6. Буржуазно-демократична революція в росії 1905-1907 рр. Причини, характер, особливості.

Революція 1905—1907 рр. у Росії розвива- лася у двох напрямках:ліберальному та рево- люційному. Інтелігенція і буржуазія намагалися мирним шляхом вирішити проблеми демократизації Росії ввести парламентську систему;селянство домагалося справедливого вирішення аграрного питання; робітники висували гасла поліпшення свого економіч. становища і проведення політичних реформ. Революційні організації пропагували ідею збройної боротьби з самодержавством і організовува- ли стихійні виступи селян і робітників. Спроби самодержавства шляхом незна- чних поступок громадськості зберегти політич. систему країни,розкол у табо- рі демократичних сил,відмова радикальних партій від мирного вирішення проблем не дали змоги здійснити політичну реорганізацію Росії — обмежити самодержавство, запровадити парламентську систему, провести політичні й соц. реформи. Поразки російської армії у російсько-японській війні активізували громадсько-політичний рух. Наприкінці 1904 р. представники ліберальної опозиції висунули вимоги введення в Росії представницької форми правління. Для тиску на уряд було організовано страйк робітників Путиловського заводу в Петербурзі. З січня 1905 р. 12 тис. робітників припинили роботу на знак протесту проти звільнення своїх чотирьох товаришів. Страйк миттєво поширився на всі підп- риємства губернії. 8 січня уже налічувалося понад 200 тис. страйкарів. Зібрання російських фабрично-заводських, робітників лід керівни- цтвом популярного серед робітників попа Г.Галона 5 січня підготувало петицію до царя з економіч. і поміркованими політик. вимогами, її підписало понад 150 тис. робітників 9 січня 1905 р. понад 100тис робітників вирушили до Зимового палацу, щоб вручити петицію цареві, але були зустрінуті вогнем армійських підрозділів і поліції. Декілька сотень осіб загинуло ї кілька тисяч було поранено. “Кривава неділя" розві- яла віру робітників у доброго і справедливого царя стала початком масового страйкового руху, який у першій половині року охопив більшість промислових міст і районів країни — Петербург, Москву,Прибалтику, Польщу, Україну,південь Росії тощо страйкарі висунули вимоги демократизації країни. Щоб зняти напругу в суспільстві і заспокоїти страйкуючих,18 лютого Микола ІІ видав рескрипт створення представницького органу і проведення політичних рефо- рм.Реформи пропонувалось проводити поступово із збереженням основ монархічного ус- трою. Водночас був підписаний указ, який дозволяв приватним особам і громадським органам подавати петиції, пропозиції щодо поліпшення державного управління.Про- те царизм знову запізнився, і громадськість вимагала не консультативного органу, а повноцінних Установчих зборів. Професійні організації інтелігенції, вчителів, адвокатів. лікарів тощо об'єдналися у"Союз союзів"на чолі з істориком П.Мілюковим. Вони домагалися введення представницького правління і багатопартійності. Водночас більшовики на своєму ІІІ з'їзді в Лондоні закликали до організації збройного повстання проти самодержавства