- •1.Задачі і функції цб
- •2.Задачі й операції цб
- •3.Єсцб: основи організації діяльності
- •4.Нбу: основи організації і діяльності
- •5.Система й органи управління нбу
- •6.Система й органи управління цб (світовий досвід)
- •7.Виникнення центральних емісійних банків і форми їх організації
- •8.Принципи організації готівкового грошового обігу в позабанківській сфері
- •9.Організація емісійно-касової роботи в установах нбу
- •10.Прогнозування готівкового грошового обігу установами нбу
- •12.Методи рефінансування кб (світовий досвід)
- •13.Рефінансування кб під заставу держ. Цп
- •14.Роль нбу в організації платіжної системи
- •15.Золотовалютні резерви: призначення, формування та управління
- •16.Система електронних платежів нбу
- •17.Характеристика методів валютного регулювання
- •19.Кредитні відносини нбу з урядом
- •20.Банківський нагляд: необхідність, завдання й форми здійснення
- •21.Визначення рейтингової оцінки діяльності банків за системою самеl
- •22.Формування і використання резервів на покриття кредитного ризику
- •23.Формування і використання резервів на покриття ризику несвоєчасного погашення дебіторської заборгованості
- •24.Система гарантування банківських депозитів (світовий досвід)
- •25.Система гарантування банківських депозитів в Україні
- •26.Організація системи банківського регулювання і нагляду (світовий досвід в Україні)
- •27.Контроль нбу за дотриманням кб економічних нормативів і заходи впливу
- •28.Заходи впливу нбу за порушення кб банківського законодавства
- •29.Повноваження нбу у сфері валютного регулювання
- •30.Повноваження нбу у сфері валютного контролю
- •31.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні
- •32.Основні напрямки регулювання банківської діяльності в Україні
- •33.Роль нбу в обслуг-ванні внутр.Держ. Боргу
- •34.Роль нбу в обслуговуванні зовнішнього держ-го боргу
- •35.Рефінансування кб шляхом проведення операцій репо
- •36.Зміст і цілі грошово-кредитної політики
- •37.Селективні інструменти гкп
- •38.Політика обов'язкових резервних вимог
- •39.Процентна політика Центрального банка
- •40.Політика операцій на відкритому ринку
- •41.Нбу на ринку цінних паперів
- •42.Зміст і типи грошово-кредитної політики
- •43.Політика рефінансування
- •44.Інституційна основа грошово-кредитної політики
- •45.Розвиток кредитних відносин нбу з кб
- •46.Роль цб на ринку золота
- •47.Моделі обслуговування кореспондентських рахунків кб у сеп
- •48.Місце грошово-кредитної політики в загальноекономічній політиці держави
- •49.Роль нбу в касовому виконанні бюджету
- •50.Політика рефінансування цб в Україні
19.Кредитні відносини нбу з урядом
Згідно з Законом України «Про банки й банківську діяльність» Національному банку забороняється фінансування дефіциту держ-го бюджету. Але за рішенням Верховної Ради України Національний банк може надавати Міністерству фінансів України кредит на загальних умовах.
До 1996 р. кредити Національного банку були майже единим джерелом покриття дефіциту держ-го бюджету. Обсяг емісійних кредитів Національного банку уряду України передбачався в Законі про держ. бюджет на відповідний рік. На 1998 р. не планується використання кредитів НБУ для покриття дефіциту держ-го бюджету.
Згідно з законопроектом «Про Національний банк України» центральному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Держ-го бюджету України. Операції з купівлі та продажу цінних паперів Національному банку дозволяється проводити тільки на вторинному ринку.
В загальній сумі вимог Національного банку основне місце займають вимоги до уряду (табл. 5). В умовах дефіциту держ-го бюджету і недостатності внутр. і зовн. джерел для його покриття Національний банк України в деяких випадках здійснює операції з торгівлі ОВДП на первинному ринку, виступаючи таким чином у ролі кредитора уряду.
Відповідно до діючого законодавства Національний банк здійснює обслуговування держ-го борту.
Національний банк України виконує функцію генерального агента Міністерства фінансів з обслуговування розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними.
Національний банк України організує продаж облігацій на первинному ринку в формі аукціонів, а також шляхом продажу за фіксованими цінами (табл. 7). Покупцями облігацій на торгах, що проводяться Національним банком, виступають комерційні банки та їх філії. Банкам надасться право купувати облігації за рахунок власних і залучених коштів, а також за рахунок коштів клієнтів за їх дорученням. Операції нерезидентів на ринку облігацій обслуговують уповноважені комерційні банки, які уклали відповідні договори з Національним банком України.
Рішення про час, місце й форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій приймається Міністерством фінансів України за погодженням з НБУ в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів. Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передачі даних. Учасники торгів подають заявки на придбання облігацій Національному банку. Міністерство фінансів на основі аналізу пропозицій з придбання облігацій визначає ціну відсікання. За результатами проведення торгів Національний банк надсилає учасникам офіційне повідомлення про результати аукціонів. Виконуючи функції платіжного агента уряду, НБУ здійснює контроль за надходженням коштів від учасників торгів і організує перерахування коштів до доходної частини Держ-го бюджету.
Облік прав власності за облігаціями здійснюється у депозитарії, який створено у Національному банку, на спеціальних рахунках депозитарного обліку. Депонентами депозитарія НБУ в даний час виступають установи банківської системи. Депозитарій обслуговує розміщення, укладання угод купівлі-продажу на вторинному ринку та погашення облігацій у системі електронного обігу цінних паперів.
Національний банк здійснює розрахунки з погашення облігацій та сплати доходу на підставі платіжного доручення Держ-го казначейства.
Національний банк виконує функції контролюючого органу на ринку облігацій внутрішньої державної позики.
Національний банк приймає участь у процесі обслуговування держ-го зовнішнього боргу. Загальний зовнішній борг країни складається з держ-го зовнішнього боргу і приватного, негарантованого державою, зовнішнього боргу. До складу держ-го зовнішнього боргу входять:
- прямий держ. зовнішній борг;
- умовний держ. зовнішній борг (гарантований державою).
Загальний зовнішній довгостроковий борг України За станом на 31.12.97 р.
Згідно з чинним законодавством України функції управління та обслуговування зовнішнього держ-го боргу покладені на Міністерство фінансів України. Національний банк України в процесі обслуговування зовнішнього держ-го боргу виконує функції платіжного агента Уряду України, але його роль цим не обмежується.
З метою задоволення поточних потреб в іноземній валюті для виконання зовн. фінансових зобов'язань НБУ організує на території України купівлю-продаж конвертованих валют за гривню.
Національний банк України виступає розпорядником кредитів, отриманих від Міжнародного валютного фонду. У 1994 - 1997 рр. Україна одержувала кошти кредитів «STF» та «Stand-by». За умовами МВФ надані фінансові ресурси використовуються для збільшення валютних резервів НБУ з метою підтримки курсу національної грошової одиниці і фінансування дефіциту платіжного балансу. Уряд України веде переговори з Міжнародним валютним фондом про надання Україні кредиту розширеного фінансування (EFF). Обслуговування держ-го зовнішнього боргу в частині зобов'язань щодо повернення валютних коштів, отриманих від Міжнародного валютного фонду, здійснюється за рахунок коштів НБУ.
На Національний банк України покладена відповідальність за складання платіжного балансу. Платіжний баланс — це структура макроекономічних показників, яка відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави за відповідний період часу та джерела її фінансування. У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами та нерезидентами держави, при яких потоки товарів та капіталів перетинають кордон економічної території України.
На Національний банк України покладена відповідальність за моніторинг стану загальної зовнішньої довгострокової заборгованості України і за подання Світовому банку звітності стосовно загального зовнішнього боргу країни.