19. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту.
Фін.-ек. оцінка включає в себе:
1) аналіз фін. стану під-ва протягом трьох останніх років;
2) аналіз фін. стану під-ва в період реалізації інв. проекту;
3) аналіз беззбитковості вир-ва основних видів продукції;
4) прогноз прибутків і грош. потоків у процесі реаліз. проекту;
5) оцінку ефективності інв. проекту.
Основним елементом техніко-економічної експертизи є оцінка ефективності інвестицій, яку проводять за принципами:
-
оцінка капіталу, що інвестується, базується на показнику грош. потоку, який формується за рахунок суми ЧП та аморт. відрах. у процесі експлуатації інв. проекту;
-
як інвестований капітал, так і суму грошового потоку обов'язково приводять до справжньої вартості;
-
у процесі дисконтування грошового потоку вибирають диференційовану ставку % для різних інв. проектів;
-
варіація форм ставки %, що використовується для дисконтування, здійснюється залежно від мети оцінки. Можуть бути використані: середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо.
Детальний аналіз ефективності інвестиційного проекту повинен залежати від масштабності проекту та від суми кредиту, потрібної для фінансування інвестицій.
Одержавши попередню згоду від відділу експертизи на фін-ня інв. проекту, кредитний відділ повинен з'ясувати таке:
1) чи існує ймовірність конфлікту між осн. метою проекту та напрямами розвитку соц.-економ. середовища під-ва;
2) відповідність обраної стратегії меті проекту, у чому її перевага над альтернативними варіантами, які були розглянуті;
3) відповідність обраної стратегії, дизайну проекту, його масштабу, маркетингової концепції виробничим потужностям і технології тощо
4) чи буде здійснено в процесі реалізації проекту найбільш ефективне використовування фінансових ресурсів;
5) чи досить надійні пропозиції щодо опанування коштів, яких потребує проект;
6) відповідність обсягу чистої наведеної вартості проекту, що реалізується, обсягу кредиту, що запитується;
7) чи вистачить коштів у нац.чи іноз.валюті для виконання фін.зобов'язань на всіх етапах життєвого циклу проекту;
8) як сильно впливають помилки в обробці даних проекту, оцінки інфляції та зміни цін ділового оточення на прибутки від реалізаці;
9) які ризики виникають у процесі реалізації проекту та чи має інвестор стратегію для їх мінімізації;
10) які фінансові наслідки ризику, чи викликають вони потребу в додаткових коштах.
Виходячи з цього, основними критеріями відбору проектів до кредитування повинні бути кількісні та якісні показники.
Отже, сучасна практика організації кредитних відносин між комерційними банками та позичальниками має цілковито ґрунтуватися на індивідуальному підході банківської установи до кожної конкретної позичкової операції.
20. Розрах. Показн.Иків еф-ті реальних інв. Проектів.
Залежно від принципів оцінювання еф-ті інв. проектів комерційними банками використовується ряд методів:
1) Розрахунок чистого приведеного доходу (NPV), - величина, одержана шляхом дисконтування різниці між усіма річними відпливами та припливами реальних грошей, які нагромаджуються протягом усього життя проекту.
Оскільки приплив грошових коштів розглядається протягом певного часу, то його дисконтування має проводитися за певної % ставки і, яка часто вибирається на рівні ціни авансованого капіталу або на рівні середньозваженої вартості капіталу (WАСС), що є відносною величиною, тому вона виражена у % та розрах. як середня величина з необхідної прибутковості за різними джерелами фін-ня, а питомою вагою є частки кожного джерела фінансування інвестицій.
де ri – необхідна дохідність (норма прибутку) по капіталу, одержаного з і-го джерела; di– частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з i-го джерела.
NPV
=
де Р1, Р2, Рk,..., Pn–річні грошові надходження протягом п років; IC – стартові інвестиції; і – ставка дисконту;
PV
=
– загальна сума дисконтов. надходжень за проектом.
Коли NPV>0, проект варто приймати до реалізації; якщо NPV<0, проект варто відхилити, бо він збитковий; коли NPV=0, то проект не прибутковий і не збитковий.
Розглянемо приклад з використанням цього методу для оцінки інвестиційного проекту.
2) Визначення індексу рентабельності інвестицій (РІ), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NРV, показник РІ – це відносна величина, яка визначається:
Якщо РІ = 1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо РІ > 1, то проект прибутковий, і, навпаки, РІ < 1 – проект збитковий.
3) Визначення внутрішньої норми дохідності (ІRR) інвестицій – є одним із найважливіших для КБ. Показник, який характеризує відносний рівень витрат (відсотки за позичковий капітал, плата за залучений акціонерний капітал та ін.), називається ціною за використаний (авансований) капітал (СС). При фінансуванні проекту з різних джерел цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої. Щоб забезпечити дохід від інвестованих коштів або відшкодувати їх, необхідно аби чиста поточна вартість була більшою ніж нуль чи дорівнювала нулю.
Для цього треба підібрати таку % ставку для дисконт. грошового потоку, яка б забезпечувала вирази : NРV > 0 або NРV = 0. Така ставка (бар'єрний коефіцієнт) повинна відображати очікуваний середній рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням фактора ризику.
Тому під внутрішньою нормою дохідності розуміють ставку дисконту, використання якої б забезпечило рівність поточної вартості очікуваних грошових відпливів та поточної вартості очікуваних грошових припливів.
Отже, строк окупності інвестицій – це тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують недисконтовану суму інвестицій, тобто це число років, необхідних для відшкодування інвестицій.