4. Історичні типи держави

Розмаїття держав, що мали місце в історії розвитку людства та існують нині, потребує їх певної упорядкова­ності, класифікації за загальними та особливими ознаками. Основною класифікацією держав є їх поділ і об'єднання за типами, тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. За критерій історичної типізації держав найчастіше береться поняття суспільно-економічної формації, яке включає су­купність усіх суспільних відносин у їх взаємозв'язку з домінуючим способом суспільного виробництва. Наукова класифікація історичних типів держав виходить з тих по­ложень, що, по-перше, певним історичним етапам розвит­ку людства відповідають притаманні тільки їм спосіб ви­робництва та характер виробничих відносин; по-друге, еко­номічний лад обумовлює всі інші суспільні відносини і разом з ними утворює історичний тип суспільства; по-третє, кожному історичному типу суспільства властивий тільки свій тип державної організації. Історичний тип держави — це сукупність найбільш суттєвих ознак, вла­стивих державам, що існували на певних етапах історії людства.

Згідно з класифікацією суспільно-економічних формацій все розмаїття держав в історичному контексті поділяється на держави рабовласницького, феодального, буржуазного та сучасного типів.

Рабовласницький тип держави — це перший в історії людства тип держави, який не мав загального поширення і був перехідним типом. Це обумовлює наявність у рабо­власницькому суспільстві залишків устрою влади первісно­общинного ладу, але домінуючої сили в ньому набирає тенденція державної організації суспільства. Рабовласниць­кий тип держави характеризується тим, що його еконо­мічну основу становила приватна власність і на такий засіб виробництва, як раб. Членами держави визнавалася мен­шість населення — передусім рабовласники та деякі пред­ставники інших прошарків (селяни-общинники, ремісники, торгові люди).

У деяких суспільствах організація державності почина­лася з феодального типу держави. Для такої держави, незважаючи на те, що вона також базувалася в основному на сільськогосподарському виробництві, характерним є те, що селянин визнається членом держави, але не маючи права власності на землю, володіє деякими засобами ви-

27

робництва (хатою, будівлями, інвентарем). Феодальна дер­жава об'єднує всіх членів суспільства, але вони не рівні за своїм соціальним статусом, поділяються на різні стани; існує у цьому суспільстві і кріпацтво. Феодальна держава є за своєю сутністю інституалізацією суспільства, його ста­новлення як цілісності, що існує на певній території та спроможна виступати зовні у вигляді єдиних органів. Тому головною закономірністю становлення феодального суспіль­ства є централізація управління, а провідною формою дер­жавної організації є монархія. Для феодального періоду розвитку суспільства характерним є збільшення території держави, концентрація влади, становлення її ієрархічної будови, стабілізація державних рішень у часі у вигляді "писаних" законів. Феодальне суспільство доводить значен­ня своєї форми до абсолюту, коли держава стає гальмом подальшого розвитку суспільних відносин.

На зміну синкретичності суспільства і держави за часів феодалізму, в якому вони існували як єдність форми і змісту за домінуючої ролі держави і положення членів суспільства тільки як підданих, приходить дискретність буржуазного суспільства. Для нього характерним є поділ на державу як інституціалізовану форму організації загаль­ного інтересу і громадянське суспільство, в якому загаль­ний інтерес забезпечувався іншими механізмами, безпосе­редньо товарним способом виробництва. Товар поєднував на певній території виробників як його власників, а у вигляді капіталу створив інші недержавні форми цент­ралізації і концентрації суспільної влади.

Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення дер­жавних органів і здійснення державної влади, правовою формою державної діяльності. Сучасні держави в найбільш розвинутих суспільствах забезпечують задоволення загаль­нолюдських потреб, реальне здійснення і захист основних прав людини. їх економічною основою є наявність серед населення значної кількості саме власників засобів вироб­ництва та результатів їх виробничої діяльності, рівноправ­ність різних форм власності — приватної, муніципальної та державної. Важливою ознакою сучасної держави є від­сутність протилежності між державною формою організації суспільства і її соціальним змістом. На відміну від держави буржуазного типу, сучасна "постбуржуазна" є всеохоплю-ючою організацією суспільства, в якому держава виступає

28

як форма виявлення і забезпечення інтересу більшості його членів і протистоїть особливим інтересам монополістичного капіталу.