3. Місце і роль держави

у функціонуванні механізму

правового регулювання суспільних відносин

Характер зв'язків держави і механізму правового регу­лювання обумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здій­снює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і пра­воохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин.

У функціонуванні механізму правового регулювання особливу роль відіграє правозастосовча діяльність держав­них органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необхідним тоді, коли для виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків наявності самої норми права не­достатньо, і виникає потреба у виданні відповідними дер­жавними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Зав­дання правозастосовчої діяльності — продовжити загальне нормативне регулювання, що запрограмоване правотвор-чістю, за допомогою норм права. Як допоміжний інстру­мент тут виступає індивідуальна регламентація, що здій­снюється за допомогою актів застосування права і знахо­дить свій вираз в уточненні правового положення суб'єктів У реальному правовому відношенні. Отже, правозастосовча

221

діяльність держави неначе доповнює процес правового ре­гулювання, створюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів у випадках, коли це неможливо без додаткових індивідуальних актів державних органів.

Так, конституційною нормою закріплено право громадян України на житло. Але для здійснення цього права не­обхідне видання державними органами індивідуальних актів, що засвідчують факт наявності підстав для отриман­ня житла (рішення про взяття на квартирний облік) і засвідчення права на отримання саме цього житла (видача ордера на квартиру).

4. Ефективність правового регулювання суспільних відносин

Метою видання правових приписів є досягнення необ­хідного суспільно корисного результату. Саме тому су­спільство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання.

Термін "ефективність" застосовується у значенні ре­зультату наслідку якогось явища. Тому ефективність ор­ганічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних за­ходів, дій, приписів. Критерієм ефективності правових норм (і права в цілому) є міра досягнення цілей, поставле­них перед ними. Вони поділяються на близькі і кінцеві, прямі і непрямі і т. ін. Але загальним у всіх випадках є визнання того, що цілями правового регулювання висту­пає: а) закріплення за допомогою юридичних засобів уже існуючих суспільних відносин; б) стимулювання тих, що вже існують і які відповідають загальному інтересу суспільства; в) створення умов для виникнення і розвитку нових форм суспільних відносин; г) вилучення з практики соціально небезпечних відносин.

Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з цілями, що ставилися при їх виданні, виявляє ефективність або неефективність юридичної норми. Досяг­нутий рівень цих цілей і буде визначати рівень ефектив­ності норми права. Інакше кажучи, при визначенні ефек­тивності беруться до уваги дві обставини: а) цілі, що були поставлені при виданні норми права; б) реально досягнуті результати. Основними чинниками, що забезпечують ефек­тивність правового регулювання, можна вважати:

222

1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-еко­ номічного розвитку суспільства. Норми права обумовлю­ ються економічними чинниками не автоматично. Право — продукт свідомої діяльності людей, тому економічні зако­ номірності розвитку суспільства можуть або вірно визнача­ тися і відображуватися у праві, або спотворюватися в ньо­ му. Це призводить до виникнення норм, що не відпо­ відають економічним та іншим соціальним вимогам даного етапу розвитку суспільства. Такі обставини пояснюються, насамперед, об'єктивними труднощами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до право- творення. Досвід показує, що такі правові акти, як прави­ ло, з часом доопрацьовуються відповідно до реальних ви­ мог соціально-економічного розвитку суспільства або пов­ ністю скасовуються.

2. Рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, визначені при виданні конкретних юридичних норм. Якщо ж у праві існує неузгодженість окремих норм, прога­ лини, а окремі норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає на рівень ефективності правового регу­ лювання.

3. Рівень правової культури громадян. Ця умова досить ємна. Вона охоплює і режим законності при правотворчості та правозастосуванні, і рівень правосвідомості та низку інших явищ. Сутність правової культури виявляється у тому, що всі суб'єкти суспільних відносин мають бути обізнані зі змістом правових норм, чітко уявляти свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки, неухильно дотри­ муватися їх. Без цих вимог не можуть бути ефективними правові вимоги. Всі суб'єкти правових вимог поділяються на дві групи: а) суб'єкти, для яких знання законодавства є службовою вимогою і необхідне для виконання службових обов'язків; б) всі інші суб'єкти. Суб'єкти першої групи, одержують інформацію про нормативні акти по службовій лінії, з офіційних джерел, а суб'єкти другої групи — з інших джерел, насамперед, із засобів масової інформації.

Однак, саме по собі знання права суб'єктами правових відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його втілення у життя.

223

Питання для засвоєння матеріалу:

1. Який зміст вкладено у поняття "правовий вплив на суспільні відносини"?

2. У чому полягає зміст поняття "правове регулювання суспільних відносин"?

3. Що є предметом правового регулювання?

4. Які існують прийоми правового регулювання?

5. Які є типи правового регулювання?

6. Як Ви розумієте зміст поняття "механізм правового регулювання"?

7. Які елементи складають механізм правового регу­ лювання?

8. На які стадії поділяється процес правового регу­ лювання?

9. У чому полягає провідна роль держави щодо здій­ снення правового регулювання?

10. Яка основна роль чинників, що забезпечують ефек­ тивність правового регулювання суспільних відносин?

Література

Конституція України. — К., 1996.

Алексеев С.С. Право и перестройка. Вопросн, раздумья,

прогнози. — М., 1987. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запретн в

советском праве. — М., 1989. Антонова А.И. Локальное правовое регулирование. —■>•

М., 1976. Гойман В.И. Действие права (Методологический ана-

лиз). — М., 1992. Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем. —

К., 1997. Коган В.М. Социальннй механизм уголовно-правового

воздействия. — М., 1983. Реализация прав граждан в условиях развитого социа-

лизма. — М., 1983. Сорокин В.Д, Метод правового регулирования. —

Л., 1985.

Теория юридического процесса. — Харьков, 1985. Фаткулин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и

зффективность правовой нормьі. — Казань, 1977. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в пра-

вовом регулировании. — Львов, 1988. Зффективность правових норм. — М., 1980. Явич Л.С. Сущность права. — Л., 1985.

224