7. Фін.Облік : зміст, об’єкти, призначення та методологічні основи

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і передачу інформації про фінансовий стан, фін. результати діяльності та потоки грошових коштів банку згідно з вимогами чинного законодавства для задоволення зовнішніх і внутрішніх користувачів для прийняття ними управлінських і економічних рішень.На підставі фін.обліку склад-ся фін.звітність, на підставі якої проводиться оцінка еф-ті викор-ня рес-ів банком.

Об’єкти обліку: фін.стан (активи, зобов’язання, капітал) і фін.результат (доходи, витрати).

Предмет обліку: госп.д-ть банку в цілому.

Спрямованість обліку : оцінка минулих госп. операцій.

Відкритість : фін. звітність підлягає оприлюдненню.

Періодичність звітування та форми звітності :

нац.законодавством визначається річна і квартальна звітність.

Регулювання – закони, національні стандарти і положення БО, нормативно-правові акти НБУ

Мета обліку – складання і надання фінансової інформації про господарську діяльність банку для зовнішніх і внутрішніх користувачів

8. Особливості обліку господ.Операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів БО та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.

П-п нарахування визначає відповідний метод, який базується на таких правилах:

1. Доходи визначаються в той період, коли вони були зароблені

2. витрати визначаються в той період, коли вони були понесені

3. Час, коли грошові кошти (витрати) фактично були отримані (дохід) або сплачені, до уваги не беруться при складанні фін. Звітності.

П-п нарахування впливає на звітність таким чином:

1. операції та події визначаються в міру того, як вони проводяться чи відбуваються

2. право на отримання грошових коштів або ін. фін. Ресурсів визначається як актив у балансовому звіті

3. зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг визначається у балансовому звіті як зобов’язання

4. доходи і витрати у звіті про фін. результати визначаються за відповідний період.

П-п нарахування грунтується на 2-х концепціях:

1. визначення доходу-

- якщо грошові кошти отримані в попередньому обліковому періоді, то доходи визначаються з відстрочкою, а зобов’язання, яке являє собою доход майбутніх періодів вноситься до балансової звітності

- якщо грошові кошти отримані в наступному обліковому періоді, то доходи визначаються у тому періоді, коли вони були зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до бал. звіту, а доходи визначаються у звіті про фін. результати.

2. концепція відповідності-

- грошові кошти, які були сплачені впродовж звітного періоду є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у бал. звітності

-витрати, які фактично понесені в поточному періоді, але будуть сплачувтись протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і визначаються у звіті про фін. результати.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування - це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банківської установи.