- •1. Роль б/о в управлінні банком. Предмет, метод та об’єкти б/о
- •3.Зміст обліково- операційної роботи. Бух. Процес.
- •5. Обліковий цикл та його етапи
- •6.Фінансовий та управлінський облік: зміст, призначення і методологічні основи. Порівняльна харак-ка видів б/о.
- •7. Фін.Облік : зміст, об’єкти, призначення та методологічні основи
- •8. Особливості обліку господ.Операцій банку за принципом нарахування
- •9. Облікова політика банку: сутність, призначення, функції, основи організації
- •10. Фінансова звітність банків: призначення, компоненти та основні елементи фін. Зв-ті
- •11. Балансовий звіт банку: призначення, структура, тлумачення змісту показників. Облікова формула балансу.
- •14. Звіт про фін. Результати: призначення,елементи звіту, структура і принципи її побудови. Методика розрахунку результату діяльності банку. Доходи і витрати банку.
- •17. Законодавча та нормативна база організації б/о в банках.
- •15. Звіт про рух грошових коштів: призначення, елементи, стр-ра. Види д-ті банків.
- •16. Звіт про власний капітал: призначення,елементи звіту, структура, джерела зростання капіталу банку
- •18. Бухг.Рахунки та їх класифікація
- •19. Особливості плану рахунків та принципи його побудови
- •20. Структура класів плану рахунків. Логічні схеми взаємозв’язку між рахунками груп окремих розділів.
- •21. Класифікація рахунків за видами контрагентів, характером операцій і ступенем зниження ліквідності.
- •22. Організація аналітичного обліку в кб. Параметри і форми аналітичного обліку. Формування номера аналітичного рахунку та нумерація рахунків доходу бюджету.
- •23. Предмет, об’єкти контролю.
- •25. Методи контролю.
- •26. Основні організаційні форми контролю в банках: сутність, мета, завдання.
- •27. Внутрішній аудит в банку: сутність, мета, об’єкти контролю та його роль у системі внутрішнього банківського контролю.
- •28. Класифікація внутрішнього аудиту.
- •1. Фінансовий аудит (або аудит фінансової звітності).
- •29. Основні завдання та ф-ції внутрішнього аудиту.
- •30. Основні положення нормативних документів, що регламентують організацію внутрішньобанківського аудиту та контролю в банку.
- •32. Облік операцій з форм-ня статутного фонду б.
- •33. Облік операцій за розрахунками з акціонерами.
- •34. Облік результатів переоцінювання оз та нематеріальних активів.
- •35. Відображення в обліку результатів поточного року.
- •36.Внутрішньобанківський аудит ск кб
- •37. Зміст положення про міжбанк. Розрахунки в Україні. Характеристика міжбанківських розрахунків.
- •38. Класифікація балансових рахунків , призначених для обліку міжбанківських розрахунків.
- •39. Організація та облік оп за міжбанк. Розрах-м, які зд через нсеп. Порядок відкриття кореспондент. Банківських установах у територіальних відділеннях нбу.
- •Порядок відкриття кореспондентських рахунків іншим банкам у територіальних управліннях нбу
- •40. Касове обслуговування установ кб та облік цих операцій.
- •41 Відкриття та порядок ведення рахунків лоро і ностро. Облік міжбанк. Розрахунків, які здійс-ся за прямими корресп. Угодами.
- •42. Характеристика платіжних рахунків та принципи їх побудови у балансі.
- •43. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.
- •44. Облік операцій при розрахунках гарантованими дорученнями.
- •45. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами- дорученнями.
- •46. Облік операцій при розрахунках чеками.
- •47. Облік операцій при розрахунках акредитивами.
- •48. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій.
- •49. Організація обліку ко у кб
- •50. Правила здійснення ко
- •51. Синтетичний облік ко
- •52. Облік операцій здійснюваних прибутковими касами.
- •53. Облік операцій здійснюваних вечірніми касами
- •54. Організація і порядок роботи каси перерахунку готівки
- •55. Облік операцій здійсн видатковими касами
- •56. Облік операцій із підкріплення операційних кас кб.
- •57. Внутрішньобанківський аудит ко.
- •59. Правові основи та загальні питання організації обліку депозитних операцій б.
- •60. Характеристика рахунків для обліку деп. Опер
- •62. Облік операцій зі сплати та погашення депозиту.
- •63. Організація внутрішньобанківського аудиту за проведенням депозитних операцій.
- •64.Звітність банків за депозитними операціями
- •65.Правові основи та загальні питання організації обліку кредитних операцій.
- •66. Класифікація рахунків для обліку кредитних операцій банку.
- •67. Облік позичкових операцій. .Облік операцій з видачі кредиту, нарахування та сплати відсотків за кредитом ( в залежності від способу їх сплати), погашення кредиту.
- •5) Облік застави;
- •68. Облік застави.
- •69. Порядок обліку пролонгованих, прострочених, сумнівних кредитів
- •71. Облік операцій за овердрафтом.
- •72. Облік операцій репо.
- •73. Облік факторингових операцій.
- •74. Облік операцій з дисконтування векселів.
- •77. Звітність банків за кредитними операціями.
- •78. Структура балансових та позабалансових рахунків для фінансового обліку операцій з розміщення, обігу, сплати та погашення власних і придбаних цінних паперів.
- •76. Організація внутрішньобанківського аудиту за проведенням кредитних операцій.
- •79. Облік вкладень банку в акції ті інші цп з нефіксованим прибутком для їх подальшого продажу.
- •80. Облік вкладення банку в боргові цп з метою продажу.
- •81. Особливості обліку операцій з довгострокових вкладень б в акції. Облік вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
- •82. Облік вкладень б в боргові цп на інвестиції.
- •83. Облік операцій з випуску та реалізації власних боргових зобов’язань б у вигляді векселів та ощадних сертифікатів.
- •84. Облік нарахування доходів (витрат) за операціями з цп: процентних, комісійних, торгівельних та інших.
- •85. Організація та завдання внутрішньобанківського аудиту операцій з цп.
- •86. Д. І в. Банку як об’єкти обліку
- •87. Правила обліку д. І в.
- •88. Порядок обліку д і в б
- •89. Відображення в обліку результатів поточного року.
- •Ведення параметрів контрагентів банку
- •Параметри документів
- •Параметри договорів та аналітичних рахунків
11. Балансовий звіт банку: призначення, структура, тлумачення змісту показників. Облікова формула балансу.
Балансовий звіт — це базовий документ фінансової звітності. Баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.
Розкриття інформації про фінансовий стан досягається завдяки класифікації таких елементів балансу, як активи, зобов'язання, капітал, на статті за певними ознаками. Стаття бухгалтерського балансу — це показник, що відображає стан на відповідну дату окремих видів активів (господарських засобів чи ресурсів) та зобов'язань і капіталу (джерел їх утворення). Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.
Графа «Активи» перелічує майно, що належить банку із зазначенням їх вартості. Графа «Пасиви» складається з двох елементів та відображає суму боргів банку перед зовнішніми партнерами, яких можна поділити на дві категорії: кредитори та власники. Елемент «зобов'язання» розкриває борги банку перед його кредиторами. Проте, оскільки банк з правового погляду є юридичною особою, це означає, що його майно відокремлене від власників. У зв'язку з цим елемент «власний капітал» вживається для позначення суми коштів, які належать власникам банку. Проте існує й інший підхід щодо розгляду балансу: це розуміння зобов'язань як джерел походження коштів, а активів — як використання коштів. Тобто графа «Активи» відображає перелік предметів майна, гроші на які були витрачені банком, а графа «Зобов'язання» просто перелічує різноманітні джерела (фонди) цієї ж суми грошей. Тобто обидві сторони балансу показують лише два різні аспекти однієї і тієї самої суми грошей, тобто звідки гроші надійшли та на що їх було витрачено. Звичайно, підсумкові показники в обох графах повинні збігатися, оскільки банк мусить показати, з яких джерел були одержані гроші на придбання активів (принцип двоїстості).
Облікова формула балансу:
Активи (А) = Зобов'язання (3) + Капітал власників (К).
Активи (А) = Пасиви (П), де пасиви дорівнюють:
Пасиви (П) = Зобов'язання (3) + Власний капітал (К).
Річний баланс складається банком на кінець останнього робочого дня року (31 грудня). Баланс складається банком у вигляді складної, вертикальної таблиці, в якій спочатку, в першій частині, наведені активи, далі, в другій частині — зобов'язання і капітал власників. У результаті досягнуто рівності.
Отже, баланс містить статті (показники) його активів, зобов'язань та власного капіталу, які характеризують складові структурні частини балансу. Необхідно також пам'ятати, що баланс демонструє фінансовий стан банку тільки на конкретну дату.
СТРУКТУРА СТАТЕЙ БАЛАНСУ
АКТИВ
|
ПАСИВ
|
|
|
Грошові активи (гроші в касі, коррахунки в НБУ) або первісні резерви |
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ |
Кошти, позичені на міжбанківському ринку: Зобов'язання перед іншими банками (коррахунки інших банків) |
Позичені кошти |
Кошти в інших банках і державні та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, та емітовані НБУ або вторинні резерви |
Міжбанківські кредити отримані |
||
Портфель цінних паперів на продаж |
Депозитні запозичення: Депозити до запитання клієнтів — не банків |
Депозити |
|
Кредитний портфель |
|||
Інвестиційний портфель (корпоративна частина) |
Строкові депозити клієнтів — не банків |
||
Недепозитні запозичення та інші зобов'язання |
|||
Усього зобов'язань |
|
||
Основні засоби та інші активи |
КАПІТАЛ |
Статутний капітал
|
|
Резервний капітал Нерозподілений прибуток та загальні резерви Інші джерела капіталу |
|||
Разом власний капітал |
|||
БАЛАНС (валюта балансу) |
|
БАЛАНС (валюта балансу) |
12. Хар-ка статей баланс.звіту “Активи”,умови за яких актив визначається як об’єкт фін. обліку
Активи — це контрольовані банком ресурси, які є результатом минулих подій і від використання яких у господарській діяльності банк сподівається отримати доходи (економічну вигоду) в майбутньому. Спираючись на це визначення сформулюємо умови, за яких актив визнається як об'єкт фінансового обліку:
1. Банк отримав ресурс унаслідок минулих подій.
2. Отриманий ресурс втілює майбутню економічну вигоду.
3. Ресурс контролюється банком.
4. Актив визнається і відображається в балансі лише за умови, що існує документ, який підтверджує його вартісну оцінку.
Активи в балансі банку розміщені за принципом зменшення ліквідності, від найбільш ліквідних до низьколіквідних. Під ліквідністю розуміють здатність активу бути обміненим на грошові кошти без втрати ним вартості. До високоліквідних належать грошові кошти в касі банку і на коррахунках в інших банках. До малоліквідних належать основні засоби.
1. Грошові активи (первісні резерви). До них належать готівкові кошти, залишки коштів на кореспондентському рахунку та інших рахунках у НБУ, грошові документи. Готівкові кошти, Кошти у Національному банку України, Дорожні чеки.
2. Кошти в інших банках, державні та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ (вторинні резерви). До другої групи активів належать кошти, які розміщені в інших банках. Комерційний банк для проведення прямих розрахунків з іншим банком відкриває в цьому банку прямий кореспондентський рахунок. До цінних паперів, що рефінансуються НБУ, належать цінні папери з низьким ризиком, які придбані і перебувають у портфелі банку і які приймаються НБУ як забезпечення у випадку надання комерційному банку кредиту у формі рефінансування, а саме:
• державні цінні папери,• боргові цінні папери місцевих органів державного управління,• боргові цінні папери компаній.
3. Портфель цінних паперів на продаж включає придбані банком цінні папери різних емітентів. Такі цінні папери купуються банком з наміром їх подальшого перепродажу, як правило, на термін до шести місяців. Метою їх придбання є отримання прибутку у вигляді курсової різниці, яка виникає у разі їх продажу за ціною вищою, ніж ціна придбання.
4. Кредитний портфель. До цього блоку належать активи у вигляді позик, наданих банком клієнтам юридичним особам — небанкам та фізичним особам.
5. Інвестиційний портфель цінних паперів (корпоративний). Цей блок активів включає придбані банком довгострокові цінні папери (акції, облігації, векселі тощо) різних емітентів з наміром отримання від них доходу у вигляді відсотків або дивідендів, а також окремо виділяють інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Інвестиційні цінні папери купуються звичайно на строк один рік та більше.
6. Основні засоби та інші активи. До основних засобів банку належать приміщення, в якому розташований банк, обладнання, офісні меблі. Права банку, наприклад, на оренду землі, гудвіл — це нематеріальні активи. Активи цього блоку включають дебіторську заборгованість клієнтів за несплаченими банку доходами за наданими кредитами та іншими послугами (нараховані доходи до отримання), а також аванси перераховані банком за очікувані послуги (видатки майбутніх періодів). Крім цього, активи даного блоку включають дебіторську заборгованість клієнтів за операціями банку та дебіторську заборгованість співробітників банку за внутрішніми операціями банку
Користувачів звітності особливо цікавить достовірна оцінка активів у балансі. Найчастіше використовують метод оцінювання за історичною (первісною вартістю), тобто за ціною, за якою актив був придбаний. Така ціна має підтвердження у вигляді документа. Проте актуальним лишається наближення оцінки активів до їх поточної вартості. Поточна (відновлювана) вартість — сума грошових коштів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання такого самого або аналогічного активу на дату складання балансу. Така оцінка найчастіше застосовується до основних засобів.
Ринкова вартість активу — чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку. Її визначають двома способами: як вхідну ціну (ціна придбання) або як вихідну ціну (ціна продажу). Так, ринковою вартістю цінних паперів звичайно є сума, яку можна отримати від продажу їх на фондовому ринку.
Теперішня вартість активу — теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу в умовах звичайної господарської діяльності. Справедлива вартість активу — сума, за якою актив може бути обміняний в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
13. Хар-ка статей баланс.звіту “Зобов’язання”,умови за яких актив визначається як об’єкт фін. обліку
Зобов'язання — це заборгованість банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів банку, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання визнається як об'єкт обліку, якщо відповідає таким умовам:
1. Зобов’язання означає виникнення для банку необхідності діяти у певний спосіб, тому що з'явилось унаслідок укладених з партнерами контрактів. .
2. Погашення зобов 'язання справді призведе до вибуття з банку грошових коштів, тобто зменшення фінансових ресурсів банку і водночас можливості отримати деякі прибутки шляхом їх використання.
3. Зобов’язання може бути відображено в обліку тільки за наявності документа (угоди, ставки тарифу тощо), який підтверджує його суму.
Згортання в балансі статей активів та зобов'язань не дозволяється.
Зобов’язання в балансі банку розміщені за такими принципами: 1) за контрагентами, 2) джерелами мобілізації коштів і 3) залежно від строків розпорядження ними (ліквідності). Контрагентів насамперед поділяють на дві категорії: 1) банки та 2) клієнти — не банки. Клієнти — не банки можуть бути юридичними особами або фізичними особами. Від контрагентів банків мобілізація коштів здійснюється у вигляді запозичень з міжбанківського ринку. Мотив запозичень пояснюється надлишком ліквідних грошових коштів у одних банків і нестачею ліквідності або додатковою потребою в ліквідних коштах для реалізації певних проектів у інших банків.
Від клієнтів — не банків мобілізація коштів проводиться у формі депозитів. У межах кожної категорії контрагентів зобов'язання розміщені за строками розпорядження ними: спочатку — зобов'язання до вимоги, потім — короткострокові і наприкінці —довгострокові.
Третім джерелом мобілізації є недепозитні залучення від клієнтів — не банків, які банк здійснює шляхом розміщення власних боргових зобов'язань (облігації) або у вигляді залучення субординованих кредитів. Згідно з визначеними принципами в балансі банку виокремлюють три блоки зобов'язань.
Кошти, запозичені від інших банків. Зобов'язання цього типу включають залишки коштів на відкритих іншими банками у комерційному банку кореспондентських рахунках (депозити до вимоги) та кошти, отримані комерційним банком від НБУ або інших банків на міжбанківському ринку у вигляді кредитів або депозитів на певний строк.
Кошти, залучені від юридичних осіб — небанків та фізичних осіб. Спочатку в цьому блоці розміщені кошти, залучені на поточні рахунки клієнтів (депозити на вимогу). Кошти з цих рахунків підлягають поверненню на вимогу вкладників негайно.У наступній позиції відображаються строкові депозити і наприкінці — ощадні депозити.
Недепозитні залучення та інші зобов'язання включають запозичення у вигляді розміщення власних облігацій та ощадних сертифікатів банку. До них також належить запозичення шляхом отримання субординованого кредиту, тобто кредиту, отримано на термін не менше ніж п'ять років, який підлягає погашенню у разі нестачі коштів в останню чергу після задоволення вимог усіх інших кредиторів або шляхом обміну на власні акції банку.
Цей блок також включає нараховані витрати до сплати. Нараховані витрати до сплати — це вже понесені банком витрати, але ще не сплачені. До інших зобов'язань належать аванси, перераховані банком партнерам за очікувані послуги. Такі аванси називають витратами майбутніх періодів. У цей блок, крім того, включають кредиторську заборгованість банку клієнтам за операціями банку, а також заборгованість податковим органам за податками та іншими платежами в позабюджетні фонди і співробітникам банку за внутрішніми операціями банку.
Найчастіше для оцінювання зобов'язань та їх відображення в балансі застосовують історичну (фактичну) вартість, тобто ціну придбання. Крім того, використовуються такі види оцінок: поточна собівартість, вартість розрахунку (платежу), теперішня вартість, справедлива вартість. Поточна вартість зобов'язання — сума недисконтованих грошових коштів, які були б потрібні для погашення зобов'язання на поточний момент (певну дату). Тобто остаточна дата погашення зобов'язання відповідно до угоди ще не настала. Вартість розрахунку (платежу) — сума недисконтованих грошових коштів, які ймовірно будуть сплачені для погашення зобов'язання у процесі господарської діяльності банку. Теперішня вартість зобов'язання — теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових платежів, які ймовірно будуть потрібні для погашення зобов'язання у процесі господарської діяльності. Справедлива вартість зобов’язання — сума, за якою може бути погашено зобов'язання в операції між обізнаними, незалежними сторонами.