49. Ефективність залучення іноз. Інв. Позичок.

Незважаючи на значні іноз. запозичення, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Укр. вітчизняні підприємці і надалі потребують великого обсягу зовн. фін-ня.

Інтенсивне залучення іноз. кредитів, зокрема під гарантії уряду у різноманітних формах і на різних умовах, закономірно веде до утворення зовнішнього державного боргу.

Основн. причинами такої ситуації є тривала економ. криза, незбалансованість держ. фінансів, хронічна дефіцитність платіжного балансу, непривабливість інв. клімату для іноз. інвесторів та значний відплив за кордон нац. капіталу.

Високий розмір зовн. боргу Укр. як в абсолютному, так і у відносному вираженні, велика кількість ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, призвели до того, що Україна почала втрачати шанси на отримання пільгових інв. кредитів, а також не може розпочати реалізацію програм інв. проектів зі Світовим банком, які могли б бути спрямовані на здійснення структурних реформ.

З цього приводу особливої гостроти сьогодні набуває питання управління зовнішнім державним боргом. На практиці при управлінні зовнішнім державним боргом виділяють 3 способи можливого використання залучених ресурсів:

• фінансове розміщення, коли із зовнішніх джерел здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

• бюджетне використання, за якого залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості

• змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

Для поліпшення управління обслуговування зовн. боргу, його скорочення, а отже і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит та економіку України в цілому необхідно:

• спрямувати іноземні кредити на інвестиції в імпортозамінюючі та експортноспроможні виробництва;

• обмежити й поступово відмовитися від отримання іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли він не за рахунок розвитку інвестицій;

• своєчасно готувати обґрунтовані бізнес-плани під отримання іноземних кредитів;

• домагатися незв'язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони слугували національному виробникові, а не експорту товарів країн-постачальниць;

• законодавче заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат, відмовитися від одержання дорогих коротк. кредитів;

• дати перевагу виробничому спрямуванню зовнішнього кредитного фінансування під гарантії держави.

50. Визначення проектних ризиків.

Ризик - відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Це шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

Найпростіше аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи ін. вкладів (менш ризиковані компанії можуть позичати гроші під нижчий %, ніж високо ризиковані).

Чим довший термін вкладу, тим більший ризик. Інвестиції, які гарантовано не принесуть збитків і вкладаються на дуже короткий період, є безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Отже, ризик поділяється на безпечну ставку та премію за ризик, пов'язаний з елементом часу.

Проектний ризик – сукупність ризиків, які передбачають загрозу ек. еф-ті проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів.

Сьогодні в Україні в умовах нестабільної політ. та економ. ситуації банкам необхідно врахувати ймовірність раптового впливу на інв. проект певних факторів, під впливом яких може виникнути відхилення результату від запланованої величини.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе: *визнач. проектних ризиків; *формалізований опис невизначеності проектного інв-ня; *розрах. показників ризику вкладення інвестицій; *оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій.

Визначення ризиків. При прийнятті банком рішення про доцільність кред-ня інв. проекту необхідно визначити фактори ризику, етапи та конкретні роботи, при виконанні яких виникає ризик, тобто встановити потенційні сфери ризику, а потім їх ідентифікувати. Проектні ризики:

1. Затримка введення проекта в експлуатацію.

2. Виробничий ризик.

3. Ризик пов’язаний з управлінням.

4. Збутові ризики.

5. Фінансові ризики.

6. Політичні ризики.

7. Форс мажорні ризики.

Для більш повного аналізу «великих» проектів банку пропонується проводити формалізований опис невизначеності фінансування. Це пов'язано з тим, що умов реалізації проекту може бути багато, і для кожної з них необхідно скласти відповідний сценарій або визначити обмеження значень основних технологічних, економічних і т. п. параметрів проекту.