44. Фашистський новий порядок у Європі. Рух опору в окупованих країнах.

Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених народів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення. Претенденти на світове панування, виходячи з расових теорій, проголошували про встановлення «нового порядку», суть якого зводилася до ліквідації всіляких прав людини та дем. свобод, до грубого насильства і безправ'я, геноциду щодо «неповноцінних народів» - слов'ян, євреїв, циган. Гітлерівці намагались таким чином розширити «життєвий простір» для «арійської Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту нації». Для знищення «неповноцінних народів» створювались спец. концтабори, найбільшими з яких були Освенцім, Майданек, Тремблінка, Дахау, Бухенвальд. У них під час війни перебувало до 18 млн осіб -військовополонених, учасників руху Опору різних національностей, депортованих та інших жертв нацизму. В січні 1942р. було затверджено план фіз. винищення всіх євреїв з окупованих країн Європи у концтаборах, на важких фіз. роботах і у газових камерах. Ця нацистська політика отримала назву «голокост»

Мільйони жителів поневолених країн були насильницьки вивезені на каторжні роботи до Нім., де з ними доводилися, як з рабами. Для залякування населення окупованих країн і ут-шя його у покорі широко застосовувалась система розправ над ФУ -ликами. Символами жорстокої окупаційної політики стали населені пункти Орадур у Франції, Лідіце у Чехословаччині, Ітинь у Білорусі, де жителі були знищені, а селища спалені. Таку ж систему масових розстрілів і розправ над заручник а-застосовували італійські та японські окупанти. Японія, проголосивши лицемірне гасло «Азія для азіатів», здійснювала геноцид щодо китайців, в'єтнамців, індонезійців та представників їх народів, яких окупанти відносили до «нижчої раси».РУХ ОПОРУ на жорстокий режим, в окупованих країнах Європи і Азії поступово зростав рух Опору. Форми його були різноманітними, поступово пройшовши у своєму розвитку ряд галів - від саботажу на виробництві і здійснення поодинокими особами диверсій у перші роки окупації до систематичних, їяанованих дій підпільних груп і організацій, а також ство-ая озброєних партизанських загонів з метою проведення широкомасштабних операцій. З особливою силою рух Опору розгорнувся під впливом перемог союзників у 1943-1944 рр., фодкож на заключному етапі війни. В окремих країнах -' Франції, Італії, Югославії, Польщі, Китаї, В'єтнамі, Бірмі, , ІІалайї, Індонезії - рух Опору набрав масштабів національно-визвольної війни, в якій брали участь сотні тисяч бійців. -.. Організатором французького руху Опору з самого початку окупації країни став еміграційний комітет на чолі з генералом де Голлем. Комуністи Фр. приєдналися до антифаш.боротьби лише після нападу Нім. на СРСР. У 1943 р. У Фр. було створено Нац. раду Опору, яка організувала антифаш. боротьбу в масштабі всієї країни. До початку 1944 р. всі бойові організації патріотів об'єднались в єдину армію «Французькі внутрішні сили»

В Італії на окупованій Німеччиною території створювалися численні партизанські загони, що носили ім'я Дж. Гарібальді. З осені 1943 р. проти окупантів розгорнулися воєнні дії, які координував Комітет нац. визволення. В Югославії сили руху Опору були поділені: частина підпорядковувалась емігрантському урядові в Лондоні, а більшість - Очолювали комуністи під проводом Йосипа Броз Тіто. Вже в листопаді 1942 р. вони сформували Народно-визвольну армію, яка визволила від окупантів частину території країни.

У Польщі основною силою руху Опору була Армія крайова, яка підлягала еміграційному уряду в Лондоні. Героїчними виступами проти окупантів було повстання євреїв у Варшавському гето у квітні-липні 1943 р. і Варшавське повстання у серпні-вересні 1944 р.

Рух Опору в країнах Європи і Азії відіграв важливу роль у досягненні перемоги над ворогом.