48.Місце грошово-кредитної політики в загальноекономічній політиці держави

Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній ек-ці завдяки впливу монетарних змін на вир-цтво, інвестиції, зайнятість. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної ек-чної політики держави. У своєму впливі на реальну ек-ку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, стр-рною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну ек-ку вона найбільш чітко вписується в кон'юнктурну політику. Головне завдання кон'юнктурної політики - забезпечення рівномірного розвитку ек-ки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноек-чної рівноваги.

Взаємозв'язок методів фіскальної і монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їх груп. Так, пожвавлення ринкової кон'юнктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки і збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків і скороченням податків). Стримування ринкової кон'юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох методів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування. Взаємозв'язок між методами фіскальної і монетарної політики виявляється також у зв'язках механізмів їх дії. Так, зниження облікової ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності держ. ЦП і збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон'юнктуру з боку фіскальної політики.

Подібний зв'язок можна виявити між механізмами взаємодії решти методів кожної цільової групи.

Формування монетарної політики як дуже важливого і складного механізму ек-чного регулювання ставить ряд вимог до бан­ківської системи щодо рівня розвитку її інфрастр-ри і якості функціонування: 1)дворівнева побудова банківської системи, за якої одному з банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей; 2)законодавче і фактичне забезпечення незалежності ЦБ від держ. органів виконавчої і законодавчої влади, достатньої для проведення ним самостійної монетарної політики; 3)законодавче надання центральному банку статусу кредитора в останній інстанції для банків другого рівня і статусу фінансового агента уряду; 4)широкий розвиток мережі банків другого рівня, достатньої для повного забезпечення попиту ек-чних суб'єктів на позич­кові кошти.

Грошовий ринок як другий елемент інституційної основи моне­тарної політики створює середовище, в якому формуються і реа­лізуються методи і інструменти монетарної політики.

Проведення ефективної монетарної політики ставить перед гро­шовим ринком вимоги: 1)досягнення високого рівня його структуризації; 2)достатній рівень лібералізації всіх секторів грошового ринку для забезпечення вільного переміщення грошей; 3)вільний доступ усіх КБ на будь-який сектор грошового ринку; 4)наявність широких зовнішньоек-чних зв'язків, забезпе­чення конвертації нац-ної валюти, проведення реальної курсової політики.

Застосування методів монетарної політики сприяє поси­ленню здатності ринкової ек-ки до саморегуляції, підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетар­ними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій ек-ці.