15.Золотовалютні резерви: призначення, формування та управління

Управління золотовалютними резервами країни є ор­ганічною складовою валютної політики ЦБ, що безпосередньо впливає на можливості ефективного використання ним основних інструментів валютного регулювання, та­ких, як девізна політика, установлення режиму валютного курсу, ревальвації і девальвації.

Золотовалютні резерви - належні державі валютні акти­ви, що включають золото і міжнародні платіжні засоби і можуть бути використані для міжнародних розрахунків і погашення зовн. боргів.

Призначення золотовалютних резервів - забезпечення між­народних торговельно-ек-чних і кредитно-фінансових від­носин, що здійснюються на рівні держав, належною кількістю платіжних засобів, покриття дефіциту платіжного балансу, а та­кож проведення девізної політики ЦБ через ва­лютні інтервенції на ринку.

Стр-ра золотовалютних резервів значною мірою залежить від особливостей елементів діючої у даний історичний період світової валютної системи, особливостей міжнародних розрахунків, ролі рі­зних країн у світовій торгівлі і міжнародному поділі праці.

Сьогодні стр-ра резервів центральних банків значною мі­рою визначається оцінкою перспектив ек-чного розвитку США і Західної Європи, що впливає на частку, відповідно, долара і євро у складі золотовалютних резервів.

Основні завдання ЦБ щодо формування стр-ри золотовалютних резервів за складом валютних активів, які до них включаються: 1)відповідність цієї стр-ри спрямуванню платежів за зовнішньоек-чними операціями і обслуговуванню зовнішнього боргу; 2)недопущення знецінення ре­зервних активів унаслідок коливання курсів різних валют; 3)забезпечення по можливості прийнятного рівня дохідності вкладень, розміщених у валютних активах, за мінімального ризику.

Склад золотовалютних резервів, що формуються ЦБ, включає чотири основні компоненти: 1)іноземна валюта; 2)резервна позиція в МВФ; 3)спеціальні права запозичення (СДР); 4)золотий запас.

Для забезпечення ефективного управління золотовалютними резервами центральному банку необхідно мати у своєму розпорядженні систему показників, котрі б відображали: 1)кількість золотовалютних резервів, тобто відпо­відність обсягу резервів потребам у них, що визначаються масштабами зовнішньоек-чних операцій даної країни, сальдо пла­тіжного балансу, величиною зовнішнього боргу, динамікою руху капіталів; 2)якість золотовалютних резервів, що обумовлю­ється такими чинниками, як динаміка обмінних курсів резервних валют на світових ринках, частка золота і СДР у резервах, величина зовнішньої заборгованості країн-емітентів резервних валют, кон'юнктура на світових ринках золота.

Одним із основних показників, що визначають рівень достат­ності золотовалютних резервів, є відношення їх величини до усереднених показників обсягів імпорту. Мінімально прийнят­ною у світовій практиці вважається величина золотовалютних ре­зервів, яка відповідає вартості імпорту товарів і послуг за три місяці. Величина золотовалютних резервів країни для якісного аналізу може також зіставлятися з розмірами сальдо платіжного балансу (активного чи пасивного) - як усього, так і окремих його частин, а також із розмірами зовнішнього боргу країни.

Важливим завданням у процесі управління золотовалютними резервами є забезпечення належної їх диверсифікації за видами валют з метою уникнення ризиків, а також приведення цих резе­рвів у відповідність до структури зовнішньоторговельного обо­роту країни, тобто до валют, у яких укладаються угоди.

Одним із головних завдань держ-го валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Золотовалютні резерви - запаси резервних акти­вів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими струк­турами інших держав і міжнародних фінансових орг-цій.

Міжнародні валютні резерви перебувають у власності і роз­порядженні держ. фінансових установ, до яких належать цент­ральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управ­ління, стабілізаційні валютні фонди.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох компонентів: 1)золотого запасу; 2)вільно конвертованої валюти; 3)ре­зервної позиції; 4)«спеціальних прав запозичення».

Основу золотовалютних резервів будь-якої країни сьогодні ста­новлять запаси іноземних вільно конвертованих валют, які виступають у формі: 1)залишків на кореспондентських і поточних рахунках у закордонних банках, а також короткострокових банківських депо­зитів; 2)ринкових ліквідних фінансових інструментів - казначейських векселів, короткострокових і довгострокових урядових ЦП; 3)боргових документів, які не обертають­ся на ринку і які є результатом офіційних операцій даної країни з центральними банками і урядовими орг-ціями інших країн.

Валютний резерв НБУ формується го­ловно за рахунок джерел: а)коштів, які він отримував від обов'язкового продажу йому ча­стини виторгу українських експортерів; б)операцій на внутрішньому валютному ринку; в)кредитних коштів, які НБУ і уряд України от­римують від МВФ, Світового банку, ЄБРР, інших міжнарод­них валютно-фінансових орг-цій, іноземних держав; г)доходів, які є результатом його операцій з власними коштами на зовнішньому ринку.

Головне призначення централізованих міжнародних золото­валютних резервів - покриття дефіциту платіжного балансу краї­ни. Платіжний баланс країни - сукупність потоків то­варів, послуг і капіталів між даною країною і її закордонними партнерами.

Офіційні золотовалютні резерви є одним із факторів формування «грошової бази», тобто резервної основи внутрішнього грошового обігу. Тому зміни рівня резервів, які зумовлюються змінами стану платіжного балансу, у свою чергу, є причиною коливань розмірів внутрішньої грошової маси (пропозиції грошей), що дестабілізує нац-ну ек-ку.

Міжнародний резерв є складовою одночасно двох механізмів: зов­нішнього валютного обороту і внутрішнього грошового обігу.

Ме­та управління міжнародними золотовалютними резервами країни - забезпечення максимальної ефективності їх використання.

Досягнення цієї мети потребує від органів валютного регулювання аналізу і обґрунтованих дій за напрямами: 1)визначення оптимального для да­них умов загального обсягу міжнародних засобів платежу; 2)аналізу і визначення критеріїв достатності чи дефіцитності рівня золотовалютних резервів використовують інди­кативні показники, насамперед співвідношення обсягів резервів і середніх показників обсягів імпорту; 3)вибір співвідношення між окремими компонентами резерву.