54.Початок "холодної війни"

Перемога антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні призвела до нового співвідношу- ння сил у світі. Принципово новим явищем бу- ло зростання могутності СРСР і його пе ретво- рення на головну діючу особу всієї міжнарод- ної політики, чому значною мірою сприяло за- гальне потеп-ління всієї політичної атмосфери в Європі у цей період,оскільки Радянський Со- юз зробив значний внесок у розгром нацизму.

Також надзвичайно зростає могутність Сполучених Штатів. Володіючи монополією на ядерну зброю і величезною армією, маючи перевагу над іншими країнами в області економіки, науки і техніки, СІЛА перетвориись на наймогутнішу й найвпливовішу країну західного світу.

Основні напрямки повоєнного мирного врегулювання були накреслені союзниками ще під час війни, коли загострилися протиріччя між державами антигітлерівської коаліції. Сталінське керівництво Радянського Союзу розраховувало встановити свій контроль у країнах, звільнених радянською армією, при- ести до влади комуністичні уряди і таким чи- ном створити навколо себе зону із дружніх та залежних від СРСР держав. В свою чергу, керівні діячі СІЛА при підтримці уряду Великої Британії прагнули не допустити переходу країн Центральної та Південно-Східної Європи під контроль Радянського Союзу і не дозволити поширення соціалістичних порядків на нові те- риторії. Розгромивши своїх колишніх суперників — Німеччину, Італію та Японію, — Сполучені Штати стали пре тендувати на світове лідерство. Президент СІЛА Г. Трумен в посланні Конгресу в грудні 1945 р. заявив;"Перемога, яку ми отри- мали, поклала на американський народ тягар постійої відповідальності за упра- вління світом". Зростання непорозумінь між західними країнами на чолі зі США та державами, які об'єднались навколо СРСР і проголосили курс на побудову соціалізму, привело до формування двох ідеологічних і воєнно-політичних блоків, які вступили у протиборство один з одним. Наступив період різкого загострення міжнародних відносин, який увійшов до історії під назвою "холодна війна". Таким чином, головними причинами "холодної війни" були: 1.перетворення СРСР та США на наддержави і виникнення між ними гострих суперечностей з питань повоєнного світу; 2.розкол світу та створення "соціалістичного табору" і "капіталістичного оточення"; 3.встановлення радянської моделі тоталітар- ного суспільства в країнах Східної Європи; 4.боротьба за сфери впливу між СРСР та США.

Поняття "холодна війна" включає в себе пропагандистську війну, активну участь у регіональних конфліктах, боротьбу за вплив на країни "третього світу", економічну війну, технічну, гонку ракетно-ядерних озброєнь.

55.Соціально-політичні зміни в країнах Східної Європи після Другої світової війни. Формування світової системи соціалізму.

Після ліквідації нацизму й відновлення національної незалежності у країнах Південно-Східної Європи у 1943-1945 р. владу завоювали уряди. Національних фронтів, і на зміну старому ладові прийшов новий, під назвою "народна демократія".

Поступово провідну роль почали відігравати марксистські партії» Вони вбачали у владі "народної демократії" перехідний етап до соціалізму. Комуністи націоналізували власність національної буржуазії і повели наступ на її політичні та економічні позиції.

Цей процес відбувався в 1945-1946. Водночас ущемлювалися права буржуазних і дрібнобуржуазних партій, які змушуні були перейти в опозицію, а їхніх лі дерів, котрі не емігрували, заарештовували.

З 1947-1948 рр. у цих країнах реалізується ленінський план будівництва соціалізму, тобто розпочинаються індустріалізація і кооперація сільського господарства. Колективізація мала примусовий, насильницький характер. Усі мето ди й форми колгоспного будівництва в СРСР переносились у ці країни. Практично в кожній із них склалися культи власних вождів — Б. Берута, К. Готвальда, М. Ракоші

Таким чином, у більшості країн Східної і Південно-Східної Європи на кінець 40-х років запанував державний устрій тоталітарного типу, влаштований на радянський взірець.Цей устрій одразу ж був приречений на перманентні соціально-політичні кризи. У 50-ті роки у країнах Східної Європи почала наростати внутрішня нестабільність, зумовлена кількома причинами. По-перше, смерть Сталіна 1953 р. і початок "відлиги" в СРСР привели до деякої лібералізації політичного курсу керівництва країн регіону. По-друге, індустріалізація за радянським взірцем, що здійснюва- лась у країнах Східної Європи, призвела до значного погіршення матеріального становища насамперед селянства, оскільки основні капіталов- кладення спрямовувались у промисловість. Хоча становище робітників і службовців, як засвідчили події у Польщі та НДР, було не набагато кращим. По-третє, економічні реформи у 50-ті роки практично зводились нанівець догматичним втручанням вищого партійного керівництва, що призводило до авантюристичної політики у сфері економіки. Вчетверте, на вияв внутрішньої нестабільності вплинули ус-піхи країн Західної Європи у відновленні економіки в повоєнний період.

Драматично розвивалися події 1956 р. у Польщі та Угорщині. В Угорщині справа дійшла до анти тоталітарної революції, що була придушена за допомогою військової сили.

Після подій у Польщі та Угорщині 1956 р. керівництво країн Східної Європи мусило змі- нити політику, щоб усунути найголовніші при- чини незадоволення. Було припинено масові репресії й проведено часткову реабілітацію їх- ніх жертв. На початку 60-х років у більшості країн регіону було зроблено спроби провести економічні реформи. Не відмовляючись від на- ріжних принципів економічної системи соціалі- зму, передбачалося надати підприємствам від- носну економічну самостійність. Проте, збері--гаючи державну власність, партійно-бюрокра- тична номенклатура забезпечувала можливість повного підкорення всіх сфері життя своїм інтересам.

З другої половини 60-х років резерви, що забезпечували можливості екстенсивного роз- витку країн Східної Європи, виявилися знач- ною мірою вичерпаними, що відбилось у паді- нні прибутку та уповільненні темпів розвитку економіки.

Криза у Чехословаччині, або "Празька весна" стала одним з найважливіших і доленосних періодів для народів Східної Європи у повоєнні часи.

Загальна криза тоталітарного режиму виявила себе також у Польщі в подіях 1968 і 1970 рр.

Після поразки "Празької весни", подій у Польщі, Югославії почалося посилення тота- літарних режимів у Східній Європі. Економічні реформи практично зупинилися, ринкові сто- сунки, що зароджувались, або ліквідовува- лись, або вкрай обмежувались. Активізувався дисидентський рух. Відставання від розвину- тих країн Заходу зростало. Для придушення невдоволення правлячі компартії зміцнювали армії, органи внутрішніх справ, держбезпеки.

Загальна криза системи наростала.