1.Задачі і функції цб

Основною діяльності ЦБ в кожній країні є чітке визначення у законодавчому порядку задач і ф-цій цього важливого органу держ-го регулювання ек-ки.

Головне завдання ЦБ - забезпечення сталості грошової одиниці, а додаткові ф-ції сприяють вирішенню цього завдання.

Основні ф-ції, що застосовуються всіма ЦБ: 1)регулююча (управління сукупним грошовим оборотом, регулювання грошово-кредитної сфери, регулювання попиту і пропозиції на кредит); 2)контролююча (здійснення контролю за ф-ціонуванням кредитно-банківської системи, проведення валютного контролю); 3)обслуговуюча (орг-ція платіжно-розрахункових відносин КБ, кредитування КБ, виконання ролі фінанасового агенту уряду).

Додаткові ф-ції: 1)управління держ. боргом; 2)аналітичні дослідження; 3)ведення статистичної бази даних; 4)виготовлення банкнот.

2.Задачі й операції цб

Основною діяльності ЦБ в кожній країні є чітке визначення у законодавчому порядку задач і ф-цій цього важливого органу держ-го регулювання ек-ки.

Головне завдання ЦБ - забезпечення сталості грошової одиниці, а додаткові ф-ції сприяють вирішенню цього завдання.

Центральні банки в процесі своєї діяльності здійснюють операції - активні і пасивні, надають послуги своїм клієнтам.

Характерні риси операцій центральних банків проявляються у трьох напрямах: 1)центральні банки мають монопольне право емісії грошових знаків; 2)центральні банки обслуговують специфічну клієн­туру. Клієнтами центральних банків виходячи з основних напрямів їх діяльності виступають головним чином комерційні банки і урядові стр-ри (казначейства, міністерства фінансів). Закони, що регламентують діяльність центральних банків забороняють їм здійснювати комерційну діяльність, зокрема обслуговувати господарську клієнтуру (нефінансові установи, п-ства, орг-ції, населення). Це обмеження випливає з призначення ЦБ. Воно захищає комер­ційні банки від конкуренції з боку сильнішого учасника грошового ринку - центрального емісійного банку, котрий як емісійний банк має особливі можливості щодо формування своєї ресурсної бази, по-друге, як регулятивно-наглядовий орган володіє конфіденційною інф-цією щодо діяльності КБ; 3)для центральних банків, на відміну від комерційних, отримання прибутку не є метою проведення операцій.

Активні операції центральних банків: 1)операції з ЦП на відкритому ринку. Операції проводяться переважно з держ. ЦП на вторинному ринку. Центральні банки можуть купувати ЦП у фірм, населення, КБ або продавати їм ЦП. Хоч ЦП в портфелях центральних банків є важливим джерелом їх доходів, проте безпосеред­ньою метою їх купівлі і продажу є не дохід. Центральні банки проводять операції з ЦП, щоб змінити величину резервів КБ. Операції на відкритому ринку є найважливішим інструментом, за допомогою якого центральні банки ек-чно розвинутих країн регулюють пропозицію грошей, тому стаття «ЦП» займає істотне місце в активах балансу ЦБ; 2)операції з рефінансування (кредитування) КБ. Вони надають позички комерційним банкам, здійснюють переврахування векселів, які раніше були враховані КБ. На суму наданих позичок і переврахованих векселів збільшуються резерви банків, а погашення позичок і векселів призводить, відповідно, до зменшення банківських резервів. Рефінансування КБ надає ЦБ можливість регулювати величину їх резервів; 3)операції з міжнародними ліквідними резервами (золотовалютними резервами). До складу резервів входять: а)золотий запас; б)запаси іноземної вільно конвертованої валюти; в)резервна позиція у МВФ; г)спеціальні права запозичення - СПЗ, або СДР.

Власником міжнародних ліквідних резервів виступає держава, але розпоряджатися ними в різних країнах можуть різні кредитно-фінансові установи: ЦБ, міністерство фінансів, казначейство, валютне управління, стабілізаційний валютний фонд.

Центральні банки проводять операції з міжнародними ліквідними резервами (купівля-продаж іноземної валюти, золота) з метою підтримання на потрібному рівні попиту на гроші і пропозиції грошей, а також обмінного курсу нац-ної валюти. У разі необхідності мобілізації іноземної валюти цент­ральні банки можуть: а)продавати золото; б)проводити операції «своп» - продаж золота за іноземну валюту з подальшою його купівлею через певний проміжок часу; в)використовувати золото як заставу для отримання іноземних кредитів.

Узагальнюючи зміст активних операцій центральних банків, слід відзначити, що вони мають емісійний характер. Усі ці операції накопичення ЦП, іноземної валюти, золотих запасів у розпорядженні ЦБ, збільшення заборгованості за наданими банком кредитами ведуть до збільшення обсягу банківських резервів, тобто базових грошей (грошової бази), до розширення пропозиції грошей, і навпаки.

Пасивні операції центральних банків: 1)емітують на монопольних засадах готівкові кошти в оборот. Вони продають готівку комерційним банкам в обмін на їх резерви, що зберігаються на рахунках у центральних банках. У свою чергу, комерційні банки забезпечують готівкою своїх клієнтів в обмін на депозити, що зберігаються на рахунках клієнтів у банках. Таким чином, центральні банки емітують готівку в оборот через комерційні банки. Емісія готівки веде до збільшення грошової бази і грошової маси (пропозиції грошей). Причому грошова маса збільшується не на всю суму готівки, придбаної КБ у центральному банку, бо частина готівки залишається в касах КБ і не враховується в агрегатах грошової маси. Готівка, що перебуває в обороті, займає центральне місце в пасивах центральних банків; 2)зберігають резерви КБ. Комерційні банки розміщують на рахунках у центральному банку обов’язкові резерви згідно з нормами обов’язкових резервних вимог, що встановлені ЦБ, а також надлишкові (вільні) резерви. У більшості країн світу обов’язкові і надлишкові резерви розміщуються на одному рахунку (основний, кореспондентський чи резервний рахунок). Це різновид поточного депозитного рахунка, що відкривається КБ суб’єктам господарювання, з урахуванням звичайно специфіки діяльності ЦБ. Коло операцій, що проводяться по основному коррахунку, досить широке. В цих операціях відображаються ек-чні відносини КБ з вкладниками, позичальниками, акціонерами, ЦБ, банками-кореспондентами, податковими органами; 3)залучають від КБ кошти на строкові депозитні рахунки з метою регулювання ліквідності КБ; 4)залучають кошти урядових структур. На договірній основі центральні банки ведуть поточні депозитні рахунки держ-го казначейства, міністерства фінансів і інших урядових структур. На цих рахунках акумулюються податкові надходження, кошти від розміщення держ. ЦП і інші надходження до бюджету. З цих же рахунків забезпечується фінансування держ. видатків; 5)відкривають рахунки, на яких розміщуються іноземні депозити, тобто депозити, якими володіють іноземні уряди, іноземні центральні банки, міжнародні валютно-фінансові і кредитні орг-ції. Більшість із цих рахунків - поточні. Їх відкриття полегшує розрахунки за міжнародними фінансовими операціями; 6)можуть одержувати кредити, зокрема від міжнародних валютно-фінансових і кредитних орг-цій. Країни - члени МВФ можуть отримувати кредити у вільно конвертованій валюті для фінансової підтримки ек-чних реформ і покриття дефіциту платіжного балансу; 7)емітують і розміщують власні боргові зобов’язання, найчастіше серед КБ. Мета емісії - регулювання ліквідності КБ і грошово-кредитне регулювання ек-ки; 8)формують власний капітал. Характер операцій з формування власного капіталу залежить від форми власності ЦБ - державна чи акціонерна.

Узагальнюючи зміст пасивних операцій центральних банків, слід зазначити, що в пасивах балансу ЦБ відображаються базові гроші (грошова база, гроші підвищеної ефективності). Базові гроші емітуються в оборот ЦБ у нац-ній валюті; до їх складу входять готівка в обігу і резерви КБ. Існує прямий зв’язок між обсягом базових грошей (грошової бази) і пропозицією грошей (грошовою масою). Зміна обсягу базових грошей справляє мультиплікативний ефект на грошову пропозицію.

Сучасні центральні банки надають низку послуг своїм клієнтам, більшість з яких пов’язана з розрахунково-касовим обслуговуванням КБ і урядових структур. Користуючись підтримкою держави, центральні банки запроваджують загальнодержавні системи електронних платежів, що забезпечують здійснення розрахунків на всій території країни. Вони відкривають і ведуть поточні рахунки своїх клієнтів (бан­ків і урядових структур), здійснюють оброблення і інкасування чеків, організовують кліринг і оплату чеків, векселів і інших розрахунково-платіжних документів, подають клієнтам відомості про операції, проведені за їх рахунками, і про залишок на рахунках.

Важливим видом послуг, що надаються ЦБ, є касове обслуговування клієнтів, пов’язане з прийманням і видачею готівки з каси ЦБ, перевезенням грошово-валютних цінностей і інкасацією грошових знаків. Центральні банки як банкіри і фінансові агенти уряду виступають у ролі консультантів і менеджерів при випуску держ. ЦП. Вони організовують розміщення держ. ЦП шляхом проведення аукціонів, здійснюють їх погашення за дорученням і за рахунок емітентів. Центральні банки пропонують своїм клієнтам послуги з управління портфелем ЦП - зберігання, переказування, інкасування ЦП.