Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книга Менеджмент.doc
Скачиваний:
33
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
3.89 Mб
Скачать

4. Фактори, що впливають на процес ухвалення рішень.

Об’єктивні фактори: конкретна ситуація, економічні, соціальні та психо­логічні закони.

Суб’єктивні фактори: талант менеджера, його інтуїція, практичний досвід, знання, особливості мислення, загальна ерудиція, воля того, хто приймає рішення.

3.3 Методи ухвалення управлінських рішень

1. Групування методів ухвалення рішень

2. Зміст методів ухвалення управлінських рішень

1. Групування методів ухвалення рішень. Характеризуючи роль особистості в управлінському проце­сі, можна стверджувати, що успіх розв’язання конкретного завдання переважно залежить від того, наскільки вдало менеджер або колегіальний орган управління вибрали й використали конкретні прийоми підготовки та ухвалення рішень. Методи, що використовуються для ухвалення рішень, можна об’є днати у три групи:

  • що грунтуються на якісному аналізі явищ (історичних аналогій, експерт­них оцінок та ін.);

  • що поєднують якісний аналіз і кількісні оцінки (достатньої інформаційної бази);

  • розрахункові (використовуються для ухвалення конкретних рішень з удосконалення менеджменту за умови належного інформаційного забезпечення).

2. Зміст методів ухвалення управлінських рішень. Ухвалення рішень передбачає комплекс загальнонаукових і прикладних пізнавальних процесів, методів і прийомів (мал. 2.1).

Аналіз – метод дослідження явища (предмета, об’єкта) через поділ його на складові частини, вивчення окремих сторін і властивостей взаємозв’язків між причинами (факторами) і наслідками (результатами). У кожній проблемі можна виокремити підпроблеми, більш доступні для розв’язання і вивчення зв’язків і залежностей. Якщо ту чи іншу задачу розв’язати не вдається, її варто спростити чи порівняти з аналогічною.

синтез – при цьому використовуються резуль­тати, досягнуті на попередніх етапах, і будується модель, яка оптимізується і доводиться до остаточного вигляду. Аналіз і синтез тісно пов’язані з індукцією і дедукцією.

Індукція – це процес пізнання загальних законів через спостереження і складання поодиноких випадків, думка рухається від часткового до загального. Тобто індукція є методом вивчення, який полягає у тому, щоб з окремих явищ виводити загальні правила.

З допомогою індукції ми рухаємось до узагальнень, побудованих на фактах, до пізнання законів.

  • аналіз і синтез

  • аналогія

  • здогадка

  • власний досвід і спостереження

  • досвід інших керівників

  • моделювання

  • екстраполяція

  • експертна оцінка

  • колективна генерація ідей (метод мозкової атаки)

  • абстракція і конкретизація

  • сітьове (мережеве) планування

  • графічне зображення явищ

  • творча уява,

  • побудова гіпотез

  • індукція і дедукція

  • написання сценаріїв

Малюнок 3.1. Методи ухвалення управлінських рішень

Дедукція передбачає мислення від загального до часткового (нова думка випливає логічно з попередніх). Дедуктивні умовиводи піддаються формалізації на підставі сучасних математичних методів ухвалення рішень.

Метод асоціацій – зв’язок між елементами розумового процесу (відчуттям, сприйняттям, уявою, ідеями та ін.), внаслідок якого виникає нова корисна (для розв’я­зання задачі) думка. Розрізняють:

        • асоціації за подібністю,

        • суміжністю,

        • контрастністю,

        • одночасністю тощо.

Метод асоціацій дає змогу заощадити час на пошук рішень, оскільки спрямовує думку згідно зі зв’язком уявлень (наприклад, якщо треба щось пригадати).

Аналогія – використання рішень, які приймались раніше за подібних обставин. Психологи стверджують, що аналогіями пронизане все наше мислення, але ступінь їх різний. Важливо не припуститись помилки, сприй­нявши за анало­гію лише зовні подібну ситуацію на основі побіжного її вивчення.

Рефлексія – процес самопізнання менеджером свого внутрішнього психіч­ного стану, спроможність відтворювати у власному мисленні роздуми конку­рента чи суперника і формувати уяв­лення про його цілі та можливі дії.

Інтуїція – спроможність осягнення істини через спостереження і порівняння поодиноких випадків без обґрунтувань з допомогою доказів.

Інтуїцію можна трактувати як вміння здогадуватися про щось, оминаючи логічні міркування. Інтуїтивне прозрін­ня у спресованому вигляді має величезну кількість логічної, етичної або сенсорної інформації. За допомогою цього каналу здобуваються принципово нові знання.

Нині широко застосовуються такі методи, як системний аналіз, екстраполяція, кореляційний і регресійний аналіз ви­робничих функцій, „дерева цілей”, експертних оцінок, пошу­кові та ін. На особливу увагу заслуговує теорія дослідження операцій із застосуванням економіко-математичних методів. Ця теорія широко використовує такі математичні дисципліни й теорії, як математичний аналіз, теорія ймовірностей, теорія ігор, теорія статистичних рішень, математична логіка, мате­матична статистика, теорія масового обслуго­вування та ін.