15. Кред. Угода (договір), признач., склад і порядок склад.

Кредитна угода (договір) – юр. документ, що визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між КБ і клієнтом з нагоди одержання останнім банківських позичок.

У кредитному договорі передбачається розмір кредиту, умови надання та погашення позички, % ставка за кредит, зобов'язання під-ва по заставі та форми забезпечення позичок; перелік розрахунків і відомостей, необхідних для кредитування, строки їх надання та ін. умови. Конкретний зміст договору і перелік умов визначаються за угодою сторін.

Правильно складений договір повинен захистити інтереси банку та представлених ним осіб (вкладників та акціонерів) шляхом установлення необхідних обмежень на дії позичальника, які можуть являти собою загрозу для повернення коштів банку. Т.я. інв. кредитування це най ризиковий вид, то процес повернення коштів банку повинен бути детально застережений у договорі.

Виходячи з цього, кредитна угода має містити обмежувальні умови, які можуть бути 2 видів:

1) зобов'язальні - зобов'язують позичальника здійснювати певні заходи, наприклад: періодично надавати банкам фінансову звітність; підтверджувати рівень страхових внесків: підтримувати певний рівень ліквідності тощо;

2) обмежувальні - обмежують позичальника щодо здійснення певних заходів без узгоджень з банком, наприклад: збільшення суми свого боргу, купівлі додаткового основного капіталу, участі в злиттях, здійснення продажу активів або виплати надвисоких дивідендів своїм акціонерам.

Головна вимога до змісту кредитного договору - щоб він містив у собі такі юр. норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальником. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів. На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа.

16. Контроль (моніторинг) у процесі банк. Інв. Кред.

Контроль Б за виконанням кред. договору - завершальний етап процесу банк. інв. кред-ня.

Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником % за користуванням кредитом, оскільки існує ризик неповернення. Банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю. Тобто проводити контроль протягом усього процесу банк. інв. кред-ня. Механізм проведення такого контролю прийнято називати моніторингом кредиту. Основна мета - налагодженні ефективної організації процесу інв. кред. та пошуку досконаліших механізмів кред. інв. проектів.

Моніторинг включає в себе 2 види:

1. Основний моніторинг, здійсн. за такими напрямами:

• дотримання принципів кредитування;

• контроль за виконанням умов кредитної угоди;

• виявлення проблемних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості;

• аналіз балансу та фін. стану позичальника протягом усього строку кредитування;

• контроль за збереженням застави.

2. Додатковий моніторинг проводиться банком у 2 етапи:

• на стадії освоєння інв. (проектування та будівництво). Банк. моніторинг проводиться в розрізі використання джерел фін-ня проекту (власних та позички банку). У процесі такого моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації інв. проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фін. ресурсів або про припинення чи заморожування фін-ня.

• та після введення об'єкта в експлуатацію. Під-во вже виготовляє продукцію, утворюється грошовий потік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з %. Тому на цьому етапі банки мають проводити оцінку поточних показників ефективності інвестицій і порівнювати їх з плановими.

Т.ч., банківський контроль (моніторинг) – необхідна передумова оптимізації системи організації інв. кред-ня в КБ.