14.Роль нбу в організації платіжної системи

Платіжна система України складається на поточний момент з компонентів: 1)система електронних міжбанківських розрахунків НБУ; 2)системи автоматизації роботи банків (програмні комплекси САБ); 3)внутрішньобанківські платіжні системи;

Загальні засади ф-ціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказування грошей регулюються Конституцією України, ЗУ «Про НБУ», «Про банки і банківську діяльність», «Про зв’я­зок», «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні», іншими актами законодавства України і нормативно-правовими актами НБУ, а також Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Міжнародними правилами щодо договірних гарантій Міжнародної торгової палати і іншими міжнародно-правовими актами з питань переказування грошей.

Обробка і передання в межах України електронних і паперових документів на переказ грошей, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів і документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодерж., так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські і небанківські платіжні системи. До внутрішньодерж. банківських платіжних систем відносять системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів і внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказування грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків.

Система масових платежів призначена для переказування грошей за операціями, що здійснюються юр-чними і фізичними особами із застосуванням платіжних інструментів (крім міжбанківських розрахунків).

Небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов’язану із переказуванням, виключно після їх реєстрації в НБУ і отримання відповідного дозволу НБУ.

Безготівкові платежі між суб’єктами п-цької діяльності здебільшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків між установами, що їх виконують. Всі розрахунки за угодами суб’єктів п-цької діяльності, рахунки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками. Міжбанківські розрахунки являють собою систему орг-ції і здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами.

Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення ек-чних зв’язків між кредитними і фінансовими установами, зокрема для: 1)розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів; 2)переобліку векселів; 3)отримання кредитів ЦБ в порядку рефінансування; 4)купівлі і продажу ЦП, включаючи державні.

Міжбанківські розрахунки обслуговують також різні зовнішньоек-чні зв’язки, що виникають у процесі експорту-імпорту товарів і послуг, капіталів і міграції робочої сили. Саме тому чітка і збалансована їх орг-ція - запорука ефективного ф-ціонування ек-чних процесів.

У сучасній банківській системі платіжно-розрахункова ф-ція нарівні з прийняттям депозитів і наданням позик належить до найважливіших банківських операцій. На здійснення розрахунків витрачається не менше двох третин операційного часу банківського персоналу.

В умовах ринкової ек-ки придбання товарів і послуг оплачується грошима, що перебувають або в обігу, або у формі депозитів на банківських рахунках, іноді використовується кредит. При цьому численні учасники ек-чного процесу - приватні особи, фірми, що діють на фінансових ринках і в інших секторах ек-ки, - мусять враховувати проблему невизначеності терміну надходження і виконання їх платежів. Ця невизначеність зумовлена чинниками: 1)швидкістю, з якою боржник вживає заходів з метою здійснення платежу; 2)вибором засобу платежу і результативністю цього засобу з погляду своєчасності і ефективності його оброблення; 3)кількістю посередників, що беруть участь у платіжній операції; 4)наявністю і вартістю кредиту, який використовується для компенсації тимчасового дефіциту готівкових коштів у платника.

Будь-якому учасникові ек-чного процесу недоцільно тримати великі суми готівкою або у вигляді банківського депозиту до запитання для виконання своїх зобов’язань за платежами на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів. Суб’єк­там господарювання вигідніше користуватися платіжними послугами банків, які можуть надати позики у разі нестачі коштів, що виникає внаслідок їх несвоєчасного надходження. Зі свого боку банки завжди мають бути спроможними виконати платіжні доручення своїх клієнтів.

Однак і в банках може виникнути тимчасова нестача коштів, спричинена несвоєчасним їх надходженням, і через це банки змушені звертатися до міжбанківського ринку або до ЦБ за короткостроковими позиками для погашення своїх зобов’язань за міжбанківськими розрахунками. Найкращим способом здійснення остаточних міжбанківських розрахунків вважається переказування залишків коштів, що перебувають на рахунку у центральному банку, комерційним банкам - отримувачам коштів.

Системи міжбанківських розрахунків різних країн помітно різ­няться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і хар-ристики, що визначають ф-ціонування нац-них платіжних систем.