20.Банківський нагляд: необхідність, завдання й форми здійснення

Важливою ф-цією держави є регулювання і нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи.

Регулювання банківської діяльності - забезпеченість правовими документами щодо діяльності банків.

Банківський нагляд - моніторинг процесів, що мають місце у банк-й сфері на різних стадіях ф-ціонування банків, а саме: 1)створення нових банків і їх установ; 2)діяльності банків; 3)реорг-ції і ліквідації банків.

Регулятивно наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їх діяльності. Таким чином поняття регулювання і нагляд дуже тісно між собою пов’язані.

Так базовим для банківської діяльності фахівці вважають комплекс посередницьких операцій: 1)прийняття грошових коштів від клієнтів у формі вкладів; 2)надання клієнтам кредитів; 3)здійснення розрахунків між клієнтами.

Розглядаючи середовище банківської діяльності визначимось щодо інструментів регулювання банківської діяльності, якими є наступні: 1)механізм обов’зкового резервування певної частини ресурсної бази банку; 2)не втрачати довіри щодо надання певних гарантій клієнтам; 3)врахування банками ймовірності ризику неплатоспроможності, ризику ліквідності і ризику банкрутства; 4)запобігання ланцюга банківських крахів через систему міжбанківських зв’язків; 5)страх-ня депозитів; 6)управління кредитними ризиками; 7)держ. нагляд.

Основні завдання банківського регулювання і нагляду: 1)забезпечення стабільності і надійності банківської системи; 2)захист інтересів вкладників; 3)створення конкурентного середовища в банківському секторі; 4)забезпечення прозорості політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо; 5)підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі.

Основні повноваження регулятивно-наглядових органів: 1)перевірка щодо отримання ліцензій на право здійснювати банківську діяльність; 2)дотримання ек-чних нормативів КБ, що регламентують банківські ризики; 3)вчасно отримувати від банків звітність та проводити інспективні перевірки в КБ; 4)застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків; 5)неплатоспроможні банки брати під контроль, призначати тимчасову адміністрацію в такі банки, реорганізовувати і ліквідовувати такі банки.

Найбільш авторитетною орг-цією у світі щодо визначення політики у галузі банківського регулювання і нагляду має Базельський комітет. Це місто є базою знаходження, де розміщується міжнародний комітет з банківського нагляду. Цей комітет має свої напрацювання (світовий досвід) з банківського нагляду, а наша країна бере за основу його загальні положення.

В Україні нагляд за банками НБУ і його установи традиційно здійснюють двома методами: 1)безвиїзний (дистанційний або заочний нагляд) - відносять дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, який ґрунтується на аналізі звітності (балансовий звіт, звіт про прибутки), що подаються органами банківського нагляду на регулярній основі. Дані звітності аналізуються і зводяться у загальні статистичні звіти. У деяких країнах здійснюються моніторинги великих кредитів, моніторинг позичальників, які несвоєчасно повертають банківські позички. Безвиїзний нагляд - система раннього застереження і цей вид нагляду є ефективний у тому разі, якщо статистична звітність достовірна; 2)виїзне інспектування банків (інспективні перевірки) - повинні проводитись кваліфікованими фахівцями з банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків і визначити якість управління останніми.

Інспектування дає змогу органам банківського нагляду перевіряти такі аспекти діяльності банків: 1)достовірність звітності; 2)дотримання законів і нормативних актів; 3)надійність управління банком; 4)стійкість фінансового стану банку.

Цей метод перевірки значно трудомісткий. Найбільш оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль як безвиїзного нагляду, так і інспектування.

Кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами НБУ чи аудиторами, призначеними НБУ.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів НБУ.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки НБУ зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити інспекторам НБУ і іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів і інф-ції, а при перевірці на місці - можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.

Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів і пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду НБУ.

НБУ може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою НБУ або уповноваженою ним особою.

Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду НБУ має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність і пояснення з окремих питань діяльності банку.

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

НБУ має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки НБУ має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати НБУ інформацію у визначений НБУ термін часу і за відповідними напрямками.