1. Історична обумовленість буржуазних перетворень в Європ. Країнах.

Період промислової революції охоплює стан з 50-х до середини 90-х рр.ХІХ ст. Са- ме на цих хронологічних рамках слід особ- ливо наголосити, тому що деякі зарубіжні вчені невиправдано їх розширяють. Про хід промислової революції свідчать темпи зрос- тання світового промислового виробництва з 8,18% у 1802-1812рр до 58,7% у 1900р. З 70-х рр. ХІХст.Почалося масове виробни- цтво сталі, яке стало одним з найважливі- шим показників промислової потужності. Світова виплавка сталі зросла з 1870-гор. По 1900-й з 520 тис. До 28,3млн.т. Це зро- стання в основному спостерігалося у краї -нах „молодого” капіталізму – СШA, Німеч- чини та інш. У передових країнах Європи й у США утвердилось панування великої ма- шинної індустрії. Разючі зміни відбулися в галузі транспорту. Бурхливо розвивалась світова торгівля. У цей час місто остаточно відокремилось від села,великі капіталістич- ні підприємства витіснили ремісничі майст- срні, виникли великі фабричні міста.

Суть процесів, які відбувалися, поляга- ла в тому, що створювався і зміцнювався матеріальний базис нового буржуазного ладу. Буржуазна промисловість і торгівля становили його підвалини.

2.Формування буржуазного парламентаризму. Основні системи держ. Управління сучасного світу.

В результаті ліквідації абсолютних мона- рхій відбувся перехід від абсолютизму до буржуазної держави, почав процес форму- вання буржуазних республік, в яких верхо-вні органи влади повністю або частково обиралися на певний строк. Тобто почався процес формування буржуазної системи правління в буржуазних державах, для якої характерне зосередження законодав- чої влади в руках обраного парламенту. Для БП характерна риса чіткого розмежу- вання ф-цій законод., виконавчої і судової гілок влади. Почався процес формування багатопартійної системи. Для розвитку бур- жуазного суспільства було характерним: 1) значне збільшення робочого класу (форму- вання профспілок, партій); 2) відбувається деформація буржуазії;3) зменшення числа селянства; збільшується процес його дефо- рмації;4)значно збільшується число людей, які займаються наглядною діяльністю.

Відбулися зміни в ідеології-система ідей та поглядів, яка відображає корінні інтере -си, ідеали суспі-льства, класу або соц. гру- пи. На початку ХХ ст. сформувалися осн. ідеології: консерватизм, лібералізм, соціа- лізм. Найпопулярнішим був лібералізм.

Консерватизм – течія суспільної думки і політична практика, обстоює старе, те, що надійно себе зарекомендувало; нерідко во- роже новому.На кінець ХІХ ст.це була ідео- логія великих землевласників і верхівки фі- нансово –промислової буржуазії. Консер- ватори не відмовлялися від необхідності проведення реформ,проте намагалися уни- кнути їх. В 70-80 рр. ХІХ ст. сформувалися перші консервативні партії в сучасному ро- зумінні слова: Англія, Німеччина, Франція.

Лібералізм - буржуазна ідеологія, харак- терною ознакою якої є захист мирного, ре- формістського шляху здійснення буржуаз- них перетворень.Ліберали боролися за сво- боду слова, друку, віросповідання, вільну політичну діяльність. Вони виступали проти революції.Європейський лібералізм став ос- новою американського лібералізму 80-ті рр.ХІХ ст.-формування ліберальних партій: перші партії виникнули в Англії і Франції. Соц. база-прогресивна частина промисл. і фін. буржуазії. Одночасно з розповсюджу- ням лібералізму в Європі став популярним анархізм-заперечення держави.

Соціалізм- найдавніша ідеологія-соціаль- ний устрій,який виник в рез-ті ліквідації бу- ржуазного способу вир-ба і в основі якого суспільна власність на засоби вироб-ва і соц. рівність. Соціальна база- робітнича ча- стина інтелігенції. На кінець ХІХ ст. ідея соц.рівності у зв’язку із загостренням внут- рішн. протиріч капіталістичного суспільства стає найбільш популярною, але шляхи реалізації ідеї були різними:

а)Марксизм як теорія сформувався в 40 рр. ХІХ ст. і розглядав перехід суспільства соц. рівності. ч/з- пролетарську революцію і диктатуру пролетаріату; керівну роль ма- рксистської партії і ліквідація приватної власності на засоби вирро-ва. На поч.ХХст. Економічна форма боротьби робітничого класу стала ведучою, а парламент – основ- ним методом завоювання політ. влади. На основі цієї теорії на початку ХХ ст. були сформовані програми більшості соціал-де- мократичних, соціалістичних і комуністи- них партій капіталістичних.