10. Перша світова війна. Революційні процеси у світі

Могутня хвиля шовінізму охопила всю Європу. У Росії. І світова війна була великою трагедією людства.Передусім слід за- значити,що І світова війна, яку імперіалісти всіх країн давно готували в глибокій таємниці від своїх народів, вибухнула в липні 1914 р. Приводом до світової війни став інцидент, що відбувся 15 червня 1914 р. за старим стилем. У цей день сербським націоналістом був убитий спадкоємець австрійського престолу Франц Фердинанд. У липні австрійський імпера- тор поставив Сербії ультиматум і незва- жаючи на те, що Сербія погодилась майже на всі його вимоги, Австро-Угорщина все ж розірвала відносини з Сербією і розпочала проти неї воєнні дії. Після цього Росія, що мала відповідний договір з Сербією, почала загальну мобілізацію 1серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Цей день і вважається початком Першої світової війни. Ще через два дні — Німеччина оголосила війну Франції, а потім у війну вступила Великобританія. Війна швидко переросла у світову. Пос- тупово у війну було втягнуто 38 держав. Війна тривала понад чотири роки. Вона була наслідком суперечностей капіталізму на його імперіалістиній стадії. Німеччина після 70-х рр. XIXст. розвивалася в 3-4рази швидше ніж Велико британія і Франція, а Японія у разів у 10 швидше ніж Росія. США і Німеччина, які раніше відставали в економічному розвитку, на зламі XIX—XX ст. вийшли на 1-ше та 2-ге місця з випуску промислової продукції, відсунувши Великобританію і Францію. Це стало причиною виникнення гос- трого суперництва між цими країнами за політик. панування у світі, за переділ ринків сировини і збуту. Намагання переділити колони і сфери впливу було однією з головних причин Першої світової війни. Основними конкурентами в боротьбі за світове панування стали Великобританія Німеччина були створені Європі ворожі воєнно-політичні союзи - Антанта, що об'єднувала Великобританію, Францію і Росію, та Троїстий союз,до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина й Італія. Вони й зіткнулися в Першій світовій війні. Особливо активну боротьбу за світове панування і переділ колоній проводила Німеччина. Вона ставила перед собою завдання загарбати англійські та французькі колонії, частину території Росії, а також підкорити своєму впливові країни Балканського пів-ва. Австро-Угорщина також домaгалася встано- влення свого панування на Балканах і відторгнення частини території Російської де- ржави. Великобританія сподівалася відіб- рати колонії в Німеччини, закріпитися в Північній Африці; Франція — повернути Ельзас і Лотарінгію, захопити Саарський вугільний басейн і німецькі колонії; Росія — оволодіти Константинополем, чорноморськими протоками, частиною Туреччини і Галичини. Італія намагалася збільшити свої колоніальні володіння, загарбавши значну територію на Балканах. З початком війни вона залишалася нейтральною, а в 1915 р. перейшла на сторону коаліції (Антанти), сподіваючись відібрати в Австрії прикордонні землі. США до війни не підтримували жодного з європейс. угруповань, але, безперечно,не були байду- жими до європейської політики. Вони відкрито підтримували країни Антанти. А 6 квітня 1917р. США оголосили про вступ у війну на боці Антанти.Посилився національно-визвольний рух пригноблених народів Європи:ірландців – проти англійського гніту; чехів, хорватів, сербів та інших слов'янських народів—проти австро-угорського панування; поляків і ельзасців - проти насильного понімечення. Імперіалісти вважали, що війна відверне увагу народних мас від революційної боротьби,намагалися розколоти єдність між народного пролетарі- ату і тим самим придушити або хоч ослаби- ти революційний натиск трудящих. Дві групи причин Першої світової війни: економіч.– боротьба за новий переділ світу, за ринки збуту, за сфери впливу, і соціально-політичні намагання буржуазії придушити революційний рух пролетаріату, відвернути увагу трудящих від революційної боротьби. І світова війна,породжена всією системою імперіаліс- тичних відносин між великими державами й розв'язана монополістичною буржуазією в ім'я її класових, антинародних цілей, була за своїм характером несправедливою, загарбницькою "для всіх воюючих держав.

Перша світова війна стала суворим випробуванням для всіх класів і політичних сил. Панівні класи та їхні політич. партії кожної воюючої країни робили все можливе, щоб зняти з себе відповідальність за початок воєнного більшість політик. партій підтримала царизм в імперіалістичній війні. Головні партії рос. буржуазії —октябристи і кадети виступали єдиним фронтом з самодержавством і монархічним дворянством.Вони без застережень схвалили зовнішню політику царизму і проголосили гасло«війна до переможного кінця», більшість есерів і меншовиків, по суті також стала на бік само- державців. Невелика група меншовиків-інтернаціоналістів на чолі з Мартовим,а також Троцький, на словах виступали проти винила насправді були в згоді з відвертими соціал-шовіністами. На підтримку імперіалістичної війни виступили і політич. партії Украни. Керівники західноукр. національних па ртій з початку війни зайняли виразно антимосковську позицію.На початку війни у Львові з представників трьох політичних партій національно-демократичної, радикальної й соціал-демократичної— було засновано Головну укр. раду на чолі з Костем Левшьким. Це була організація австрійської орієнтації. Вона ставила завдання охороняти інтереси українців в Австрії і закликала всіх українців стати на боці Австрії у війні. На початку Першої світової війни стався ідейний і організаційний крах ІІ Інтернаціоналу. Під крахом ІІ Інтернаціона- лу слід розуміти передусім зраду більшості офіційних соціал-демократичних партій сво- їм переконанням, урочистім заявам і рішенням. На цих конгресах діячі ІІ Інтернаціо- налу виступали проти війни. Насправді ж, з самого початку війни, німецькі, французькі, англійські, бельгійські та інші соціал-демок- рати голосували у своїх парламенттах за ві- йськові кредити, активно підтримували воєнні заходи буржуазних урядів. Проти імперіалістичної війни виступила партія більшовиків_; Уже 26 липня 1914р. більшовицька фракція в Державній думі, яку тоді підтримали і меншовики, виступила проти війни, відмовилась голосувати за воєнні кредити і залишила засідання. На жаль,незабаром депутати-меншо- вики змінили свою позицію. На початку вересня 1915р. у Циммервальді відбулася перша конференція інтернаціоналістів, у якій взяли участь 38 делегатів від 11 країн. Під час роботи конференції було створено ліву групу з 8 делегатів та Інтернаціональну соціалістичну комісію (ІСК) — фактично новий міжнародний соціалістичний центр. Друга міжнародна соціалістична конференція, яка відбулася у квітні 1916р. у Кинталі, не схвалила тактику більшовиків, проте політика тимчасових компроміссів, що здійснювалась у Циммервальді та Кинталі, сприяла більшому згуртуванню соціалістів-інтернаціоналістів різних країн.