66. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес

У 1970-х роках починається процес розрядки міжнародної напруженості Організація Варшавського договору і НАТО досягли воєнно-стратегічно- го паритету. СРСР та США накопичили стільки ядерної зброї, що збройний конфлікт між ними став би абсолютно безглуздим — загинула б уся планета. Через це в зовнішній політиці багатьох країн з'являються реалістичні тенденції. Відбуваються зміни і в зовнішній політиці СРСР. Радянське керівництво помітно скоротило кількість заяв про близький неминучий крах капіталізму і знизило їхню агресивну тональність. 1971 р. Радянський Союз висунув про- позиції підготувати міжнародні угоди про знищення ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, скорочення звичайних озброєнь.

Західні країни свою зовнішню політику почали характеризувати як інший перегляд міжнародних стосунків.Вона отримала назву «розрядка». У 1975 р. у Ге- льсінкі відбулася Європейська нарада з питань безеки і співпраці, на якій були представники з 35 країн світу із СРСР включно. На ній було підписано Заключний акт, де містилося визнання недоторканості сучасних кордонів європейських країн.Укладення акту було певним здобутком для Москви: він закріплював повоєнні територіальні надбання СРСР. Курс на розрядку міжнародної напруженості відповідав прагненням народів світу покласти край загрозі ядерної війни. Для СРСР це була можливість дати «перепочити» знесиленій гонкою озброєнь економіці.

Однак зворотним боком Гельсінського процесу для Москви було те, що на всіх учасників конференції поширювалось зобов'язання дотримуватись прав людини. Виконання гельсінських умов повинні контролювати спеціально створені постійні органи, у кожній із країн, що пі- дписала договір. СРСР опублікував зак- лючні документи конференції. Таким чином громадяни СРСР дізналися, що країни-учасниці зобов'язалися забезпечити виконання високих принципів демократії та прав людини.

У декларації Української Гельсінськоїспілки ставились чотири основні завдання:

>сприяти ознайомленню з Декларацією Прав людини громадськості України;

>активно сприяти виконанню статей про вільні контакти між народами, про вільний обмін інформацією та ідеями;

>добиватися, щоб Україна як сувренна європейська держава і член ООН була представлена окремою делегацією на всіх міжнародних нарадах;

>домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси.

На Заході УГС через меморандуми знайомила світову громадськість з такими явищами, як розкуркулення, голод 1933р., репресії 1937 р., винищення УПА і мирного населення, ігнорування; національних прав України, розгром шістдесятниктва. Пропагувалася правомірність, виходу України зі складу СРСР.

До кінця 1980 р. УГС оприлюднила ЗО таких меморандумів, декларацій, маніфес- тів та інформаційних бюлетенів.

67. Перехід від конфронтації до співробітництва

Припинення "холодної війни", внутрішньопо- літичні зміни в СРСР, мирні революції в країнах Східної Європи призвели до розпаду ОВД і трансформації НАТО. Лондонська нарада глав держав НАТО 5-6 липня 1990 р. прийняла декларацію про радикальні зміни у своїй військовій докрині. Країни НАТО зобов'язувалися не нападати на інші держави,а ядерне озброєння оголошувалося "зброєю екстремальної ситуації".

Зміни, що відбувалися в світі, зробили актуа- льним завдання становлення нової системи євр- опейської безпеки. Його розв'язанню сприяли як різноманітні багато сторонні зустрічі, так і двосторонні контакти між керівниками держав Європи. Так, на Паризькій нараді країн — учасниць Європейського економічного співтовариства було прийнято три важливих докумен ти: "Хартію для нової Європи", "Спільну декларацію 22 держав", яка фактично узгоджувала принципи їхніх воєнних доктрин, і "Доовір про звичайні збройні сили в Європі". У Хартії велику увагу приділено гуманітарним аспектам міжнародних відносин, "людському виміру" і становленню нового .механізму розвитку загальноєвропейського процесу. Також на нараді було прийнято рішення про радикальне скорочення озброєнь та збройних сил в Європі. 1 березня 1991 р. у Відні розпочав роботу постійно дію -чий Центр по запобіганню конфліктів.

Країни Східної Європи і Росія отримали ста- тус офіційно запрошених до Ради Європи.У ве- ресні 1995 р. постійним членом Ради Європи стала і Україна. Національний прапор України замайорів біля штаб-квартири цієї престижної організації у Страсбурзі.

Головна специфічна особливість теперіш- нього співвідношення сил у світі пов'язана з тим, що світ перестав бути біполярним. Виник- ли нові центри сили, як економічні, так політи- чні й військові.Велику роль зараз відіграє об'є- днана Європа, інтеграційні процеси в якій на-були великого розмаху з створенням Євро- пейського союзу. На Далекому Сході фінансовим, економічним торговим центром залишається Японія. В останні десятиріччя бурхливо розвивається Китай, який має величезний людський, економічний та військовий потенціал. Голосно заявили про себе нові індустріальні держави Сходу, позиції яких на міжнародній арені були і дещо підірвані в останні роки фінансовою кризою.

Таким чином, світ, з одного боку, став од- нополюсним, оскільки з супердержав залиши- лися лише СІЛА, а з другого, він став багато- полюсним, оскільки в останні десятиріччя збільшили свою вагу нові центри сили