20. Структура класів плану рахунків. Логічні схеми взаємозв’язку між рахунками груп окремих розділів.

План рахунків фінансових банківських уста­нов — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. Він є складовою частиною національної системи бухгалтерського облі­ку, а отже, служить для відображення бухгалтерської інформації. План рахунків поділяється на дев'ять кла­сів.

У структурі плану рахунків виділяють 3 частини:

1. балансова – 1-5 класи. На основі залишків по рахунках 1-5 класів складається балансовий звіт. 1-4 класи – обліковуються активи і зобов’язання, 5 клас – власний капітал. Включають як активні, так і пасивні рахунки.

2. рахунки доходів і витрат – 6-7 класи. На основі залишків по цим рахункам складається звіт про фін.результати.

3. позабалансові рахунки – особлива їх ознака в тому, що позабалансові операції не призводять до зміни фін.стану, ці рахунки кореспондують між собою.

Всі рахунки розміщені за п-пами:

- за видами контрагентів,

- за функціями КБ,

- за п-пом ліквідності

Рахунки класів 6 і 7 щодо формування доходів і витрат корес­пондують із рахунками класів 1—4. Залишки на рахунках класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кін­ці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за відраху­ванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку.

Перший клас визначає стосунки між Націо­нальним банком України та іншими банками, а також стосунки цих банків між собою. На рахунках класу 1 відображаються опе­рації з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України. На рахунках класу 2 обліковуються операції, що проводяться банками з клієнтами. Рахунки цього класу використовуються для обліку розрахунків з клієнтами (крім банків) — суб'єктами гос­подарської діяльності, органами загального державного управ­ління та фізичними особами. .

На рахунках класу 3 обліковуються операції банків із цінними паперами, а також інші активи й зобов'язання.

Рахунки класу 4 призначено для обліку довгострокових вкла­день, основних засобів та нематеріальних активів.

На рахунках класу 5 здійснюється облік капіталу у вигляді рі­зниці між загальними сумами активів і зобов'язань банку.

Рахунки класу 5 можуть кореспондувати з рахунками дебітор­ської чи кредиторської заборгованості та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів та одержання внесків від акціо­нерів, збільшення капіталу банку переоцінюванням активів. В іншому разі рахунки класу 5 кореспондують лише між собою.

Рахунки класу 6 «Доходи» і класу 7 «Витрати», - залишки на цих рахунках до балансу банку не входять. Наявність прибутків — це перевищення суми доходів над су­му витрат. Наявність збитків — це перевищення суми витрат над суму доходів .

На рахунках класу 9 обліковуються: вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та які наражатимуть банк на ризик; документи і цінності; рахунки за операціями з приватизації.

Бухгалтерський облік операцій на позабалансових рахунках ведеться за системою подвійного запису. Характеристика рахун­ків — актив або пасив визначається з таких міркувань:

* позабалансовий рахунок — активний, якщо за переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок.

* позабалансовий рахунок — пасивний, якщо за переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок.

Усі рахунки класу 9 поділяються на три частини.

1. Рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку опе­рацій, які пов'язані з різними ризиками для банку. Це зокрема: * зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій; * зобов'язання з кредитування; * зобов'язання і вимоги за операціями з валютою; * вимоги та зобов'язання щодо цінних паперів, спотових та строкових фінансових інструментів.

2. Рахунки розділів 96—98 служать для обліку документів, цінностей та розрахунків щодо операцій з приватизації. Усі ра­хунки цих розділів активні.

3. Рахунки розділу 99 використовуються для обліку позаба­лансових операцій на контррахунках методом подвійного запису.

План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо господарських операцій банку, але для створення бази даних (ре-позитарію) необхідно її значно розширити, що можливо в системі аналітичного обліку.

За допомогою плану рахунків забезпечується виконання дуже важливої функції бухгалтерського обліку — запису інформації стосовно операцій, які виконуються банком, та можливості відо­бразити результати цих операцій у балансовій та фінансовій звіт­ності. У такий спосіб створюються умови для проведення загаль­ного аналізу діяльності банку та прийняття відповідних управ­лінських рішень.

Проте для отримання звітності в розрізі всіх необхідних форм та для внутрішнього аналізу і користування цього замало. Для обрахування макроекономічних показників грошово-кредитної політики, надання повної інформації про діяльність банку конт­ролюючим органам необхідна докладна інформація про контр­агентів кожної операції та параметри цих операцій, що досягає­ться на рівні аналітичного обліку.