36.Зміст і цілі грошово-кредитної політики

ГКП - комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій ЦБ. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій ек-ці важливе значения має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики.

Цілі ГКП: 1)стратегічні - цілі, що визначені як ключові в загальноек-чній політиці держави. Ними можуть бути зростання вир-цтва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. ЦБ вибирає залежно від конкретної ек-чної ситуації одну iз стратегічних цілей; 2)проміжні - полягають у таких змінах певних ек-чних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Хар-рною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність; 3)тактичні - оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових ек-чних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки і валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Хар-рними ознаками тактичних цілей є їх короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно ЦБ, багатоаспектність, єдність і певна суперечливість.

37.Селективні інструменти гкп

В окремих випадках загальні методи грошово-кредитного регулювання можуть доповнюватися інструментами селективного впливу на діяльність банків.

Селективні способи реалізації ГКП ЦБ можуть включати: 1)регламентацію умов видачі окремих видів позик різним категоріям клієнтів; 2)встановлення кредитних стель і граничних норм річного приросту позик; 3)обмеження окремих видів банківських операцій; 4)встановлення граничної маржі при проведенні окремих типів кредитних операцій; 5)лімітування операцій з обліку і переобліку векселів; 6)встановлення верхньої межі процентних ставок за вкладами або за кредитами.

Нерідко для різних банків встановлюються не однакові типи і розміри обмежень, що значно підвищує ефективність грошово-кредитного регулювання, оскільки ЦБ може впливати не лише на обсяг кредитів, а й на їх стр-ру.

Перевагою селективних методів є також порівняно швидкий вплив на діяльність КБ.

Негативними рисами вибіркового регулювання є одностороння спрямованість (виключно на обмеження ділової активності) і зниження рівня конкуренції в банківській справі, що негативно позначаєтться на якості послуг банків різним клієнтам.

38.Політика обов'язкових резервних вимог

Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює КБ і іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в %-ому відношенні до загальної суми залучених банком коштів. Резерв зберігається на коррахунку комерційного банку в НБУ, проценти на обов'язкові резерви не нараховуються.

Для різних видів залучених коштів можуть установлюватися різні норми обов'язкового резервування. Вимоги обов'язкового резервування можуть поширюватися на всі депозити чи на окремі їх види залежно від ролі, яка відводиться цьому інструментові в монетарній політиці НБУ.

Якщо НБУ проводить рестрикційну політику, то він підвищує норму обов'язкових резервів. Такою самою мірою збільшується сума обов'язкових резервів і зменшується ресурсний потенціал кожного КБ. Ще більшою мірою (на коефіцієнт мультиплікації) знизяться розмір депозитів банківської системи і загальна маса грошей в обігу.

Якщо НБУ проводить експансійну політику, то він зменшує норму обов'яз-го резерв-ня. У кожного комерційного банку збільшується ресурсний потенціал, що зумовлює збільшення банквських депозитів і загальної маси грошей в обігу.

Визначення норм обов'язкових резервів - досить сильний інструмент ГКП. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного КБ, а й через зміну грошового мультиплікатора. Зміна кредитної можливості банків впливає на рівень %х ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах з ринковою ек-кою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко.

Часті зміни норм обов'язкових резервів негативно впливають на діяльність КБ.