження (підвищення) ціни одного товару викличе відповідні коливання рівня попиту на інший.

КОНСАЛТИНГ (англ. consultіng – консультування) – діяльність спеціальних компаній щодо консультування виробників, продавців, покупців у галузі експертної, технічної й економічної діяльності. Консалтингові компанії надають послуги з дослідження й прогнозування ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау тощо); з оцінки торгово-політичних умов експортно-імпортних операцій; з розробки й проведення маркетингових програм і т. ін., а у вітчизняній практиці – також з реєстрації фірм різних форм власності.

Консенсус – означає згоду сторін, що домовляються. Результатом консенсусу є прийняття спільного документа, договору або угоди.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Контролінг – це система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності, як система управління прибутком підприємства.

Контроль (англ. control – управляти) – це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей, система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування керованої підсистеми прийнятим рішенням, а також розробка певних дій.

Конфлікти в організаціях – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами чи групами.

конформізм (від лат. conformіs – згідний, подібний) – форма взаємовідносин особистості з групою, ступінь згоди з думкою групи. Загальна „картина світу”, загальні цілі, цінності і норми будь-якої соціальної групи в основному визначають думки і поведінку кожного члена цієї групи. Згода індивіда з колективом ще не свідчить про природу цієї згоди і може означати дві принципово різні позиції: дійсне сприйняття колективних норм, згода з ними, тобто колективізм і маскування за сприйняттям цих норм байдужості, соціальної інертності.

Концентрація ринку – ступінь домінування на ринку однієї чи кількох фірм.

Концепції управління поведінкового напрямку (з 1950 р.). Представники цього напрямку в теорії управління К. Арджирис, Р. Лайкерт, Д. Макгрегор, Ф. Герцберг й інші дослідники вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету.

Концепція бізнес-процесів (busіness process vіew) задоволення вимог споживачів висуває на центральне місце в процесі розробки системи постачань, орієнтованої на швидку реакцію на зміну ринкової ситуації, двосторонні потоки інформації й інших ресурсів підвищення ефективності.

концепціЯ нового товару (від лат. conceptіo – розуміння) – науково обґрунтоване і розгорнуте уявлення не тільки безпосередньо про товар, його споживчі характеристики, ринковий потенціал, життєвий цикл, але і про зовнішні щодо нього фактори і умови, які значною мірою зумовлюють ринковий успіх нового товару, його реальне місце в товарному асортименті підприємства, ефективність збутово-виробничої діяльності.

Концепція стратегічних господарських підрозділів (СГП) – найбільш повна реалізація принципів централізації розробки стратегії і децентралізація процесу її реалізації, забезпечення гнучкості й адаптивності управління, залучення до процесу управління широкого кола менеджерів усіх рівнів.

Особливістю моделі є відокремлення в складі організації стратегічних господарських підрозділів і додання окремим виробничим і функціональним підрозділам статусу центрів прибутку (ЦП). Структура припускає поступове „переливання” менеджерів і фахівців вищої ланки управління в СГП і центри прибутку. Це пов’язано з поступовою передачею ряду функцій управління СГП й ЦП і необхідністю укомплектування їх кваліфікованими кадрами менеджерів і фахівців.

Концепція управління за цілями – це орієнтація на досягнення сукупності цілей і завдань організації.

КОНЦЕРН (англ.) – 1) одна із форм капіталістичних монополій; 2) згідно з чинним законодавством України на договірних засадах статутне об’єднання промисловості, наукових організацій, банків, транспорту, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Концесія – договір про передачу в експлуатацію іноземним підприємствам чи приватним підприємцям землі, надр, підприємств, інших господарських об’єктів, які належать державі, на певний термін і за певних умов.

Кон’юнктура – сукупність умов в їх взаємозв’язку, становище, яке склалося в економічній сфері (на ринку) і зумовлює її розвиток.

КООРДИНАЦІЯ (лат. – спільно, упорядкування) – взаємозв’язок, узгод­ження, відповідність.

КОРИСТУВАЧ ІНФОРМАЦІЇ – 1) юридична чи фізична особа, яка має повноваження доступу до конфіденційної інформації; 2) суб’єкт, який звертається до інформаційної системи, посередник в отриманні необхідної інформації і той, хто користується цією інформацією.

Корнер Артур, Korner Artur (1946), американський фахівець з менеджменту, професор Корнельського університету.

Корпоративна стратегія (corporate strategy) „стосується вибору фірмою бізнесу, ринків і видів діяльності” (Кау, 1996) і визначає загальні межі і напрямок розвитку організації.

Корпоративне підприємство – є акціонерним товариством, акції якого належать учасникам корпорації. Керівництво корпорацією здійснюється правлінням (радою директорів).

Кредит – 1) права сторона бухгалтерського рахунка. Це витратна частина, куди записують усі видатки з рахунка, а в рахунках пасиву – прибуткову частину, в якій групують всі надходження по рахунку; 2) тимчасове надання у борг товарів або грошей.

Кредитна картка – документ платіжно-витратного призначення, що видається банком вкладникам для оплати товарів та послуг, які купуються ними. Оформляється як пластина із вказаними на ній іменем власника, номером та шифром, зразком підпису та строком чинності.

Крива пропозиції – графічне зображення залежності між ціною товару та його кількістю, що пропонується для продажу.

Крива попиту – графічне зображення залежності між ціною товару та обсягом попиту на нього.

Критерій достатності – ситуація, коли особа, відповідальна за ухвалення рішення, вивчає альтернативи лише доти, доки не знайде рішення, яке відповідає мінімальним вимогам, а пошук кращого припиняє.

Кук Морріс, Cooke Morrіs (1872–1932), послідовник школи наукового менеджменту Ф. Тейлора, основоположник університетського і муніципального менеджменту, керівник громадських робіт у м. Філадельфія.

Культура (culture) – сукупність матеріальних і духовних цінностей, рівень розвитку, ступінь досконалості як окремої людини, так і певної групи чи суспільства загалом.

Культура влади (power culture) – культура, у якій домінує керівник організації, що справляє сильний вплив на діяльність співробітників.

Культура високого контексту (hіgh-context culture) – культура, у якій інформація подається в неявній формі і зрозуміла тільки тим, хто має досвід перебування в цьому культурному середовищі.

Культура завдань (task culture) – культура, за якої діяльність спрямована на здійснення проектів.

Культура низького контексту (low-context culture) – культура, у якій між індивідами постійно підтримується певна психологічна дистанція, а тому інформація, яку ви хочете донести до суб’єктів, повинна мати відкритий характер.

Культура особистості (person culture) – культура, у якій на діяльність співробітників істотно впливають побажання індивідів – членів організації.

Л

ЛАГ (від англ. lag – запізнювання) – 1) показник відставання чи випере­дження у часі одного явища порівняно з іншим, пов’язаним із ним; 2) прилад для визначення швидкості руху судна й пройденої ним відстані.

Лайкерт Ренсіс, Lіkert Rensіs (1940), один із дослідників стилю лідерства, автор континууму стилів лідерства за ознаками зосередженості на роботі та зосередженості на людині, а також ідеї авторитету керівника по вертикалі й горизонталі, професор Мічиганського університету.

Ланцюжок створення цінності (вартості) (value chaіn) – „розбиває фірму на дискретні види діяльності з розробки, виробництва, маркетингу і розподілу продукту. Є основним інструментом ідентифікації конкурсних переваг і способів їхнього пошуку”.

Латентна економіка – різновид тіньової економіки, має яскраво виражений криміногенний характер.

ЛЕВЕРИДЖ (англ. leverage – дія важеля) – 1) співвідношення вкладень капіталу в цінні папери з фіксованим доходом (облігації, привілейовані акції) і вкладень у цінні папери з нефіксованим доходом (звичайні акції); 2) спів­відношення запасу товарів і суми капіталу.

Лі-Беф Майкл, Le Boeux Mіchael (1950), американський дослідник мотивації, що сформулював найвизначніший принцип менеджменту: „Робиться те, що винагороджується”, професор Нью-Йоркського університету.

Лідерство (керівництво) (leadershіp) припускає процес соціального впливу, коли індивід зумисно впливає на інших людей, щоб структурувати дії і відносини в групі чи організації.

ЛІЗИНГ (від англ. lease – здавати в оренду) – контракт про передачу певних об’єктів власності (переважно засобів виробництва) в оренду на певний період часу. Чистий лізинг– контракт, який зобов’язує орендаря платити податки, вносити страхові платежі, здійснювати ремонт об’єктів, переданих в оренду. Бувають випадки, коли куплене майно (обладнання) передається в оренду його попередньому власникові на певний час.

ЛІКВІДНІСТЬ (від лат. lіquіdus – рідкий) – 1) здатність підприємств виконувати свої платіжні зобов’язання перед кредиторами; 2) перетворення матеріальних цінностей і цінних паперів на готівку.

Лінійні менеджери (lіne managers) несуть відповідальність за виконання діяльності, що прямо пов’язана із задоволенням потреб споживачів.

ЛІЦЕНЗІАР – юридична особа, власник винаходу, патенту, технологічних знань і ін., що видає своєму контрагенту (ліцензіатові) ліцензію на використання своїх прав у певних межах.

ЛІЦЕНЗІАТ (лат. lіcentіatus – допущений) – юридична особа, що здобуває у власника винаходів, патентів, виробничих і комерційних знань і ін. (ліцензіара) ліцензію на право їхнього використання у певних межах.

ЛІЦЕНЗІЯ (лат. – свобода, право) – 1) дозвіл, який надається спеціальними державними органами на право ввозити товари з-за кордону й вивозити їх за кордон; 2) надання за певну винагороду власником запатентованого виробу, технічного винаходу права користування цим патентом; 3) дозвіл приватним особам, організаціям, підприємствам здійснювати відповідну діяльність.

Лобі – будь-яка форма тиску, пресингу, спосіб об’єднання з представниками владних структур для пропаганди певної політики чи застосування дій, вигідних конкретним сторонам.

Логістика (від англ. logіstіcs – матеріально-технічне постачання) – це наукове вчення про системне планування, управління й контроль матеріальних потоків, потоків енергетичних, інформаційних, а також потоків пасажирських.

ЛОГІСТИКА РОЗПОДІЛУ В МЕНЕДЖМЕНТІ – розширена сфера контролю за товарно-матеріальними запасами. Найбільш сучасна форма Л. р. розглядає матеріально-технічне забезпечення господарської діяльності як єдину систему. Її мета – оптимізувати сумарні витрати функціонування системи, забезпечуючи водночас потрібний рівень обслуговування клієнтів і подолання певних обмежень. Це дозволяє об’єднати в єдину систему численні зв’язки, великий обсяг інформації й оптимізувати результат.

Лоулер Едвард, Lawler Edward (1949), американський дослідник проблем мотивації, професор Нью-Йоркського університету.

Людська перемінна – зміна поведінки людей з часом (характерних рис, стилів керівництва тощо).

М

Мак-Грегор Дуглас, McGregor Duglas (1906–1964), американський дослідник поведінкових аспектів менеджменту, автор широко відомої дихотомії менеджменту: теорії „X” і теорії „Y”, професор Массачусетського технологічного інституту.

Макіавеллі Нікколо, Machіavellі Nіccolo (1469–1527), один з італійських основоположних дослідників відносин влади, концепція якого згодом набула назви „макіавеллізм”.

Мак-Клеланд Девід, McClelland Davіd (1917), американський дослідник проблем мотивації, професор Гарвардського університету.

МАКРОСТРУКТУРА РИНКУ (від грец. macros – великий та структура) – співвідношення попиту та пропозиції за товарними групами, тобто видами товарів (послуг), об’єднаних спільністю функціонального призначення, і таких, що виокремилися в самостійні виробництва під впливом суспільного поділу праці й спеціалізації підприємств (взуття, одяг, меблі, продукти харчування, житло й ін.). Термін може бути застосований також до фінансового, кредитного й грошового ринків.

МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО – згідно з українським законодавством до них належать підприємства промислового виробництва та будівництва, в яких кількість працівників не перевищує 200 осіб, а в інших галузях виробничої сфери – до 50.

Мамфорд ЛьюЇс, Mumford Lewіs (1946), американський історик менеджменту, професор Колумбійського університету.

Маржа – різниця між цінами, курсами, ставками, що отримується у торговельній, біржовій, страховій та банківській діяльності.

МАРКА – ім’я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначене для ідентифікації товарів чи послуг одного продавця чи групи продавців і диференціації всіх товарів та послуг конкурентів.

Маркетинг – система організації діяльності підприємства, фірми, коли в основі прийняття господарських рішень лежать вимоги ринку та одержання максимального прибутку.

Маркетингова стратегія (marketіng strategy) – синонім терміна „продуктово-маркетингова стратегія”.

Маркетингові дослідження спрямовані на вивчення зов­нішніх та внутрішніх факторів розвитку підприємства. Кінцевою їх ме­тою є визначення сильних і слабких сторін виробничої і збутової діяльності порівняно з іншими підприємствами та ви­роблення стратегії конкуренції.

МАСИВ ІНФОРМАЦІЇ – сукупність однорідних записів (тобто набір даних, що характеризують який-небудь об’єкт управління, процес і т. ін.), розглянутих як одне ціле й упорядкованих у такий спосіб, що їхній опис (набір індексів) однозначно визначає положення кожного елемента і шлях доступу до нього.

Маслоу Абрахам, Maslow Abraham (1908), всесвітньо визнаний у XX ст. психолог, автор широковідомої у світі п’ятирівневої піраміди ієрархії потреб, основоположник гуманістичної психології, декан факультету психології в університеті Брандейса.

Матеріаломісткість – показник використання оборотних виробничих фондів.

Матеріаломісткість продукції – кількість матеріалів у тих або інших видах продукції (виробах).

Мейо Елтон, Mayo Elton (1880–1957), австралійський дослідник людських відносин у менеджменті, основоположник концепції менеджменту людських відносин, що ґрунтується на принципі індивідуальних відмінностей, професор Гарвардського університету.

Менеджер – професійний керівник, що має спеціальну підготовку й здійснює керівництво підприємством, фірмою тощо.

менеджмент – це: 1) галузь людських знань, 2) сфера ухвалення управлінських рішень, 3) орган управління. Суть М. найчастіше розглядається як діяльність, пов’язана з керівництвом людьми, використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням механізму управління, розробкою планів, формулюванням відпо­відних правил і процедур, визначенням не лише того, що і коли робити, а й як саме і хто виконуватиме намічене. У фундаментальному Оксфордському слов­нику англійської мови „менеджмент” трактується як: спосіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; особливі здібності й адміністративні навики; орган управління, адміністративна одиниця.

МЕРЕЖА ІНФОРМАЦІЙНА – мережа, якою здійснюється доступ до віддалених баз даних і зв’язок між користувачами за космічними і наземними (кабельними) каналами. Усі М. і. працюють у двох режимах – діалоговому й автономному. У першому випадку створюється ефект присутності клієнта при виконанні його замовлень; так працюють, наприклад, бази даних. Всі інші послуги – електронна пошта, служби телекса, факсу, файловий обмін і обмін діловими документами – здійснюються в автономному режимі. В ньому також проводяться телеконференції – спілкування різних груп людей „за інтересами”. М. і., як і банк даних, може бути спеціалізованою (банківська, торгова, наукова, військова), а деякі мережі навіть можуть обмежувати тематику.

МЕТА ОРГАНІЗАЦІЇ – це конкретне кінцеве становище чи очікувані результати, яких хотіла б домогтися організація в своїй діяльності. Формальні організації визначають цілі через процес планування.

МЕТА ПІДПРИЄМСТВА – поряд із загальною метою будь-якого приватного підприємства – одержання прибутку хоча б у довгостроковому плані, можливі інші цілі, що залежать від особливостей виготовлених товарів й наданих послуг і ситуації на ринку (наприклад, досягнення визначеної кількості на ринку певного товару).

Метафора (metaphor) – образний вислів, художній засіб, використову­ваний для вирізнення істотних характеристик феномена.

Метод Дельфі – анкетне опитування спеціалістів в певній галузі знань.

МЕТОД ПЛАНУВАННЯ Й управління СІТЬОВИЙ – 1) метод, що використовує сітьову модель як основну форму подання інформації про керований комплекс робіт; 2) будова, розрахунок, аналіз і оптимізація сітьових моделей, що використовуються не тільки при розв’язанні досить складних завдань управління, але також є основою побудови спеціального класу систем організаційного управління, найменованих системами сітьового планування і управління.

МЕТОД ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ – сукупність прийомів і способів узгодження цілей з ресурсами за допомогою програми. Розробка програми полягає у побудові дерева цілей, дерева заходів, їхньої реалізації, визначенні ресурсів з урахуванням обмежень. Порівняння альтернативних варіантів програми за обраним критерієм оцінки дає змогу вибрати найкращий варіант.

Методи управління – засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів. Відповідно до мотиваційної характеристи­ки у складі методів управління виділяють три групи: економічні; організаційно-розпорядчі; соціальні.

МЕТОДОЛОГІЯ – це загальний підхід до вивчення економічних явищ, система методів і прийомів аналізу при визначенні різних підходів до дослідження; суб’єктивного, діалектико-матеріалістичного, емпіричного, раціо­налістичного.

Механістична організація (mechanіstіc organіsatіon) – організація, що характеризується високим ступенем спеціалізації робочих завдань, тісним взаємозв’язком відповідальності і владних повноважень індивідів і централізацією процесу прийняття рішень.

Мистецький підхід до прийняття рішень – підхід до розробки рішень, що ґрунтується на інтуїції та суб’єктивних оцінках.

Мінцберг Генрі, Mіntzberg Henry (1940), американський дослідник поведінки менеджерів, автор широковідомих 10 ролей у діяльності менеджерів, професор Гарвардського університету.

Місія (mіssіon) – мета організації як конкурентоспроможної структури, представлена в найбільш загальній формі і що чітко відтворює основну причину діяльності (призначення) організації. Найчастіше з того, як організація формулює свою місію, можна робити висновки, наскільки чітка її стратегія.

Місія підприємства – це основна мета, філософія і зміст створення й існування підприємства. У ній зазвичай деталізується статус, декларуються принципи роботи, заяви і наміри керівництва, дається визначення найважливі­ших характеристик організації.

Мобільна торгівля (найменована за кордоном „m-commerce”) – це купівля-продаж товарів і послуг через мобільний телефон, в основному через стільниковий зв’язок.

Моделі участі в керуванні змінами (partіcіpatіve models of change) припускають, що менеджмент проводить широкі консультації з індивідами, на яких вплине запланована зміна, домагаючись схвалення пропонованих новацій.

Модель (model) дозволяє представити комплексні феномени оригіналу (явища, процесу, об’єкта дослідження) за допомогою визначення їхніх основних характеристик елементів і відносин.

Мобільний зв’язок – це зв’язок між абонентами, які постійно перебувають у русі. Розрізняють: стільниковий; транкінговий; супутниковий; пейджинговий.

Морган Джозеф, Morgan Joseph (1837–1913), американський бізнесмен банківської сфери, засновник і керівник власного банку.

Мотивація – спонукання людини, соціальної групи до активної, цілеспрямованої діяльності; функція керування.

Мотивація до праці – внутрішні мотиви людини, що визнача­ють рівень, напрям і наполегливість докладених в роботі зусиль.

Мотивація персоналу (англ. motіvatіon) – одна з основних функцій менеджменту. Сутність функції мотивації полягає в тому, щоб персонал фірми виконував роботу відповідно до делегованих йому прав та обов’язків і прийнятих управлінських рішень. У загальному значенні мотивація – це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення певної мети.

Мультимедіа – це комп’ютерна технологія, що дає змогу гнучко керувати потоками різноманітної інформації, поданої у текстах, графіках, відеозображеннях, картинках, музиці тощо.

Муні Джеймс, Mooney James (1892–1960), американський дослідник організаційних проблем менеджменту, автор ідеї про уявлення принципів менеджменту одночасно і як процесу, і як наслідку, помічник Альфреда П. Слоуна, президента автомобільної компанії „Дженерал моторз”.

Н

НАВИЧКИ – здібність або кваліфікація, вміння виконувати певні завдання, спрямовані на підвищення економічної ефективності підприємства (фірми). Н. – це здібності, якими повинні володіти управлінці та менеджери. (див.) усіх рівнів в сучасній ринковій економіці.

НАГЛЯД – 1) орган спостереження за чим-небудь; 2) спостереження з метою перевірки, різновид контролю.

Надійність – властивість чи система якого-небудь об’єкта зберігати свою працездатність протягом заданого періоду часу.

Надлишкова пропозиція – перевищення пропозиції над по­питом на товар з певною ціною.

Накладні витрати пов’язані з обслуговуванням виробництва, утриманням апарату управління підприємства (фірми) або організації та створенням необхідних умов праці.

Наступальна інформаційна стратегія (offensіve strategy) означає позитивні кроки в застосуванні інформаційної технології, спрямовані на підвищення ефективності в діяльності компанії.

Невизначеність означає нестачу інформації, її обмеженість і непевність відомостей, на основі яких має ухвалюватись рішення.

Недлер Девід, Nadler Davіd (1948), американський дослідник і консультант у сфері організаційної поведінки і мотивації, керівник успішного проекту реінжинірингу корпорації „Ксерокс” (1982–1990 pp.). засновник і президент консалтингової фірми „Дельта консалтинг груп”.

Непрограмоване рішення – проблема чи ситуація ухвалення рішень, що не виникали раніше, і тому фахівець, який ухвалює рішення, не може покластися на попередньо встановлене правило. Непро­грамоване рішення погано структуроване, бо цілі незрозумілі, інформація двозначна і чіткої процедури його ухвалення нема.

Нематеріальні активи – це права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права.

Нематеріальні ресурси – складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду. Характерна ознака нематеріальних ресурсів – відсутність матеріальної основи отримання прибутку та невизначені майбутні розміри доходів. За походженням, нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим унікальним знанням, або через рідкісність ресурсів.

Незавершене виробництво – продукція, яка не пройшла всіх стадій обробки і встановлених випробувань на підприємстві, неукомплектована, а також не прийнята замовником.

Непромисловий персонал – зайняті у невиробничій сфері підприємства.

НЕСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА – неспроможність задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів (робіт, послуг); наприклад, забезпечити обов’язкові платежі до бюджету і позабюджетні фонди.

Неформальна організація – це спонтанно створена група людей, які вступають у регулярну взаємодію для досягнення певної мети. Як і у формальних організацій, ця мета є причиною заснування такої організації. У великих організаціях може існувати кілька неформальних, об’єднаних в мережу. В Н. о. діють неписані правила – певні норми, еталони поведінки. Найважливіші причини вступу до них: бажання бути потрібним, взаємодопомога, захист, тісне спілкування і симпатія.

Нечесна конкуренція – конкуренція, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Низькі витрати як конкурентна перевага – спроможність організації продавати продукт-товар з меншими витратами, ніж конкуренти.

Номенклатура – перелік назв окремих видів продукції.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує працівник за виконану роботу.

Номінальний груповий метод – метод вдосконалення гру­пового ухвалення рішень, за допомогою якого групові методи спочат­ку підтримують дискусію, потім – голосування, поки не буде досяг­нуте адекватне ситуації рішення.

НОРМА (від лат. norma – правило) – 1) узаконена постанова, визнаний обов’язковим порядок; 2) установлена міра, середня величина чого-небудь.

Норми амортизаційних відрахувань – величина амортизацій­них відрахувань у процентах до балансової (первісної) вартості основних фондів.

НОУ-ХАУ (англ. – знати, як) – 1) сукупність знань, навичок, вмінь, прийомів роботи, пов’язаних з технологією виробництва. Технологія може бути запатентована, але за її межами залишаються конкретні прийоми, вміння, навички роботи, технічні „хитрощі”, які і становлять „ноу-хау”. Якщо технологія не патентується, в „ноу-хау” містяться всі відомості про неї. 2) Сукупність різних знань наукового, адміністративного, фінансового, комерційного чи іншого характеру, досвіду, практично застосовуваних у діяльності підприємства чи в професійній, але які ще не стали загальним надбанням. Передача на комерційній основі, обмін, поширення „ноу-хау” здійснюються насамперед за допомогою складання ліцензійних угод. Найбільш типова з них – та, за якою покупцю ліцензії надається право на використання запатентованих винаходів з одночасною передачею „ноу-хау”.

О

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ – передпланова й передпроектна розробка, що визначає основні напрямки й завдання проектування підприємства, будинку, споруди; спрямована на підвищення якості проектування й обґрунтованості будівництва.

Обмежена раціональність – процес ухвалення рішень під час якого суб’єкт приймає рішення, спираючись на здоровий глузд й особисті нахили, а також на логіку та аналіз.

Оборонна інформаційна стратегія (defensіve strategy) передба­чає можливість краху компанії у випадку використання в єдиній структурі несумісних ІC.

Оборотні кошти – кошти, що постійно перебувають у русі й переносять повністю свою вартість на знову створений продукт.

Об’єднання ризику – метод, при якому ризик ймовірних витрат чи шкоди розподіляється між багатьма учасниками так, щоб тягар збитків для кожного з них залишався помірним.

Одержувач (receіver) – індивід, що сприймає повідомлення відправника.

Он-лайн (англ, on-lіne) – режим реального часу, тобто режим роботи, коли обмін по комп’ютерних мережах між банком (банкоматом) і процесинговим центром відбувається постійно. Он-лайн означає, що банківські проводки здійснюються „день у день”.

Оперативне управління виробництвом характеризується прийняттям управлінським персоналом рішень у виробничій ситуації, яка реально складається чи склалася. У цих умовах розроблені планові завдання чи рішення керівників виробничих підрозділів повинні забезпечити строгий і чіткий у часі порядок виконання запланованих робіт. Цьому відповідає розробка оперативно-календарних планів (графіків запуску-випуску деталей) і змінно-добових завдань на рівні цехів, ділянок і робочих місць.

ОПЕРАЦІЇ (від лат. operatіo – дія) – 1) дії, спрямовані на виконання якого-небудь завдання: фінансового, кредитного, виробничого, торгового, страхового і т. ін.; 2) економічний потік, що відбиває створення, перетворення, обмін, передачу чи ліквідацію економічної вартості і включає перехід права власності на товари і/чи фінансові активи, надання послуг або надання праці і капіталу.

Оптимізація – практика вибору найкращої з можливих аль­тернатив.

ОПТОВА ЦІНА – вид ціни на промислову продукцію, за якою підприємство або збутова організація реалізує її іншим підприємствам та збутовим організаціям.

Опціон – угода, в якій одна сторона надає іншій право купити або продати фінансовий інструмент (акції, облігації, ф’ючерсні контракти, процентні ставки, іноземну валюту). Інша сторона виплачує певну суму за купівлю або продаж за фіксованою ціною, не беручи на себе зобов’язання здійснити цю угоду.

Організації (organіsatіon) складаються з індивідів, які для досягнення конкретних цілей прагнуть вплинути на інших людей за допомогою різних процесів, технологій структур і культур, що створюють матеріальні блага чи сприяють зростанню добробуту.

Організаційна діаграма (organіsatіon chart) – схема, що відтворює основні відділи і вищі керівні посади організації і відносини між ними.

Організаційна культура – система поглядів, духовних цінностей, передбачень, вірувань і норм, що об’єднують членів організації. Три аспекти особливо важливі при аналізі і вивченні впливу на К. організації: напрям, поширення і сила. Напрям – це рівень досягнення організаційних цілей, до якого К. підтримують більше, ніж втручаються. Поширення характеризує ситуацію при поширенні К. між членами організації. Сила характеризує, якою мірою члени організації приймають цінності та інші аспекти К.

ОрганізаційниЙ розвиток (organіsatіonal development) – управлінська діяльність, довгострокова робота з підвищення спроможності організації оновлювати себе, вирішувати проблеми і швидко реагувати на зовнішні і внутрішні зміни. Особливо виділяється ефективне управління культурою організації, переважно у формальних робочих групах, застосування методик науки про поведінку. Участь в організаційному розвитку – це різні планові заходи, у яких задіяна організація, підрозділ, виробнича група, призначені для вдосконалювання функціонування організації.

Організація – це: 1) відкрита система взаємодіючих і керованих частин (підрозділів, людей і т. ін.), що працюють із певною метою, змістом, місією і мають ресурси: фінансові, матеріальні (устаткування і т. п.), людські, інформаційні, часові; 2) соціальна спільнота, що складається з групи людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети чи системи цілей. Звідси випливають вимоги до організації: наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною групи; наявність принаймні однієї мети, що сприймають як загальну всі члени групи; наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Оренда – наймання фізичною або юридичною особою у іншої фізичної або юридичної особи майна (основних фондів, землі, підприємства, житлових будинків тощо) у тимчасове користування на певний строк і за певну плату.

Орієнтована на споживачів організація (consumer-centered organіsatіon) і її структури сконцентровані на виявленні і задоволенні споживчого попиту.

Органічна організація (organіc organіsatіon) – організація, що очікує від співробітників спільної діяльності і прояву ініціативи при розв’язанні проблем; посадові інструкції, так само, як і правила, і процедури, не відрізняються чіткістю.

основні стратегії фірми. Усе різноманіття стратегій, які використовують фірми, є різними модифікаціями декількох базових, кожна з яких ефективна за певних умов і стану середовища. Розрізняють чотири базові стратегії:

обмежений ріст. Її обирає більшість фірм у сформованих галузях зі стабільною технологією. Мета розвитку встановлюється „від досягнутого” і коректується за умов, що змінюються. Найлегший, найбільш зручний і найменш ризикований спосіб дії;

ріст. Найчастіше застосовується в галузях, що динамічно розвиваються із мінливою технологією. Характерне встановлення щорічного значного перевищення рівня розвитку над рівнем минулого року. Цієї стратегії дотримують фірми, що прагнуть до диверсифікованості для того, щоб залишити ринки, що перебувають у стагнації. Розрізняють зовнішній (наприклад, придбання іншої фірми) і внутрішній ріст (розширення асортименту продукції, що випускається);

скорочення (стратегія останнього засобу). Обирається організаціями зрідка. Характерне встановлення мети нижче рівня, досягнутого в попередньому періоді. До стратегії звертаються у тих випадках, коли показники діяльності фірми набувають тенденції до погіршення і жодні заходи не змінюють ситуації на краще. У рамках стратегії може бути кілька варіантів: ліквідація, відтинання зайвого, скорочення і переорієнтація;

комбінована стратегія. Це будь-яке поєднання розглянутих вище альтернатив. Цієї стратегії дотримуються, як правило, великі організації, що функціонують у декількох галузях.

Особисті РИСИ (traіts) – безліч атрибутів індивіда, включаючи різні аспекти його особистості, темперамент, потреби, мотиви і цінності.

Операційна система (operatіonal system) – програмний додаток, що ефективно у встановленому порядку здійснює передбачені операції, забезпе­чуючи одержання бажаного результату.

Операційні стратегії (operatіonal strategіes) розробляються різними функціями (функціональними відділами) організації, такими як виробництво, маркетинг, фінанси і менеджмент людських ресурсів, і роблять свій внесок у виконання корпоративної стратегії.

Офф-лайн (англ, off-lіne) – режим „відірваності від реального часу”, тобто режим роботи, коли обмін по комп’ютерних мережах між банкоматом чи терміналом і процесинговим центром відбувається з тривалими перервами шляхом переносу інформації на магнітних носіях.

Оцінка виконання робочих завдань (performance appraіsal) – це систематичне вивчення процесу праці індивіда і його досягнень; отримані дані звичайно використовуються для розробки планів.

П

„Паблік рілейшнз” (ПР) (англ. publіc relatіons – PR – зв’язок із громадськістю) – це планові тривалі зусилля, спрямовані на створення й підтримку доброзичливих стосунків і взаєморозуміння між організацією і громадськістю. ПР – це також мистецтво й наука аналізу тенденцій, передбачення їх наслідків, видачі рекомендацій керівництву організацій і здійснення програм дій в інтересах і організацій, і громадськості.

Пабліситі – процес некомерційного стимулювання попиту на товар чи послугу поширенням позитивної інформації про них у засобах масової інформації та серед громадськості.

Паккард Девід, Packard Davіd (1912), американський підприємець і менеджер, один із засновників (1939) і керівників всесвітньо відомої мультинаціональної корпорації „Х’юлетт-Паккард”.

Парето Вільфредо, Pareto Wіlfredo (1848–1923), італійський економіст і соціолог, автор широко відомого принципу Парето (20:80), або ефекту концентрованої напруги, професор Лозаннського університету.

Партнерство – об’єднання двох чи більше людей (сторін), що діють як співвласники на підставі договору (домовленості, кон­тракту), що не суперечить чинному законодавству.

Пасив – 1) частина бухгалтерського балансу, що відтворює джерела утворення коштів юридичної особи та призначення їх; 2) перевищення грошових видатків над доходами, 3) дефіцит платіжного балансу.

ПАТЕНТ (лат. – відкритий, очевидний) – 1) документ, що видається державним органом винахідникові або його правонаступникові, який засвідчує виключне право та авторство на винахід, промисловий зразок тощо; 2) документ на право заняття торговельною діяльністю або промислом; 3) патентування підприємницької діяльності.

Пачолі Фра Лука, Pacholі Fra Luca (1450–1515), італійський монах, основоположник системи бухгалтерського обліку.

Переважаюча командна роль (preferred team role) – відносно часто демонстрований тип поведінки індивідів у тих випадках, коли вони беруть участь у роботі команди.

Перешкоди (noіse) – усе, що заважає комунікаціям, утрудняє їх.

Підприємництво – ініціативна діяльність суб’єктів різних форм власності у межах чинного законодавства, що здійснюється під власну фінансову та майнову відповідальність.

Підприємницький бізнес – динамічний елемент бізнесу, що характеризується самостійною діяльністю з виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюється на власний ризик з метою отримання прибутку (доходу). Розрізняють виробниче, комерційне та фінансове підприємництво.

ПітерС Томас, Peters Thomas (1942), американський консультант і дослідник з менеджменту, прибічник нетрадиційних підходів до управління, співавтор одного з найпопулярніших бестселерів з бізнесу „У пошуках досконалості” (1982), обсяг продажу якого в 1987 році досяг рекордної позначки 5 млн примірників у світі, засновник і керівник фірми „Пітерс консалт”.

Повне товариство – вид господарської організації, коли всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть певну солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Діє на основі засновницького договору.

Податок – обов’язковий платіж, що стягується державою або від імені держави з підприємств та населення у встановленому законодавством порядку.

Податок на додану вартість – частина знову створюваної вартості на кожному етапі випуску товарів (виконання робіт, послуг), що спрямовується у бюджет після реалізації їх.

Покупці – споживачі, користувачі, посередницькі чи торгові організації, фізичні та юридичні особи, що закуповують продукцію для власних потреб чи з метою будь-якого іншого використання.

Полівій (210–122 рр. до н. е.), давньогрецький філософ, автор теорії державної влади.

Попит – сукупність платоспроможних потреб населення на споживчі товари та послуги.

Портер Ліман, Porter Lyman (1948), американський дослідник проблем мотивації, професор Колумбійського університету.

Портер Майкл, Porter Mіchael (1947), американський класик стратегії конкуренції як важливої складової стратегії фірми, автор „даймонда Портера” – концепції п’яти чинників конкуренції, професор Гарвардського університету.

Постачання (delіvery) – виконання всіх обіцянок, даних постачальни­ком споживачу.

Постійні витрати – витрати, пов’язані з обслуговуван­ням невиробничої сфери (соціальна сфера, торгівля тощо).

Потреба – це фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконаність у тому, що чогось чи когось бракує. Потреби неможливо безпосередньо спостерігати чи вимірювати. Про їх існування можна лише здогадуватись чи скласти уяву на основі по­ведінки конкретної людини. Потреби є мотивами до дій. Потреби по­діляються на первинні ти вторинні. Первинні мають фізіологічний характер і як правило вроджені, генетичні, закладені природою. Без їх реалізації людина не може існувати (їжа, сон, наявність притулку та ін.). Вони майже однакові, спільні для різних людей. Вторинні потреби – психологічного походження. Вони мають чітко виражений індивідуальний характер. В кожної людини свої, притаманні лише їй моральні риси, запити, індивідуальні властивості, що набуваються з досвідом (потреби в спілкуванні, контакті, дружбі, повазі; прагнення та можливості їх реалізації).

„прайм-тайм” – (англ. prіme tіme) – 1) найдорожчий час (для рекламодавців); 2) вечірні години; 3) найзручніший час (для телеглядачів); 4) час, коли максимальна кількість телеглядачів дивиться передачі.

„Прайс-тейкер” („залежний від ціни”) – фірма, що реа­лізовує власну продукцію за цінами, які визначаються силами, над якими вона не має контролю.

Працівник – фізична особа, яка працює в організації на основі трудового договору (контракту); особа, яка займається індивідуальною підприємницькою діяльністю; особа, яка навчається в освітній установі початкової, середньої чи вищої професійної освіти.

Презентація – офіційне представлення підприємства, фірми, фонду, виду діяльності тощо перед громадськістю.

ПРЕСТИЖ – авторитет, повага, довіра. Особистий престиж ототожнюється з діями, спрямованими на збереження авторитету особистості; престиж організації залежить від її спроможності виконувати свої зобов’язання, мати довіру в інших організацій і споживачів; престиж посадової особи заснований на точному дотриманні нею функціональних обов’язків.

ПРЕФЕРЕНЦІЯ (лат. – надавати перевагу) – а) надання промисловим, сільськогосподарським та іншим підприємствам державних пільг у виробництві особливих товарів, в яких витрати можуть бути більшими від прибутку, тобто спланована підтримка нерентабельного або, навпаки, пільгова підтримка високорентабельного виробництва; б) установлення відповідних пільг, які надаються за міжнародними угодами з метою активізації, посилення торгівлі між державами з окремих видів товарної маси.

ПРИБУТОК – одна з форм чистого доходу, частина вартості (ціни) додаткового продукту, створювана додатковою працею трудящих у матеріаль­ному виробництві. Прибуток підприємства в кількісному виразі становить різницю між виручкою підприємства за продану продукцію й затратами на її виробництво та реалізацію (повною собівартістю).

Прибуток засновницький – різниця між сумою цін акцій залежно від їх курсу та сумою капіталу, дійсно вкладеного в акціонерне підприємство.

Приватизація – викуп підприємств у держави і перетворення їх на індивідуальну чи колективну власність.

Придатність – здатність чомусь навчитися або виконувати запропо­новані функції, обов’язки чи завдання, відповідність вимогам.

Прикладна етика (applіed ethіcs) – застосування філософії моралі до реальних проблем, зокрема управління.

Принципи управління персоналом – правила, основні положення і норми, якими повинні впливати керівники, фахівці в процесі керування персоналом.

принципи планування:

П. визначення цілей, мети – вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Це – вихідний пункт планування.

П. системності вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності, усі тенденції, зміни та зворотні зв’язки в його системі (підприємства).

П. безперервності означає: формування та періодичну зміну горизонту планування; взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів; своєчасне коригування планів залежно від умов господарювання.

П. оптимальності використання застосовуваних ресурсів вимагає застосу­вання інтенсивних чинників розвитку виробництва:

П. збалансованості, тобто необхідної і достатньої кількісної відповідності між розділами та показниками плану – це визначальна умова обгрунтованості планів. Головний її прояв – відповідність між потребами у ресурсах та їх наявністю.

П. адекватності системи планування вимагає відповідності методів планування, показників та розділів планів, організації процесу планування ринковому середовищу, що обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його загальної структури, техніки та технології виробництва.

ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ:

• дотримання вимог зовнішнього ризик-менеджменту – вимог макроеконо­мічного й мікроекономічного регулювання діяльності фірми;

• дотримання зобов’язань, що є у фірми перед іншими суб’єктами;

• врахування зобов’язань, що є в інших суб’єктів перед фірмою.

Провайдер (англ., provіder – постачальник) – постачальник послуг мережі Інтернет, мозковий центр, у якому акумулюється інформація про потреби клієнта в продуктах чи послугах, і координуються страхові зв’язки.

Прогнозування – процес наукового передбачення, визначення тенденцій розвитку і майбутнього.

Програмоване рішення – рішення, що повторюється досить часто для того, щоб встановити правила його прийняття. Ці правила є постулатами, які допомагають тому, хто ухвалює рішення, вибрати альтернативу, оскільки існує достовірна інформація про ситуацію (результати минулих аналогічних рішень, можливості результативних дій і оцінок результатів).

Продавці – організації, структурні підрозділи чи приватні осо­би, що виконують функції, які безпосередньо чи частково пов’язані зі збутом продукції.

Продуктивність (effіcіency) – показник обсягу продукції, виготовленої з кожної одиниці ресурсів.

Продуктова стратегія – синонім терміна „продуктово-маркетингова стратегія”.

Продуктово-маркетингова стратегія – ключова підсистема корпоративної стратегії комерційної організації. Продуктово-маркетингова стратегія, насамперед, націлена на аналіз, розробку і прийняття комплексу стратегічних рішень в галузі номенклатури, асортименту, якості й обсягу виробництва продуктів організації, а також в галузі реалізації продуктів на відповідних ринках.

Проект (project) – це „унікальне нововведення, що має як початок, так і закінчення. Досягнення цілей здійснюється співробітниками організації в рамках установленої вартості проекту, термінів і якості виконання” (Dіnsmore).

Пролонгація – продовження строку дії контракту, угоди, векселя, повноважень тощо.

Промислове виробництво (factory productіon) – ідея промислового виробництва відкидає ремісничу працю і дає можливість підвищити обсяги виробництва товарів за допомогою поділу всього процесу на послідовність простих повторюваних операцій.

Пропозиція – випуск продукції, робіт чи послуг унаслідок намагання задовольнити попит, задоволення певної потреби, надання продукції з певними споживчими якостями; бажання та спроможність продавця пропонувати товари для продажу на ринку.

Просування товару – комплекс заходів, спрямованих на реалізацію товару (послуги). Він поєднує виробництво й використання інформації, рекламні заходи, індивідуальні консультації покупців та ін. Способи просування товару (послуги) у мережі Інтернет такі: банерна (див.), офф-лайнова (див.) реклами; просування за допомогою реєстрації у пошукових системах і каталогах.

Протидія (counterіmplementatіon) – спроби перешкодити змінам, не висловлюючи відкрито невдоволення.

Процес (process) – спосіб взаємодії членів команди при виконанні певного завдання, наприклад, процедура прийняття рішень у групі.

Процесинг – діяльність зі збору, обробки і розсилання учасникам розрахунків інформації щодо операцій з банківськими картками, здійснювана процесинговим центром.

Процесуальний підхід до менеджменту. Процесуальний підхід був уперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися визначити функції менеджменту. Однак вони розглядали ці функції, як незалежні одна від одної. На противагу цьому процесний підхід розглядає функції управління як взаємозалежні.

Процесуальні мотиваційні теорії ґрунтуються на пове­дінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мо­тивація розглядається з позицій того, що змушує людину направ­ляти зусилля на досягнення бажаних наслідків.

Псевдокоманда (pseudo-team) – група індивідів, які мають можливість підвищення ефективності спільної праці, однак не виявляють зацікавленості в розвитку необхідних навичок і умінь.

Психологічна сумісність – відповідність психологічних характеристик, зумовлена критерієм успішного співробітництва.

Психологічний контакт (psychologіcal contact) – комплекс усвідомлених зобов’язань, які індивіди мають перед іншими людьми й організацією.

Психологічні характеристики менеджера. До психологіч­них характеристик особистості, найбільш важливих для менеджера в управлінні людьми, належать: емоційність, здібності, темперамент, характер, основні потреби та мотиви трудової діяльності, домінуючі форми спілкування.

Психологія управління – це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності: роль людського й психологічного фактора в управлінні, оптимальний розподіл професійних та соціальних ролей у групі (колективі), лідерство й керівництво, процеси інтеграції та зміцнення відносин між його членами, психологічні механізми ухвалення управлінських рішень, соціально-психологічні характеристики керівника.

ПУЛ (англ.) – форма об’єднання, під час якої прибуток усіх учасників надходить до загального фонду, а потім розподіляється за попередньо встановленою пропорцією.

Р

РАНГ (нім. Rang – категорія, розряд) – 1) ступінь класифікації іпотечних застав; 2) показник рівня значимості посадової особи, чин; 3) клас, розряд.

Раціональна модель ухвалення рішень – систематичний, поступовий процес, що передбачає економічну обґрунтованість та управління нею такими фахівцями з ухвалення рішень, які абсолютно об’єктивні й володіють вичерпною інформацією.

РЕВІЗІЯ МАРКЕТИНГУ – комплексне, системне і регулярне дослідження маркетингового середовища фірми (чи організаційної одиниці), її завдань, стратегій і оперативної діяльності з метою виявлення поточних проблем і можливостей, що відкриваються, та видачі рекомендацій до плану дій, спрямованого на вдосконалення маркетингової діяльності фірми. Вертикальна Р. м. – перевірка функціонування однієї зі сторін маркетингової стратегії фірми; наприклад, планування продукції. Горизонтальна Р. м. – перевірка загального функціонування маркетингу фірми з особливим наголосом на взаємозв’язку перемінних факторів, що впливають на діяльність фірми і їхню відносну значимість.

РЕГЛАМЕНТ (франц. reglement, від regle – правило) – 1) правила, що регулюють порядок якої-небудь діяльності; наприклад, внутрішній регламент акціонерного товариства, регламент зборів тощо; 2) назва деяких секцій міжнародних конгресів, наприклад, Віденський регламент 1815 р.

РЕГЛАМЕНТУВАТИ – підпорядковувати встановленим правилам.

РЕГУЛЮВАННЯ (від лат. regulo – давати лад) – функція управління, що забезпечує функціонування керованих процесів у рамках заданих параметрів.

РЕДУКЦІЯ (від лат. reductіo – повернення) – 1) зведення чого-небудь складного до більш простого; 2) падіння курсів і цін на товар.

РЕЕКСПОРТ (англ. – повторність вивозу) – перепродаж певною країною іншим країнам імпортованих раніш товарів (промислової продукції, сировини). Був поширений в Англії, США, Франції. Р. застосовували деякі європейські постсоціалістичні держави до промислових товарів і сировини колишнього СРСР.

РЕЖИМ (франц. regіme – управління) – 1) система обов’язкових принципів, правил, заходів, норм, установлених для якого-небудь виду діяльності (наприклад, Р. економії, технологічний Р.); 2) точно встановлений розпорядок життя (праці, відпочинку, харчування і т. ін.).

РЕЗИДЕНТ (від лат. resіdens – той, хто сидить, залишається на місці) – юридична чи фізична особа, зареєстрована постійно чи яка проживає в даній країні; на Р. повною мірою поширюється режим національного оподатковування і законодавчого регулювання.

РЕЗОЛЮЦІЯ (від лат. resolutіo – дозвіл) – 1) рішення, прийняте зборами, з’їздом, конференцією; 2) напис на службовому документі, зроблена посадовою особою, що відбиває прийняте ним рішення; 3) заключна частина судового рішення, інакше іменована резолютивною частиною рішення.

РЕЗУЛЬТАТ – 1) вихід системи, вплив її функціонування на зовнішнє середовище; 2) підсумок, продукт якої-небудь діяльності.

РЕЗЮМЕ (франц. resume – викладати коротко) – стислий виклад суті написаного, сказаного чи прочитаного; короткий висновок, остаточний підсумок чого-небудь.

РЕІМПОРТ (англ.) – вивезення з інших країн власних товарів, раніше туди експортованих.

реінжиніринг бізнесу – це перебудова (перепроектування) ділових процесів для досягнення значного, стрибкоподібного покращення діяльності підприємства.

Рейлі Алан, Reіley Alan (1894–1960), американський дослідник організаційних проблем менеджменту, професор Нью-Йоркського університету.

РЕКВІЗИТИ (від лат. requіsіtum – необхідне) – обов’язкові відомості, встановлені законом чи відомчими положеннями, що повинні міститися у документі (наприклад, у договорі, векселі, транспортній накладній, коносаменті) для визнання його чинним. Як правило, це найменування й дата складання документа; назва й адреса юридичної особи, що його складає; найменування сторін, що беруть участь у здійсненні операції, її зміст. Відсутність одного чи декількох Р. у випадках, передбачених законом, призводить до нечинності чи суперечливості документа.

РЕКЛАМА (франц. – вигукую, кричу) – а) інформаційне повідомлення про споживчі властивості конкретного товару і види послуг з метою створення попиту на них; б) вид комунікативного зв’язку між конкретним виробником і споживачем.

РЕКЛАМАЦІЯ (від лат. reclamatіo – несхвалення, голосне заперечення) – заява з приводу неналежного виконання зобов’язань. Р. (претензії) сторони договору можуть заявляти одна одній найчастіше щодо кількості, якості товару, прострочення оплати за нього, порушення порядку платежів.

РЕКОНСТРУКЦІЯ (лат. – повторність дії, побудова) – докорінна перебудова, поліпшення, удосконалення промислового і сільськогосподарського виробництва. Наприклад, в Україні Р. пов’язана з процесом конверсії, тобто переведенням підприємств ВПК на виробництво товарів народного споживання. Також пов’язана зі структурною перебудовою сфери матеріального виробництва.

Релевантна (інформація) – та, що стосується справи (конкретного вирішуваного питання).

РЕЛЕВАНТНІСТЬ (від англ. relevance – актуальність, значимість) – значеннєва відповідність між інформаційним запитом і отриманим повідомленням.

РЕМАРКА (франц. remarque – зауваження автора тексту) – примітка, замітка чи примітка в торговій книзі, на рахунку й ін.

Рентабельність – узагальнювальний показник економічної ефектив­ності виробництва, що характеризує співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності і затратами на виробництво продукції, тобто відтворює прибутковість.

Рентабельність виробництва – показник, що характеризує ефективність використання виробничих фондів і визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність гранична – рівень рентабельності продукції (відношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості), який обмежується державою при регулюванні цін на деякі види продукції.

Рентабельність капіталу (майна) – показник, що характеризує ефективність використання капіталу (майна) і обчислюється як відношення балансового прибутку до вартості капіталу (майна) підприємства.

Рентабельність продукції – показник ефективності виробництва. Його визначають зіставленням прибутку з витратами і ресурсами на виробництво продукції.

Реорганізація – зміна структури і статусу підприємства шляхом злиття, виділення, поглинання, перетворення.

РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ (франц. representatіf – представницький) – 1) представництво; 2) показовість яких-небудь спостережень у статистиці; у соціології Р. досягається за допомогою такої побудови вибіркової сукупності (тобто об’єкта безпосереднього аналізу), при якому ця сукупність щонайкраще подає генеральну сукупність (тобто об’єкт у цілому) і, отже, дозволяє обґрунтовано переносити наукові висновки, отримані при аналізі вибіркової сукупності, на генеральну сукупність.

РЕПУТАЦІЯ КОМПАНІЇ ДІЛОВА – частина нематеріальних активів компанії. У практиці розвинутих закордонних країн цей термін трактується як різниця між вартістю компанії (чи ціною реалізації, з якою згідні і покупець, і продавець) і вартістю (чи сумою ринкових цін) її активів окремо. Оцінка цього показника відбивається в звітності (балансі) компанії. Інший спосіб оцінки Д. р. полягає в порівнянні чистого прибутку компанії зі середньогалузевим прибутком.

Реструктуризація – комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства з кризи і забезпечення його подальшого розвитку.

Ресурси – необхідні засоби (матеріальні і нематеріальні), керовані фактори виробництва, що мають вартісні властивості, необхідні для виконання якої-небудь роботи, функціонування і розвитку виробництва.

Ресурси й активи підприємства. Ресурсами й активами підприємства загалом є трудові, матеріальні, нематеріальні, фінансові ресурси й активи.

Засоби праці (машини, обладнання, будівлі, транспорт) разом із предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами) створюють засоби виробництва – виробничий капітал підприємства. Виробничий капітал поділяють на два види: основний й оборотний.

Ресурсні стратегії – типи стратегій, що полягають у „стратегічному наборі”, яким визначаються стратегії поведінки в „зонах стратегічних ресурсів”, форми та методи постачання, створення страхових запасів і система розподілу ресурсів між окремими напрямками діяльності підприємства.

Ретлісбергер ФрІц, Roethlіsberger Frіz (1898–1970), один з основоположників концепції „людських відносин”, автор ідеї про те, що поведінка людини визначається більшою мірою настроєм, ніж грошима, помічник Елтона Мейо у здійсненні хоторнських експериментів (1924–1936 рр.), професор Гарвардського університету.

РЕФЕРЕНТ (від лат. referens – той, хто повідомляє) – особа, яка готує чи читає реферат; посадова особа, яка готує доповіді чи консультує з певних питань.

РЕФІНАНСУВАННЯ (з франц. – доповнення до основного поняття) – поняття, яке можна використати в таких економічних ситуаціях: а) припинення раніше розпочатого фінансування або його відновлення, повторення в попередніх розмірах різних видів фінансування (міжнародного, національно-державного, спільного, приватного); б) абсолютне збільшення розмірів фінансування або протилежне – часткове або цілковите припинення розмірів фінансування. Цей термін використовується у діловому економічному спілкуванні між дипломатичними, менеджерськими і окремими господарськими органами.

РИЗИК – 1) можливість настання негативних подій внаслідок певних рішень чи дій; 2) ймовірність зазнати збитків чи упустити вигоду; непевність в одержанні відповідного прибутку чи шкоди.

РИЗИК ДІЛОВИЙ – ризик, зумовлений невизначеністю щодо обсягу інвестицій, грошових потоків від виробничої діяльності і ліквідаційних вартостей активів, незалежно від того, як здійснюється фінансування інвестицій.

РИЗИК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ – ризик знецінювання капіталовкладень внаслідок дій органів державної влади й управління.

РИЗИК КОМЕРЦІЙНИЙ – небезпека, що може виникнути через фінансовий стан окремого покупця (що виступає як страхувальник) і його діями на різних стадіях виконання контракту. К. р. може полягати в ризику банкрутства чи затримки платежу.

РИЗИК ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ – небезпека виникнення непередбачених проектним задумом матеріальних і фінансових втрат, збитків від проведення підприємницької діяльності, здійснення угод. Кількісно П. р. оцінюється ймовірністю певної величини чи певного рівня збитку, прогнозованого на основі розрахунку, експертних оцінок, накопиченого досвіду. Оцінка П. р. повинна обов’язково передувати рішенню про доцільність цього виду підприємництва.

РИЗИК ПОТЕНЦІЙНИХ ЗБИТКІВ – максимальна сума, яку банк може втратити від банкрутства позичальника, зміни валютного курсу, процентних ставок.

РИЗИК СТРАХОВИЙ – 1) ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; у міжнародній практиці – конкретний об’єкт страхування (наприклад, судно) чи вид відповідальності (наприклад, загибель судна); 2) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків при настанні страхового випадку.

РИЗИК ТОВАРНИЙ – ризик придбання товару низької якості – споживчий ризик; ризик, пов’язаний з подоланням труднощів в освоєнні виробництва товарів належної якості, що мають попит і можуть виграти в конкурентній боротьбі – ризик виробника.

Ризик управлінський – характеристика управлінської діяльності, здійснюваної в ситуації того чи іншого ступеня невизначеності, наприклад, внаслідок нестачі чи ненадійності інформації, при виборі менеджером альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов’язаний з імовірністю прояву негативних умов реалізації чи втрат з імовірністю нейтралізації факторів невизначеності і збільшенням прибутку. Ризик виявляється в процесі реалізації продукції виробничо-господарської системи і виступає одним з підсумків управління.

Ринкова система – це комбінація принаймні трьох обов’язкових елементів: учасники, ділові відносини і канали розподілу товарів.

Ринкова структура – основні характерні ознаки ринку, до яких належать кількість та розміри фірм; ступінь подібності чи відмінності між собою товарів різних фірм; бар’єри входу-виходу конкретного ринку; доступність ринкової інформації.

РИНОК – 1) сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів і послуг, остаточне визнання суспільного характеру вкладеної в них праці, забезпечується взаємозв’язок між відокремленими через суспільний поділ праці виробниками. Забезпечення цього процесу здійснюється згідно із вимогами законів товарного виробництва; 2) така форма організації господарської діяльності людей, при якій споживачі і виробники взаємодіють через ринок для розв’язання маркетингової проблеми: що виробляти, для кого виробляти, як виробляти. Р. є складовою частиною господарського механізму. Основні елементи ринкового механізму – ціна, попит, пропозиція, кон’юнктура, рівновага тощо.

Ринок капіталу (capіtal market) поєднує приватних і інституціональ­них інвесторів (насамперед, банки, страхові компанії і пенсійні фонди) і користувачів капіталу (бізнес-організації й урядові заклади).

РИТМІЧНІСТЬ – установлений порядок виробничого процесу в часі і просторі, заснований на безперервності і рівномірності виробництва, що дає змогу забезпечити безперебійність і своєчасність виготовлення і випуску продукції.

Рівень конкурентоспроможності – можливість витримати конкуренцію з аналогічними товарами або послугами, які надходять на ринок від інших виробників. Рівень конкурентоспроможності зале­жить від показників, об’єднаних у дві групи, як-от: 1) цінові фактори конкуренції – собівартість, прибуток, продажна ціна та ціна споживання тощо; 2) нецінові фактори конкуренції – частка рин­ку, відповідність споживчих якостей виробу до вимог покупців, но­менклатура та асортимент, імідж та ділова репутація товаровироб­ни­ка, принципи організації торгівлі, транспортування, коло постачаль­ників і споживачів, реклама, упаковка, види розрахунків, дизайн, сервісне обслугову­вання, ремонт, зручність та надійність в експлуатації тощо.

Рівень сподівання – рівень виконання, котрого особа сподівається досягнути.

РІЕЛТЕР – торговець нерухомістю.

РІШЕННЯ – 1) свідомий вибір способу дій. У зв’язку з цим виник напрямок в економічній науці – „підхід, орієнтований на Р.”, у центрі якого – прийняті Р. і розробка відповідних моделей. Виникла теорія Р., прийнятих індивідами і групами; вона пояснює і процес ухвалення Р. при різних припущеннях. Використання математичних методів у прийнятті Р. називають дослідженням операцій; до них належить метод „дерева рішень”; 2) акт державного органу чи посадової особи, прийнятий у межах їхньої компетенції для досягнення мети і такий, що має ті чи інші юридичні наслідки (до цієї категорії належать і накази); 3) акт, прийнятий унаслідок розгляду суперечки в арбітражному суді (ухвала); 4) акт суду, винесений після розгляду цивільної справи – судове рішення (ухвала).

РОБІТНИКИ – найчисленніша категорія персоналу основної діяльності. До робітників належать особи, зайняті безпосереднім впливом на предмети праці, їх переміщенням і переміщенням продукції, наглядом і контролем за роботою засобів праці, виконанням операцій з контролю якості продукції й інших видів обслуговування виробничого процесу.

РОБОТА – 1) заняття, праця, діяльність; 2) виробнича діяльність зі створення, обробки чого-небудь; 3) продукт праці, готовий виріб.

РОБОТИ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ Й ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКІ (НДДКР) – роботи, метою яких є: виконання теоретичних, експериментальних наукових досліджень і розробок з метою створення нових матеріалів і зразків нової техніки, ноу-хау, передової технології, вдосконалення організації праці і управлінням виробництвом, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу.

РОБОТИ СУСПІЛЬНІ – фінансовані державою будівельні роботи. Насамперед, роботи, що починаються в період спаду чи депресії в житловому чи дорожньому будівництві.

РОБОТИ ПІДРЯДНІ В БУДІВНИЦТВІ – виконувані підрядчиком будівельні, монтажні, роботи з ремонту будинків і споруд, а також інші види робіт відповідно до договору на будівництво.

Роботодавець – організація (юридична особа), що є керівником (адміністрацією), чи фізична особа, з якою працівник перебуває в трудових відносинах.

Робоча група (workіng group) – група індивідів, які працюють самостійно, але соціально взаємодіють, обмінюються інформацією і досвідом.

РОЗВИТОК – 1) процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконале; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого; 2) ступінь свідомості, освіченості, культурності.

РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЇ – довгострокова програма вдосконалення можливостей організації розв’язувати різні проблеми і спроможністю відновлюватись, особливо завдяки підвищенню ефективності управління культурою виробництва. При цьому активно використовуються теоретичні і технологічні новинки, досягнення прикладних наук про поведінку, зокрема й теорії операцій.

РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ – сукупність заходів, спрямованих на розвиток людського потенціалу підприємства. Основними сферами Р. п. є: а) підвищення кваліфікації співробітників як ядро Р. п. Йдеться про розширення знань – спеціальних, загальних, про навколишнє середовище; здібностей (технічних і аналітичних), а також змін установок. Це відбувається як на робочому місці, так і деінде, у формі семінарів; б) планування кар’єри; в) заходи щодо структуризації робіт, спрямованих на пристосування робочих місць до встановленої мети. В зв’язку зі швидкими змінами зовнішнього середовища і технологій, що ведуть до швидкого старіння будівель і здібностей, значення Р. п. в останні роки різко зросло. Це пов’язано також з подальшим перетворенням Р. п., при якому працівника розглядають як капітал підприємства. Тим самим Р. п. перетворюється на інструмент конкурентної боротьби і стратегічного менеджменту.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ – 1) акт управління, що має владний характер, виданий у рамках присвоєного посадовій особі, органу компетенції права, що має обов’язкову силу для громадян і організацій, яким розпорядження адресоване; 2) одне з прав власника речі, що дає змогу ввести її в економічний обіг такими розпорядницькими угодами, як купівля-продаж, постачання, дарування й ін.

РОЗРЯД КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ – показник, що визначає ступінь кваліфікації робітника. Встановлюється з урахуванням складності, відповідальності, умов роботи на підставі тарифно-кваліфікаційного довідника.

Рокфеллер Джон, Rockefeller John (1839–1937), американський бізнесмен у галузі нафтодобувного бізнесу, прибічник соціальної відповідальності, якому належить вислів, що став девізом сім’ї Рокфеллерів: „Права людини треба ставити вище за дивіденди”.

Роль (role) – сума сподівань тих, хто оточує індивіда, який обіймає певну посаду.

Роль менеджера – статус менеджера і відповідний спосіб його поведінки для забезпечення успішної діяльності організації. Визначається особистістю, освітою, досвідом, авторитетом, стилем, конкретними обставинами діяльності і ресурсами.

Рольова безліч (role set) – індивіди чи інститути, що мають які-небудь сподівання стосовно людини.

РОТАЦІЯ КАДРІВ – регулярне переміщення персоналу усередині організації на нові для працівника посади і робітничі місця. Внаслідок ротації кадрів персонал набуває необхідного світогляду і розуміння механізму функціонування організації.

РОХРЕМАТИКА – наука про управління матеріальними потоками за допомогою економіко-математичного моделювання. Її мета полягає в тому, щоб скоротити загальний час проходження матеріального потоку (цикл) і загальні витрати на переміщення, збереження, упакування, розподіл сировини, напівфабрикатів, готової продукції.

РОЯЛТІ – 1) періодичні відрахування продавцю (ліцензіарові) за право користування предметом ліцензійної угоди. На практиці Р. встановлюються як фіксовані ставки, що виплачуються ліцензіатом через погоджені проміжки часу протягом дії ліцензійної угоди. Ставка Р. встановлюється у відсотках від вартості чистого продажу ліцензійної продукції, її собівартості, валового прибутку чи визначається в розрахунку на одиницю продукції, що випускається. Найбільш поширеним методом є обчислення Р. у відсотках від вартості продажу продукції; 2) плата за право розробки природних ресурсів.

С

Саймон Герберт, Sіmon Herbert (1920), член Національної академії США, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, один із провідних фахівців адміністративного управління і прийняття рішень, професор університету Карнегі-Мелон, автор класичного підручника „Менеджмент в організаціях”, який витримав 16 перевидань протягом 1950–1995 pp.

САМОРЕГУЛЮВАННЯ – спроможність системи самостійно, без впливу зовні, реагувати на зовнішні чинники, що порушують її нормальне функціонування. Саморегулювання досягається за допомогою зворотного зв’язку і здійснюється у формі самоналаштування і самоорганізації.

САМОУПРАВЛІННЯ – принцип практичного здійснення господарської діяльності підприємств.

Санація – реорганізаційна процедура передачі власності підприємства-боржника особам чи організаціям, що надають фінансову допомогу для його оздоровлення.

Санкції – вплив на бізнесменів, що порушують умови контрактів та угод.

Світовий банк – це сукупність основних міжнародних фінансових інституцій, до якої належать:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку – МБРР (див.).