46.Напад Німеччина на срср. Об’єктивні та суб’єктивні причини поразок Червоної Армії на початку війни.

22 червня 1941 р. о 3 год. 30 хв. німецька армія розпочала наступ вздовж усього радянсь- кого кордону від Балтійського до Чорного морів. Через дві години німецький посол у Москві Шуленбург від імені Німеччини оголосив війну СРСР. Для Сталіна напад не повинен був стати несподіванкою. Точна дата нападу була відома йому ще ЗО квітня. У дипломатичних колах Москви говорили про неминучість радянсько-німе- цької війни. Російський розвідник Ріхард Зорге 5 березня 1941р.надіслав фотокопії таємних телеграм Ріббентропа німецькому послу в Токіо, в яких йшлося про напад на СРСР, запланований на другу половину червня 1941 р. 15 травня Зорге назвав точну дату, а 19 травня повідомив про зосередження німецьких дивізій на кордоні з СРСР. Але радянське командування віддало наказ про приведення у бойову готовність сухо- путних та військово-повітряних сил лише за три години до початку бойових дій.

Щоправда, радянська агентура доповідала й про інші можливі дати нападу Німеччини. Гітлер до того ж навмисне поширював дезінформацію про свої плани щодо СРСР.

Усі повідомлення про підготовку гітлерівської Німеччини до війни проти СРСР Сталін розціню- вав як провокаційні. Він вважав, що Німеччина не наважиться порушити договір про ненапад так швидко. Водночас керівництво наркомату оборони і генерального штабу СРСР затягувало належне зміцнення західних кордонів, військові округи не були приведені в бойову готовність. 14 червня 1941 р. ТАРС повідомив, що чутки про наближення війни не відповідають дійснос-ті, оскільки не лише СРСР, а й Німеччина неухи- льно виконує умови пакту про ненапад. Не вик- лючено, що кремлівський диктатор також готу-вався до «визвольного походу в Європу», тому не особливо дбав про оборону власної держави, а мріяв про стрімкий розгром сусідніх країн. Проте це лише гіпотеза.

Червона армія нараховувала понад 5 млн. чол. За перші тижні війни її чисельність зросла ще на 3,5 млн. чол. Але оскільки офіцерський корпус напередодні війни був підданий масовим репресіям, то не вистачало командного складу. Молоді командири не мали необхідних знань і досвіду для ведення війни. Не була завершена й організаційна перебудова та переозброєння новою технікою. Величезна кількість бойових літаків у перші дні війни була знищена ще на аеродромах, так і не зробивши жодного бойового вильоту.

40 дивізій Радянський Союз змушеий був тримати на східному кордоні, де стояла мільйо- нна Квантунська армія Японії.

Офіційно всю повноту влади в країні взяв на себе Державний комітет оборони, створений ЗО червня 1941р., а фактично його керівник Й. Сталін.

Почалася евакуація промислових підпри- ємств. Із західних районів країни на Урал, в Си- бір, Поволжя, Казахстан було перевезено 1523 підприємства, внаслідок чого вдвічі знизився рівень промислового виробництва.

Разом з Німеччиною війну Раянському Союзу оголосили Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія, Словаччина. Генерал Франко послав на радян- сько-німецький фронт так звану «блакитну ди -візію». Уряд Петена, розірвавши дипломатичні відносини з СРСР, надіслав «Легіон французь- ких добровольців». Активну допомогу німцям надавала Болгарія. Японія, Туреччина і Порту -галія вичікували. Із 190 дивізій, які перейшли кордон СРСР, 37 були не німецькими. На Схід-ний фронт Гітлер кинув 3410 танків, 4940 літа- ків, понад 50 тис. гармат і мінометів

За «планом Барбаросса», схваленим 1 гру- дня 1940 р., війна проти СРСР мала стати «бли- скавичною». Три групи німецьких військ - «Пів- ніч», «Центр» і «Пів- день» - повинні були, вико- ристовуючи глибокі рейди танкових частин, швидко просунутися в глиб СРСР до Москви, Ленінграда, Києва і вийти на лінію Архангель-ськ-Астрахань. Східні території Радя-нського Со- юзу мала завоювати Японія. Румунія мала отри-мати Одесу, Молдавію і землі на захід від Дніст- ра, Фінляндія - Ленінградську область і Східну Карелію, Угорщина - райони Західної України.

Німецькі війська, оволодівши стратегічною ініціативою по всьому фронту, почали швидко просуватися в глиб СРСР. За три тижні вони окупували Латвію, Литву, Білорусію, значну частину України та Молдавії, просунувшись на 300-600км. Німці взяли Київ, Смоленськ, Одесу, підійшли до Ленінграда й Москви. Червона ар- мія в тяжких оборонних боях зазнала великих втрат у живій силі, бойовій техніці та озброєнні, війська масово потрапляли в полон.