3.2. Процедури ухвалення управлінських рішень

1. Інтуїтивний підхід до ухвалення управлінських рішень

2. Етапи процесу ухвалення рішень

3. Вимоги до методичного апарату ухвалення управлінських рішень

4. Фактори, що впливають на процес ухвалення рішень

1. При розв’язанні нескладних проблем часто використовується інтуїтив­ний підхід, що характеризується такими ознаками:

• суб’єкт вирішує проблему подумки;

• в міру розвитку проблеми підхід до її розв’язання може радикально змінюватися;

• можливий одночасний розгляд кількох варіантів;

• можна не дотримуватися послідовності етапів;

• якість рішення ґрунтується насамперед на попередньому досвіді особи, що приймає рішення.

Інтуїтивний підхід не дає добрих результатів, якщо досвід менеджера незначний, а попередні ситуації не відповідають новій. На якість інтуїтивних рішень може також впливати недостатнє уявлення про поточну ситуацію.

2. Якщо проблемна ситуація невиразна, її розв’язання неоднозначне, то процес ухвалення рішень вимагає структуризації, яка дає змогу визначити етапи і процедури, спрямовані на розв’язання проблеми. Процес ухвалення рішень можна уявити як етапи, кожному з яких відповідають певні процедури. Як-от:

• постановка проблеми: виникнення нової ситуації, виникнення проблеми;

• збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації;

• розробка варіантів рішень: формулювання вимог-обмежень, збір необхід­ної інформації, розробка можливих варіантів рішень;

• вибір рішення: визначення критеріїв вибору, добір рішень, що відпові­дають критеріям, оцінка можливих наслідків, вибір кращого рішення;

• організація виконання рішення і його оцінка: план реалізації обраного рішення; контроль за ходом реалізації рішення; оцінка рішення проблеми і виникнення нової ситуації.

Обов’язковими елементами процесу є наявність поетапного плану і методів рішення, а також їх інформаційне забезпечення. Робота зі збору, обробки й оцінки інформації проводиться на всіх етапах процесу, але щораз вона має особливості, що відбивають специфіку виконуваних дій і завдань, а також стиль роботи менеджера.

3. Вимоги до методичного апарату ухвалення управлінських рішень.

Постановка проблеми. Методи повинні забезпечити її достовірний і найбільш повний опис. Серед них розрізняють:

• методи збору, збереження, обробки й аналізу інформації,

• методи фіксації найважливіших подій,

• методи факторного аналізу, порівняння, моделювання.

Набір методів залежить від характеру і змісту проблеми, термінів і засобів, що виділяються на етапі постановки.

Розробка варіантів рішень. Також використовуються методи збору інформації, але на відміну від першого етапу, на якому здійснюється пошук відповідей на питання типу „що відбулося?” і „з яких причин?”, тут усві­домлюють, „як можна розв’язати проблему, за допомогою яких управлінських дій?”

Менеджери і фахівці не тільки збирають і обробляють необхідні дані, але й використовують свій творчий потенціал, знання й уміння для розробки альтер­натив. При груповій роботі розкриттю творчих здібностей і неординарного мислення сприяють: метод номінальної групової техніки, метод Дельфи, метод мозкової атаки.

Вибір рішення. Насамперед необхідно визначити методи формування критеріїв вибору. Для добре структурованих рішень – це:

• методи кількісного аналізу й електронної обробки даних,

• економіко-математичні методи, що дають змогу використовувати як крите­рій вибору цільову функцію, яку зазвичай треба максимізувати чи мінімізувати. Такий вибір називають оптимізаційним. Прикладами оптимізаційних критеріїв є: максимум прибутку, доходів, продуктивності; мінімум витрат, збитків від браку.

Для оцінки варіантів слабко структурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв.

Часто використовується модель, яка дає змогу приймати не оптимальне, а задовільне рішення, що вважається „досить добрим”, бо відповідає встанов­леним обмеженням і забезпечує поліпшення проблемної ситуації.

Виконання рішення та його оцінка. Доведення ухваленого рішення до виконавців найчастіше здійснюється через план реалізації, який передбачає систему заходів для успішного досягнення визначеної мети. Поряд з методами прямого впливу (наказ, розпорядження, вказівка) використовуються методи матеріального стимулювання, проводяться зустрічі працівників з керівництвом, роз’яснюється суть прийнятих рішень. Усі вони спрямовані на подолання опору нововведенням, підвищення зацікавленості працівників в одержанні запланова­ного результату.

Велике значення має використання методів контролю виконання робіт, пов’язаних з реалізацією рішення.