8. Ціна банк. Інвест. Кред. Та фактори, що її зумовлюють.

Ціна інвестиційного кредиту – це % ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням: терміну користування позичкою; заходу, що кредитується: забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позичками та ступеня ризику. Найчастіше вона буває регульованою (плаваючою) за умови щорічного перегляду в бік зростання або зниження.

На рівень відсоткових ставок за інв. кредитами впливають такі фактори: зміна % за депозитами; офіційно оголошений індекс інфляції; можливості одержання довгострокового інв. кредиту в ін. банках на більш пільгових умовах; характер партнерських взаємовідносин із позичальником. його фін. становище, тривалість та міцність зв'язків; альтернативні варіанти вкладення коштів в ін. активи з метою одержання макс. доходу; можливий ризик кредитування, особливо інноваційних проектів; витрати з оформлення позички та проведення банк. моніторингу; розмір позички; трок позички та ін. фактори.

Відсотки за інвестиційними позичками сплачуються за фактичну кількість днів користування позичкою і нараховуються на суму залишку заборгованості за позичкою:

С% = (Вк х Зк х Д) / (360 х 100%)

де С% – сума нарахованих відсотків;

Вк – відсоток за кредит;

Зк – поточна заборгованість за кредитом;

Д – кількість днів у поточному періоді.

У розвинутих країнах використовують такі методи розрахунку відсоткових ставок.

1. Нарахування % за принципом “вартість плюс”. При нарахуванні % банк повинен керуватися вартістю залучених коштів та операційними витратами банку. Це означає, що банки встановлюють ставку за кредит за принципом «вартість плюс» па основі таких компонентів: вартість залучення відповідних ресурсів для банку; банківські операційні витрати;компенсація банку за рівень ризику невиконання зобов'язань позичальника: бажана маржа прибутку за кожним кредитом для здійснення достатніх виплат на користь акціонерів банку.

% ставка за кредитом = Вартість залучених коштів+Б операційні витрати+компенсація банку за рівень ризику невиконання зобовязань+Бажана маржа прибутку Б

2. Модель цінового лідерства, в основі якої лежить базова, або довідкова ставка “прайм-рейт”, що є найнижчою % ставкою, яку пропонують найбільш кредитоспроможним клієнтам за короткостроковими кредитами. Одним із недоліків моделі «вартість плюс» є те, що банк повинен точно знати свої витрати для нарахування % без урахування фактора конкуренції з боку ін. кредиторів. В даній моделі це не потрібно.

9. Процес організації банк. Інвестиційного кредитування.

В банк. інв. кредитуванні вирізняють 3 стадії кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організувати.

1. Розробка основних напрямів роботи банку з інв. кредитування на перспективу. Ця стадія включає:

а) оцінку макроекономічної ситуації в країні у цілому, а також у регіоні роботи потенційних інв. позичальників зокрема;

б) розробку внутрішньобанк. нормативних документів з інв. кредитування;

в) визначення лімітів на інв. кредитування (для акціонерів, для нових та старих клієнтів, для певного виду кредиту тощо):

г) підготовку персоналу банку для роботи з інв. позичками;

д) розробку стратегії управління кредитними ризиками при кредитуванні інв. проектів.

2. Надання банківського інвестиційного кредиту. Відбувається:

а) розгляд заявки на одержання інв. кредиту позичальником;

б) аналіз техніко-економ. обґрунтування об'єкта кредитування;

в) вивч. кредитоспром. клієнта та оцінка ризиків по позичці;

г) визначення умов забезпечення кредиту;

д) підготовка та укладання кредитної угоди.

3. Контроль за цільовим використанням кредиту та його своєчасним погашенням (моніторинг) Стадія включає:

а) перевірку цільового використання позичкових коштів на фін-ня інв. проекту протягом усього строку дії кредитної угоди;

б) аналіз бух. балансу та фін. стану позичальника протягом усього строку кредитування;

в) контроль за своєчасним погашенням позички та відсотків;

г) перевірку збереження застави;

д) перевірку виконання умов кредитної угоди.

У процесі кредитування банки застосовують ряд організаційно-економ. прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів наз. механізмом інв. кредитування.

Вибір конкретного механізму кредитування банком інв. заходів позичальника залежить від названих нижче критеріїв.

1. Статус кредитора: позичка видається безпосередньо комерційним банком; видача позички здійснюється міжнародними фін.-кред. установами через КБ.

2. Статус позичальника: кредит одержує акціонер банку, новий або постійний клієнт, велике, середнє або мале підприємство; держ. під-во.

3. Валюта інв. позички: нац.; вільноконвертована, міжнародні грошові одиниці; мультивалютні позички.

4. Кількість учасників операції, що кредитується: двостороння угода; багатостороння (надання позички 1 Б через ін.; кредитування консорціумом;синдикатна позичка) угода.

5. Мета та призначення позички: на збільшення капіталу (виробничих потужностей, фондів), на розширення обсягів вир-ва тощо; кредити під сукупний об'єкт (реальний інв. проект).

6. Вид позички за строками кредитування: короткий (до 1 -го року); середній та довгий (більше 1-го року).

7. Вид відсотка: фіксований; плаваючий.

8. Спосіб погашення: позичка погашається однією сумою в кінці строку кредитування (найризикованіша позичка); рівними частками протягом строку кредитування; обумовленими частками через узгоджені проміжки часу.

9. Техніка кред-ня: кредит надається 1 сумою; кредитна лінія: а) поновлювана (револьверна); б) непоновлювана; в) “рамкова”; г) з повідомленням; д) підтверджена.