51. Оцінка проектів за методами аналізу ризику інв.

До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: *аналіз чутливості; *метод сценаріїв; *імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Врах. ці методи, оцінка проекту повинна здійсн. в такій послідовності:

- готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність;

- відбираються ключові змінні ризику;

- визначаються обмеження значень можливих змінних;

- імовірнісні частки розміщуються за граничним значенням;

- встановлюються відношення кореляційних перемінних;

- генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях;

- проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкраще відповідає ставленню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовірність кожного сценарію.

Формуються 3–5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати: - набір значень початкових змінних; - розраховані значення результатних показників; - певна ймовірність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.

У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників.

У випадку невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, – виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.

У результаті побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна величина ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтованого доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов'язаний зі здійсненням проекту.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Ймовірнісні характеристики використовують для:

- прийняття інвестиційних рішень;

- ранжування проектів;

- обґрунтування рац. розмірів і форм резервування та страх.

52. Визначення кредитних ризиків.

Процес кредитування інв. проектів у цілому є ненадійним, тому інв. кредити повинні бути достатньо ліквідними для того, щоб покривати будь-який відплив коштів, витрати та збитки і при цьому забезпечувати прийнятний для акціонерів банку розмір прибутку.

Кредитний ризик (ризик непов. боргу) - невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати свої зобов'язання за умовами кредитної угоди. Можливість такого ризику виникає через:

- помилки самого банку під час розгляду кредитної заявки, розробки умов кредитної у годи;

- неефективну роботу клієнта, що отримав інвестиційну позичку; « неефективність інвестиційного проекту, під який надається кредит;

- нездатність банку створити адекватний грошовий потік у зв'язку з непередбаченими змінами в діловому, економічному і/або політичному оточенні позичальника;

- невпевненість у майбутній вартості та якості (ліквідності чи можливості продажу на ринку) застави під кредит;

- кризу в діловій репутації позичальника.

Серед причин виникнення цих ризиків, що залежать від самого банку, слід відзначити:

- ліберальне ставлення до позич. під час розгляду заявки;

- неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;

- погане структурування позички;

- помилки в оцінці забезпечення позички;

- неповне відобр. в кредитній угоді умов, що забезпечують інтереси банку;

- відсутність контролю за позичальником у період повернення позички та ін.

Основні причини створення кредитних ризиків, що залежать від позичальника, пов'язані з:

- незадовільним керівництвом підприємства;

- погіршенням якості продукції та робіт;

- помилками в оцінці ринків збуту та ін.

До факторів, які не перебувають під контролем банку та позичальника, належать:

- погіршення економічної кон'юнктури;

- зміна політичної обстановки, законодавства та ін.

Отже, діяльність банку залежить від реальної оцінки ризику, пов'язаного з інвестиційними позичками, які він надає.