7.3. Проектування робіт в організації

1. Менеджмент і організаційний розвиток

2. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень

3. Діапазон контролю. Фактори, які визначають діапазон контролю

4. Висока та плоска структури управління

5. Механізми координації

1. Організаційний розвиток – це довгострокова діяльність з підвищення спроможності організації оновлювати себе, розв’язувати виниклі проблеми і швидко реагувати на зовнішні і внутрішні зміни. Ефективне управління особливо вирізняється культурою організації, передусім у формальних робочих групах, та застосуванням методик науки про поведінку.

Проектування робіт – це різні планові заходи, у яких задіяна організація, підрозділ, виробнича група, призначені для удосконалення функціонування організації. Розрізняють такі види участі в організаційному розвитку:

• діагностичні заходи. До них належить збір інформації про стан організа­ції, підрозділів за допомогою інтерв’ю, нарад, спостережень, ознайомлення з документами організації;

• заходи щодо використання висновків обстеження. Включають передачу інформації, отриманої завдяки діагностиці, членам організації і розробку планів дій на основі цієї інформації;

• заходи щодо навчання і підвищення кваліфікації;

• заходи щодо зміни техноструктури чи структури. Призначені для удосконалення організаційної чи структури процедур виконання рішень;

• консультування по групових процесах. Призначене для того, щоб допомогти членам організації більш точно сприймати й оцінювати події в організації і діяти відповідно;

• заходи щодо формування ефективних груп;

• заходи щодо ефективної міжгрупової взаємодії.

Для того щоб заходи щодо організаційного розвитку були успішними, необхідне дотримання низки умов:

• люди, які обіймають ключові посади, повинні брати участь у проведенні вихідних діагностичних заходів;

• залучення консультанта з питань людської поведінки за програмою організаційного розвитку;

• керівники більш високого рівня, ніж той, у якому здійснюється програма розвитку, повинні підтримувати цю діяльність і брати участь у ній;

• використання такої моделі досліджень: діагностування стану організації, надання зібраної інформації її членам, складання планів дій на основі інформації, діагноз;

• робочі групи повинні брати участь нарівні з менеджером групи;

• узгодженість дій з кадровою політикою;

• ефективне управління процесом розвитку.

2. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень. Організація взаємодій здійснюється за допомогою повноважень, делегування відповідальності, влади, узгоджень, принципів єдиноначальності, апарату.

Делегування – це передача повноважень і відповідальності за виконання завдання.

Відповідальність – це обов’язковість виконання завдання, що закріплена документально і передбачає санкції за прорахунки і помилки.

Повноваження – це обмежені права використання п’ятьох видів ресурсів відповідно до документальних норм.

Влада – реальна спроможність діяти і впливати на ситуацію. Можна мати владу, але не мати повноважень.

Єдиноначальність – один начальник на n підлеглих.

Типи повноважень:

1. Апаратні (штабні) – пов’язані з колегіальними рішеннями штабу або якогось апарату, звичайно обмежені консультативно;

2. Рекомендаційні – повноваження експертів, аналітиків, помічників та ін.;

3. Обов’язкове узгодження штабу з лінійними керівниками;

4. Рівнобіжні – із правом відхилення рішення лінійного керівництва, слу­жать для врівноваження влади і уникнення помилок;

5. Функціональні – пропонують або забороняють певні дії;

6. Лінійні – усередині апарату.

Основними є лінійні повноваження.

Принцип відповідності – повноваження і влада повинні відповідати рівню відповідальності за виконання завдань.