3. Школа людських стосунків і поведінкові науки: загальна характеристика

Рух за людські стосунки зародився у відповідь на неспроможність представ­ників наукового управління і класичної школи визнати людський фактор як основний елемент ефективної організації. Найбільший внесок у розвиток школи людських стосунків (1930–1950 рр.) зробили двоє вчених – Мері Паркер Фоллет і Елтон Мейо.

Експерименти Е. Мейо відкрили новий напрямок у теорії управління. Він довів, що чітко розроблені робочі операції і добра заробітна плата не завжди зумовлювали підвищення продуктивності праці. Зусилля, викликані людськими взаєминами, часто перевершували сподівання керівників.

Більш пізні дослідження, проведені Абрахамом Маслоу й іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Мотивами вчинків людей, за Маслоу, є, в основному, не економічні сили, а різні потреби, які лише частково можна задовольнити з допомогою грошей. Ґрунтуючись на цих висновках, дослідники думали, що якщо керівництво піклується про своїх працівників, то і рівень задоволеності повинен зростати, а отже, зумовить підвищення продуктивності. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими стосунками, як-от:

• ефективніші дії керівників,

• консультації з працівниками,

• надання їм ширших можливостей взаємного спілкування на роботі.

Серед найбільш визначних постатей пізнішого періоду поведінкового напрямку (з 50-х років минулого століття) – такі вчені, як К. Арджирис, Р. Лайкерт, Д. Макгрегор, Ф. Герцберг. Ці й інші дослідники вивчали різні аспекти менеджменту. А саме:

• проблеми соціальної взаємодії, мотивації,

• характер влади й авторитету,

• лідерство,

• організаційні структури,

• комунікації в організаціях,

• зміни змісту роботи і якості трудового життя.

Новий підхід прагнув максимально допомогти працівнику усвідомити власні можливості на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови і управління організаціями.

Основна мета школи – підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Головний постулат полягав у тому, що правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності і працівника, і організації. Однак в окремих ситуаціях цей підхід виявлявся неефективним.

4. Сучасні школи менеджменту: загальна характеристика

Формування школи науки управління пов’язане з виникненням кібернетики і досліджень операцій. Спочатку дослідження операцій зводилося до розробки способів кількісного аналізу завдання як цілого без виокремлення частин. За своїм змістом, дослідження операцій – це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації.

Після постановки проблеми група фахівців з дослідження операцій розробляє модель ситуації. Модель – форма уявлення реальності, яка спрощує цю реальність, що полегшує розуміння труднощів. Після створення моделі перемінним задаються кількісні значення. Це дозволяє об’єктивно порівняти й описати кожну перемінну і співвідношення між ними.

Ключовою характеристикою науки управління є заміна словесних міркувань моделями, символами і кількісними значеннями. Комп’ютер дозволив дослідникам операцій конструювати моделі підвищеної складності. Учені створювали моделі, що найчастіше виникають в менеджменті, а саме: розподіл ресурсів, управління запасами, масове обслуговування, вибір стратегії розвитку.

Надалі в межах школи сформувалася теорія прийняття рішень. Нині дослідження у сфері управлінських рішень спрямовані на розробку:

• методів математичного моделювання процесів вироблення і прийняття рішень в організаціях;

• алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор та ін.;

• кількісних прикладних і абстрактних моделей економічних явищ, у тому числі моделей відтворення (у масштабі суспільства і на окремих фірмах), моделей балансу витрат і випуску продукції, моделей прогнозування науково-технічного й економічного розвитку.