9.3. Діаграми Гантта. Сітьові графіки. Метод програмної оцінки й аналізу (pert)

1. Лінійні діаграми

2. Сітьові графіки

3. Метод програмної оцінки й аналізу (PERT)

4. Методи управління запасами

5. Інструменти контролю якості

1. Лінійні діаграми, відомі також як діаграми Гантта (за іменем інженера Генрі Л. Гантта), – це, ймовірно, один з найпростіших і найбільш розповсюдже­них прийомів, використовуваних для ілюстрації і контролю процесу виконання завдання. Керівникові достатньо навіть швидко глянути на них, щоб легко зрозуміти, на якій стадії перебуває виконання проекту до будь-якої заданої дати, а також мати можливість порівняти реальний стан справ із планом.

Розглянемо три основні елементи лінійних діаграм.

• Вісь часу. Вісь часу задає шкалу, на якій ви оцінюєте досягнутий результат. На ній можна розмітити будь-які необхідні вам одиниці виміру: дні, тижні, місяці або інші, найбільш доцільні для кожного конкретного випадку. У більшості лінійних діаграм час позначається уздовж горизонтальної осі X.

• Етапи. Етапи мають на увазі окремі дії, які працівники мають виконати, просуваючи від однієї контрольної точки до іншої. У лінійних діаграмах кожен етап, звичайно, позначається в хронологічному порядку по вертикалі з лівої сторони діаграми, тобто по осі Y.

• Лінії. Лінії – це відрізки прямих, що ви малюєте на вашій діаграмі, позначаючи проміжки часу, за які, за планом, треба виконати визначені етапи. Короткі відрізки позначають короткі інтервали часу, довгі відрізки – тривалі інтервали часу. А родзинкою лінійної діаграми вважається те, що, завершивши виконання якого-небудь етапу, ви зможете зафарбувати відповідний відрізок і швидко одержати наочну інформацію про завершені і незавершені етапи.

Діаграми Гантта відрізняє від інших їхня простота, швидкість підготовки і використання, а також невисока вартість. Втім, хоча вони зручні для простих проектів (наприклад, підготовка бюджету), проте не годяться для великих і складних (як-от: виготовлення космічного корабля або сплата ваших податків).

2. Сітьові графіки. Хоча лінійні діаграми і корисні для простих проектів, але вони не можуть передати послідовний розвиток дій і, отже, неприйнятні для складних проектів. Натомість, сітьові графіки дуже добре ілюструють послідовність перебігу подій. Незважаючи на те, що сітьові графіки зовні зовсім відмінні від лінійних, вони також мають три основні елементи.

Етапи. На сітьових графіках етапи показують стрілками в напрямку від однієї події до іншої і аж до завершення проекту. Довжина стрілок не обов’язково повинна відтворювати тривалість етапу. Основна мета стрілки в потоковій діаграмі – проілюструвати послідовність і взаємозв’язок етапів один з одним.

Події. На сітьовому графіку їх зображають пронумерованими кружечками, що означають завершення певного етапу.

Час. Встановлені інтервали часу проставляють на сітьовому графіку поруч з кожним етапом (стрілкою). Підсумувавши ці інтервали упродовж будь-якого конкретного шляху, ви зможете визначити загальний час дій.

На мал. 9.4 наведено приклад сітьового графіка для підготовки проекту бюджету корпорації. Сітьовий графік точно вказує на зв’язок кожного етапу з іншими. Визначивши найтриваліший за часом шлях, ви знаходите критичний шлях усього проекту. Метод критичного шляху припускає, що час, необхідний для завершення кожного окремого етапу, може бути встановлений з досить високою точністю. Він розрізняє етапи, що визначають тривалість реалізації всього проекту.

3. Метод програмної оцінки й аналізу (PERT – program evaluatіon and revіew technіque) – це варіант методу критичного шляху, що використовується тоді, коли час завершення окремих етапів проекту не можна точно встановити. З огляду на деякі досить цікаві методи статистичної обробки даних, цей метод визначає середнє значення часу для можливого завершення проекту. У такому випадку тривалість виконання кожного етапу задана.

Малюнок 9.4. Приклад сітьового графіка

4. Методи управління запасами. Управління запасами має два основні аспекти:

• забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці;

• витрати на підтримання певного рівня запасів.

Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Управління запасами бере до уваги відносну значущість предметів зберігання.

У цьому плані найбільш поширеним є метод АВС, який дає змогу класифікувати матеріальні запаси відповідно до певного показника їх значущості. Суть цього методу полягає в тому, що всі матеріальні ресурси, які зберігаються на складах підприємства, розподіляються (ранжуються) в порядку зменшення обсягів їх річної потреби. Обсяг щорічного споживання в грошовому виразі за кожною позицією номенклатури матеріалів записується зростаючим підсумком відносно попередніх позицій. Частка, що відповідає рангу кожної позиції, визначається відношенням отриманих зростаючим підсумком сум до загальної суми щорічного споживання всіх матеріалів.

Результати систематизації є основою для прийняття рішень щодо вибору оптимізаційних моделей, а також визначення періодів контролю за запасами (наприклад, група А контролюється щодоби; В – щомісяця; С – щоквартально).

Метод АВС використовується для поліпшення роботи різних сфер виробничої діяльності. Один з основних способів його застосування – сфера обслуговування, де менеджер акцентує увагу на основних аспектах обслуговування, поділяючи їх на найважливіші, важливі та не дуже важливі. Найважливіше при цьому не переоцінити другорядних аспектів обслуговування за рахунок справді важливих.

Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим методом – XYZ –аналізом, згідно з яким запаси класифікуються залежно від характеру їх споживання та достовірності прогнозування змін в їх споживанні.

Категорія X – це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, для сировини існують норми витрачання кожного її виду) та високою достовірністю прогнозу терміну споживання.

Категорії У – ресурси, потреба в яких характеризується певними тенден­ціями (наприклад, сезонними коливаннями) та середніми можливостями їх прогнозування.

Категорія Z – ресурси використовуються нерегулярно, величину їх споживання прогнозувати важко.

Порівняння результатів XYZ-аналізу та даних методу АВС дає змогу поділити запаси на дев’ять блоків, кожний з яких має дві характеристики:

• вартість запасів;

• достовірність прогнозування потреби в них.

У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

5. Інструменти контролю якості. Якість – це сукупність властивостей і характеристик продукту, що надають йому спроможності задовольняти нинішні чи передбачувані потреби. Якість продукції (зокрема новизна, технічний рівень, відсутність дефектів у використанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби, завоювання й утримання позицій на ринку.

Управління якістю в масштабах усієї фірми покладено на центральну службу якості, до функцій якої належить розробка показників якості з усіх видів продукції, що випускається, методів перевірки якості і порядку проведення випробувань, аналіз рекламацій і порядок їх врегулювання, з’ясування причин виникнення дефектів і браку й умов їх усунення.

Центральна служба може здійснювати перевірку якості сировини і матеріалів, технологічного процесу, організації контрольних випробувань, правил приймання, застосовуваних заводською службою якості. Служба контролю якості здійснює свою діяльність у тісному контакті з відповідними службами у виробничих підрозділах. Основне завдання служби – планування і координація всієї роботи в сфери забезпечення якості, встановлення необхідних зв’язків між службами контролю якості у виробничих відділеннях підприємства.