3.Єсцб: основи організації діяльності

ЄЦБ разом із національними центральними банками країн-членів утворюють Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ). Якщо ЄЦБ відповідає за рішення з питань монетарної політики в ЄС, то нац-ні центральні банки виконують рішення з питань монетарної політики ЄЦБ і здійснюють емісію.

Грошово-кредитна політика є складовою загальноек-чної політики в межах ЄС.

Раз на рік Рада міністрів фінансів країн-членів ЄС визначає основні напрями ек-чної політики Союзу. Вона здійснює нагляд за політикою різних гілок влади щодо її відповідності схваленим основним напрямам. Рада правління ЄЦБ як колегіальний орган є підзвітною Європейському парламенту і Раді Міністрів фінансів країн-членів ЄС.

Грошово-кредитна політика ЄСЦБ – важливий орієнтир для визначення основних напрямів ек-чного розвитку кожної країн ЄМС та процедур нагляду і контролю за їх реалізацією.

На практиці взаємодія між різними гілками влади – монетарної (яку уособлює ЦБ) і виконавчої (яку уособлює уряд) здійснюється через участь члена або представника уряду в завданнях керівних органів ЦБ, який є відповідальним за прийняття рішень.

4.Нбу: основи організації і діяльності

Правовою основою утворення ЦБ України – НБУ - став ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою УРСР 20 березня 1991. Попередниками НБУ можна вважати Держ. банк Росії і Держ. банк СРСР, бо Україна входила до складу Російської імперії, а потім - Радянського Союзу, а також Український держ. банк, який ф-ціонував за часів української державності 1917-1920 рр.

НБУ зі статусом центрального емісійного банку держави був утворений у 1991 на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР, яку було оголошено власністю України.

На сучасному етапі правовий статус НБУ визначається на двох рівнях: 1)конституційному: згідно з Конституцією НБУ - ЦБ держави, основною ф-цією якого є забезпечення сталості грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження ВРУ і Президента України стосовно формування Ради НБУ і призначення на посаду і звільнення з посади голови НБУ; 2)спеціальному законодавчому - на законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним ЗУ «Про НБУ», який був ухвалений ВРУ 20 травня 1999. Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про ЦБ країни, який би підвищував його відповідальність за забезпечення стабільності грошової одиниці, чітко окреслював його статус і місце в системі органів державної влади.

Згідно з законом НБУ - ЦБ України, особливий центральний орган держ-го управління, ф-ції, операції, повноваження і принципи ф-ціонування якого визначені в Законі. Про окремі ф-ції (напрями діяльності) НБУ згадується в деяких нормах ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Чітке визначення правового статусу НБУ важливе як для нормативно-правового регулювання діяльності самого банку, так і для його взаємовідносин з КБ і органами державної влади. Діяльність НБУ має особливий характер. З одного боку, НБУ - орган держави, на який покладено виконання специфічних завдань і ф-цій і який відає правовим регулюванням певних суспільних відносин і здійснює нагляд за банками. З іншого боку, НБУ – юр-чна особа. Він здійснює діяльність, результатом якої є отримання доходів, що покривають видатки банку. Ф-ції НБУ щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України і емісії грошей мають особливу правову природу. Вони, безумовно, належать до ф-цій державної влади і системи держ-го управління, бо НБУ, виконуючи ці ф-ції, виступає від імені держави. НБУ - орган державної влади і що він має особливий статус у системі цих органів.

НБУ - орган державної влади, але виведений за межі трьох гілок державної влади і наділений спеціальним статусом.

Відмітною рисою НБУ як особливого центрального органу держ-го управління є наявність у нього згідно з Конституцією права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до ВРУпропозиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін.

НБУ має нормотворчі повноваження, тобто права і обов’язки встановлювати обов’язкові для всіх юр-чних і фізичних осіб правила поведінки з питань, що належать до його компетенції і потребують правового регулювання. Нормотворчі повноваження реалізуються НБУ шляхом розроблення і прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, положень, правил), що видаються у формі постанов Правління. Нормативно-правові акти НБУ підлягають реєстра­ції в Міністерстві юстиції України і набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації. В окремих випадках на виконання правових актів Президента України чи ВРУ НБУ видає нормативно-правові акти спільно з КМУ чи з іншими держ. органами.

Виходячи з особливого статусу НБУ як кредитора останньої інстанції для банків йому надано переважне і безумовне право задовольняти будь-яку вимогу, яка виникла в результаті рефінансування банку, тобто якщо КБ не виконує умов кредитного договору щодо своєчас­ного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування, то НБУ має право в безспірному порядку списати всю заборгованість з коррахунка банку.

НБУ забороняється (за деяким винятком) здійснювати торговельну, вир-чу, страхову діяльність, бути акціонером або учасником банків і інших п-ств, здійснювати операції з нерухомістю.

За основними завданнями та напрямами діяльності, які передбачені на законодавчому рівні, НБУ в сучасних умовах загалом не відрізняється від центральних банків країн з розвинутою ринковою ек-кою. Основним завданням (ф-цією), на розв’язання якого спрямована вся діяльність НБУ, є забезпечення стабільності грошової одиниці держави - гривні. Через виконання цього основного завдання (ф-ції) НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень - цінової стабільності.

НБУ - емісійний центр держави. До 1992 в Україні в обороті перебували рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 НБУ увів в обіг перехідну власну українську валюту - карбованець - спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову. Вихід України з рубльової зони дав змогу НБУ сконцентрувати емісійну ф-цію у своїх руках і започаткувати проведення власної грошово-кредитної політики. У вересні 1996 згідно з Указом Президента України була проведена безконфіскаційна грошова реформа і випущена в оборот постійна національна валюта - гривня. Починаючи з 17 вересня 1996 обіг карбованців на території України було припинено, а єдиним закон­ним платіжним засобом, обов’язковим до прийняття в усі види платежів, стала гривня і її розмінна монета - копійка, які емітуються в обіг НБУ.

НБУ - «банк банків». Він виконує роль кредитора останньої інстанції для банків і здійснює їх рефінансування. На різних етапах становлення банківської системи в Україні рефінансування здійснювалося через різні механізми. До 1994 НБУ проводив селективну політику адресного рефінансування КБ, тобто рефінансування відбувалося переважно шляхом надання за рішеннями органів державної влади централізованих цільових кредитів банкам за пільговими процентними ставками без визначеного забезпечення для кредитування п-ств і орг-цій. Ці кредити призначалися для підтримання переважно неплатоспроможних суб’єктів господарювання і здебільшого не поверталися. У сучасних умовах НБУ використовує ринкові механізми рефінансування, зокрема надання кредиту овернайт через постійно діючу лінію рефінансування, надання кредиту шляхом проведення кредитних тендерів, рефінансування шляхом здійснення операцій «прямого» репо.

НБУ як «банк банків» відіграє важливу роль у забезпеченні надійного і ефективного ф-ціонування платіжної системи країни.

Для здійснення міжбанківських розрахунків Національний банк розробив і запровадив систему електронних платежів (СЕП) і систему термінових переказів (СТП), які складають систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП). Створена НБУ СЕМП здійснює нині переважну більшість міжбанківських розрахунків і охоплює всю банківську систему країни.

НБУ розробляє і вводить у дію нормативні документи, що визначають загальні принципи діяльності платіжних систем, порядок проведення розрахунків між суб’єктами ек-ки через банки.

НБУ постійно працює над удосконаленням платіжної системи, розширенням сфери безготівкових розрахунків, запровадженням сучасних технологій та методів передавання платіжної інф-ції.

НБУ - орган банківського регулювання. З метою регулювання діяльності банків цивілізованими засобами НБУ поступово застосовує в практичній діяльності регулятивні інструменти, які використовуються у світовій банківській практиці. Для зміцнення банківської системи, підвищення її стійкості до криз і забезпечення прозорості ф-ціонування НБУ підвищує вимоги щодо: 1)рівня капіталізації банків; 2)якості корпоративного управління і внутрішнього аудиту в банках; 3)посилення ролі і якості зовнішнього аудиту на основі впровадження Міжнародних стандартів аудиту; 4)упровадження в банках ефективної системи управління ризиками (системи ризик-мененджменту); 5)НБУ постійно удосконалює і посилює нагляд за банківською системою. Головними акцентами в його наглядовій діяльності є: а)переорієнтація на засоби превентивного нагляду за банками і раннє виявлення і попередження ризиків; б)здійснення нагляду на підставі консолідованої фінансової звітності банків; в)упровадження нагляду на основі оцінювання ризиків у діяльності банків; г)запобігання використанню банків з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

НБУ - банкір і фінансовий агент уряду. У діяльності НБУ з обслуговування уряду можна виділити кілька важливих віх: 1)у 1993 в Україні була запроваджена нова система касового виконання держ-го бюджету, завдяки якій уряд втратив можливість автоматичного використання кредитів НБУ для фінансування дефіциту держбюджету; 2)у 1995 уряд України започаткував емісію держ. ЦП (ОВДП). Розвиток ринку держ. ЦП дав змогу НБУ починаючи з 1997 припинити надання кредитів уряду для фінансування дефіциту держбюджету. Водночас на НБУ були покладені нові зобов’язння в частині управління внутрішнім держ. боргом. НБУ на правах фінансового агента уряду здійснює розміщення держ. ЦП (ОВДП), а також платежі зі сплати доходу і погашення облігацій за дорученням і за рахунок коштів Держ-го казначейства України; 3)починаючи з 1997 проводилося поетапне переведення касового виконання держбюджету з банківської на казначейську систему, яка передбачає обслуговування Казначейства через єдиний казначейський рахунок, відкритий у НБУ, а отже, і консолідацію бюджетних коштів на рахунках у НБУ.

НБУ - провідник ГКП держави. Огляд ГКП в Україні дає змогу виділити в діяльності Націо­нального банку кілька етапів: 1992-1994: хар-зувався тим, що ГКП підпорядковувалася емісійній підтримці безперспективної ек-чної системи і емісійному фінансуванню дефіциту держбюджету. Наслідком такої експансіоністської політики НБУ стали гіперінфляція і спад вир-цтва. З 1995 НБУ змінює курс своєї політики відповідно до зміни курсу загальноек-чної політики держави. Уряд проводить низку стр-рних реформ, запроваджує ринкові інструменти регулювання ек-ки, зокрема перехід на боргове фінансування дефіциту держбюджету, тобто фінансування за рахунок запозичення урядом коштів на ринку держ. ЦП; 1995-1997: ГКП НБУ була спрямована на гальмування темпів інфляції, досягнення стабілізації банківської системи, проведення грошової реформи. НБУ поступово опановує ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання ек-ки. З метою забезпечення рівного доступу всіх банків до кредитів ЦБ НБУ запроваджує кредитні аукціони і ломбардні кредити під заставу держ. ЦП. Розвиток ринку держ. ЦП дав змогу НБУ започаткувати проведення операцій на відкри­тому ринку, зокрема проведення операцій репо. Результатом загальноек-чної політики держави, рестрикційної грошово-кредитної політики НБУ і вдало проведеної грошової реформи стало зниження темпів інфляції і темпів падіння реального обсягу ВВП. У 1998 на грошовому ринку України під впливом внутр. і зовн. чинників ек-чного і політичного характеру склалася кризова ситуація, яка поставила під загрозу стабільність гривні; 1998-1999: НБУ проводив політику, спрямовану на утримання стабільності гривні, він неодноразово підвищував норму обов’язкових резервів, облікову процентну ставку, ввів мораторій на рефінансування КБ, використовував такий мобілізаційний монетарний інструмент, як депозитні сертифікати НБУ; 2000-теперішній час: НБУ проводить ГКП, спрямовану, з одного боку, на контроль за темпами інфляції, річне значення якої не повинно перевищувати встановленого програмного показника, а з іншого - на створення монетарних передумов для підвищення темпів ек-чного зростання.

НБУ - орган валютного регулювання і контролю. Декретом КМУ від 19 лютого 1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачені повноваження НБУ як органу валют­ного регулювання і як органу валютного контролю. Основні повноваження Національного банку як органу валютного регулювання: 1)визначення і регулювання обмінного валютного курсу нац-ної грошової одиниці; 2)нагромадження і управління золотовалютними резервами; 3)орг-ція і регулювання внутрішнього валютного ринку; 4)складання разом з КМУ платіжного балансу України.

Головна мета валютного регулювання НБУ - проведення зваженої і обґрунтованої курсової політики, яка тісно пов’язана з ГКП. НБУ здійснює курсову політику з урахуванням інтересів як суб’єктів зовнішньоек-чної діяльності, так і держави в цілому, спрямовуючи її на підтримання реального курсу гривні, мінімізацію виплат за зовнішнім держ. боргом, поповнення золотовалютних резервів, стимулювання припливу капіталу в країну, запобігання вивезенню капіталу з країни.

Курсова політика в Україні пройшла кілька стадій: від застосування вільноплаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульованого плаваючого курсу. НБУ у процесі реалізації курсової політики застосовує як адміністративні (обмежувальні) методи валютного регулювання (обмеження діяльності КБ на валютному ринку, обмеження щодо здійснення інвестицій за кордон), так і загальновизнані ринкові методи (девізну політику).

Загальна тенденція розвитку валютного ринку в Україні починаючи з 2000 - відхід від методів обмежувального, адміністративного характеру на користь лібералізації валютних відносин.

Основні повноваження Національного банку України як органу валютного контролю: 1)забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства на території України; 2)забезпечення здійснення уповноваженими банками контролю за законністю валютних операцій, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

У сучасних умовах одним із найважливіших завдань Національного банку як органу валютного контролю є обмеження масштабів відпливу капіталу з країни, підвищення ефективності (дієвості) заходів, що перешкоджають відпливу капіталу.

НБУ – інф-ційно-статистичний і аналітичний центр банківської системи. НБУ бере активну участь у створенні інф-ційної системи даних, які є основою прогнозування і аналізу ек-чного розвитку країни. НБУ розробляє, підтримує в актуалізованому стані і розповсюджує грошово-кредитну (монетарну) і банківську статистику і статистику платіжного балансу.

НБУ згідно з законодавчою базою має особливі права щодо отримання інф-ції. Він має право безоплатно одержувати інф-цію, необхідну для підготовки банківської статистики і для аналізу ек-чної ситуації.

У 1996 основи грошово-кредитної статистики в Україні були визнані МВФ як прийнятні і такі, що підлягають опублікуванню у щомісячному збірнику «Міжнародна фінансова статистика». Ще одним виявом інтеграції банківської системи України в інф-ційний простір міжнародного банківського співтовариства стало відкриття у 1998 веб-сторінки НБУ в міжнародній комп’ю­терній мережі Інтернет.

У 2003 Україна приєдналася до Спеціального стандарту поширення даних (ССПД) МВФ. ССПД МВФ визначає оптимальні принципи і методи поширення даних щодо розвитку ек-ки країн. Дані щодо розвитку фінансового і зовнішньоек-чного секторів готує НБУ. Інф-ція про ек-чне і фінансове становище в країні надсилається МВФ для розміщення на його веб-сторінці у мережі Інтернет.

НБУ як інф-ційно-статистичний і аналітичний центр банківської системи видає низку періодичних видань: 1)«Вісник НБУ» - теоретичний і нау­ково-практичний журнал, в якому висвітлюється діяльність НБУ, актуальні проблеми ф-ціонування банківської системи України, питання грошово-кредитної і валютної політики, світовий банківський досвід; 2)«Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності» - систематизований збірник нормативно-правових документів, що регламентують банківську діяльність в Україні (законодавчі акти, постанови, інструкції, положення, інші документи НБУ); 3)«Бюлетень НБУ» - статистичне видання НБУ, що містить інф-цію про реальний стан ек-ки, грошового ринку, грошово-кредитну і банківську статистику; 4)«Платіжний баланс України» - статистичне видання НБУ, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектору ек-ки України, подаються аналіз і методологія складання платіжного балансу; 5)«Банкноти і монети України» - каталог, що містить інформацію про паперові гроші і монети, уведені в обіг НБУ.