4. Державний режим

Державний режим — це сукупність форм і методів здійснення державної влади. Це поняття дає відповідь на питання про те, які методи превалюють у процесі здійснення державної діяльності і досягнення цілей, що стоять перед державою. Поняття державного режиму не слід повністю ототожнювати з поняттям "політичний ре­жим", хоча за значенням вони і близькі одне до одного. Останнє поняття має більш широке значення і характери­зує не тільки методи діяльності державних органів, що визначається поняттям "державний режим", але й можли­вості та форми діяльності усіх елементів політичної систе­ми — політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян. З цих позицій розрізняють демократичний і антидемокра­тичний державні режими.

Демократичний державний режим — це стан політич­ного життя, за якого державна влада здійснюється на ос­нові принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності органів держави, дотриманні основних прав лю­дини і т. ін. У реальності можуть .виявлятись різновиди демократичного державного режиму, наприклад, режим парламентської демократії, демократично-ліберальний, національно-демократичний.

В умовах антидемократичного державного режиму при здійсненні державної влади значно обмежуються, а то й зовсім усуваються можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управління державою, обмежуються або порушуються основні права людини, влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи. Різновидами антидемократичних державних режимів

82

є авторитарний, тоталітарний, вождизм, військово-дик­таторський, фашистський, расистський.

У більшості сучасних країн твердо встановились ті чи інші різновиди демократичних державних режимів (країни Північної та Західної Європи, Північної Америки). І лише в небагатьох країнах, переважно Близького Сходу, Афри­ки, зберігаються різні модифікації антидемократичних дер­жавних режимів. В Україні відбуваються процеси переходу до демократичного державного режиму, основи якого знай­шли своє закріплення у новій Конституції України.

На сучасному етапі розвитку України питання про фор­му держави набуває особливого значення. Адже воно сто­сується найважливіших аспектів організації і діяльності молодої суверенної держави. Тому вірне розуміння відпо­відних теоретичних положень, які виходять з аналізу світового досвіду державно-правового будівництва, застосу­вання їх адекватно до конкретних умов і національних традицій може суттєво сприяти створенню життєздатної форми Української держави, яка забезпечить прогресивний розвиток і розквіт усього суспільства.

Питання для засвоєння матеріалу:

1.3 яких елементів складається поняття "форма дер­жави"?

2. Як Ви розумієте поняття і види форм правління?

3. Як Ви розумієте поняття і види республік?

5. Як Ви розумієте поняття "державний устрій"?

6. Як Ви розумієте поняття та ознаки унітарної держави?

7. Як Ви розумієте поняття та ознаки федерації?

8. Як Ви розумієте поняття та ознаки конфедерації?

9. Як Ви розумієте поняття та види державно-правових

(політичних) режимів?

Література

Конституція України. — К., 1966.

Александренко Г.В. Буржуазний федералізм. — К., 1962.

Витченко А.М. Теоретические проблеми исследования

государственной власти. — Саратов, 1982. Восленский М. Номенклатура. — М., 1991.

кз

Депутат парламенте. — М., 1995.

Конституционное (государственное) право зарубежннх стран. — Т. 2. — М., 1995.

Копейчиков В.В. Механизм государства в советской феде-рации. — М., 1973.

Лепешкин А.И. Советский федерализм. — М., 1977.

Очерки парламентского права. — М., 1993.

Парламенти мира. — М., 1991.

Парламент и президент. — М., 1995.

Петров В.С. Тип и форма государства. — Л., 1967.

Петров В.С. Сущность, содержание и формн государ­ства. — Л., 1971.

Політологія посткомунізму. — К., 1995.

Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом. — М., 1994.

Румянцев О.Г. Основи конституционного строя Рос­сии. — М., 1994.

Сахаров Н.А. Институт президентства в современном ми­ре. — М., 1994.

Ушісон Дж. Американское правительство. — М., 1995.

Фадеев В.И. Муниципальное право России. — М., 1994.

Чиркин В.Е. Форми социалистического государства. — М., 1979.

Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.

Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняль­ний аналіз. — К., 1995.

Шаповал В.М. Президент у механізмі здійснення дер­жавної влади // Національний інститут стратегічних досліджень. Наукові доповіді. — Вип. 36. — 1995.

Штайнбергер. Модели конституционной юрисдикции. Европейская Комиссия за демократию через право. — Совет Европи, 1994.

84