3. Виникнення держави

Держава є формою організації суспільного життя, систе­мою соціального управління, що забезпечує цільність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування. Тому виникнення її обумовлено відповідними потребами у зміні його станів, у першу чергу, ускладненням власне соціального життя, якісний стрибок якого виявив неспро­можність "первинної демократії" у нових умовах ефектив­но виявляти, забезпечувати та охороняти загальні інтереси.

Виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від того, який соціальний інститут тлумачать як державність, його сутність та призначення. Необхідність виникнення держави здебільше пов'язується із виникнен­ням у суспільстві нерівності серед його членів, його дифе­ренціацією на певні соціальні верстви (класи, страти), змі­ною форми і характеру зв'язків між ними та суспільством,

24

якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо. Майже кожна з наведених причин має підхід до державогенезу — класовий, теологічний, патріархаль­ний, договірний, психологічний, насильницький. Наприк­лад, при класовому розумінні сутності держави як знаряд­дя класового пригноблення основну причину її виникнення вбачають у поділі суспільства на антагоністичні класи, потреби пануючого класу зберегти і закріпити своє стано­вище придушенням боротьби пригноблених класів за своє визволення від експлуатації. Разом з цим, історія людства має факти виникнення держави у суспільствах, в яких ще не існували класово-антагоністичні протиріччя (стародав-ньоіндійські, Київське та Новгородське у ранній період їх розвитку, перші держави-міста Двуріччя, китайські держа­ви Шань-Інь і Західне Чжоу, держави майя, інків, ацтеків тощо).

У кожному окремому суспільстві виникнення держави обумовлювалося своєрідним "набором" цих причин, в свою чергу, залежних від особливостей існування попереднього стану суспільства (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих і т. ін.). Крім того, виникнення і формування держави — це суспільний процес, який має свою історію та відповідні стадії становлення. З цієї точки зору доцільно розподілити типовий і нетиповий державогенез, розглядати виникнення держави і соціальне розшарування суспільства на верстви (класи, страти) як довготривалі, суперечливі та взаємообумовлюючі процеси ₄

Виникнення держави обумовлено потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви, в здійсненні ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв'язків на опосередковані продуктами виробництва, що є проявом ус­кладнення суспільного життя. Всі ці та інші зміни в роз­витку суспільства призводять до необхідності у черговому поділі суспільної праці на матеріальну та ідеологічну, а також остаточного виокремлення зі сфери матеріального виробництва прошарку населення, який за своїми якостями та здібностями був би спроможний адекватно осмислити закономірності розвитку суспільства, збереження його Цілісності та нормальних умов функціонування. Етап поді­лу суспільної праці призводить до розшарування суспіль­ства на два угруповання, різних за джерелом виникнення, функцій, закономірностей розвитку. Дійсно, угруповання

25

членів суспільства, що були зайняті безпосередньо у ма­теріальному виробництві, виникали і об'єднувалися на ос­нові єдності матеріально-виробничих і соціальних інтересів, а ті, що займалися управлінням, — на соціальних і полі­тико-управлінських.

Подальше збільшення населення, розвиток продуктивних сил, утворення спільності більш високого порядку, ніж община, та обумовлене цими процесами зростання кон­фліктних ситуацій приводять до того, що охоронна діяль­ність із безпосередньо суспільної трансформується у про­фесійну. Для виконання охоронних функцій в общинах і племенах установлюються відповідні посади, що й було первинною формою державної влади.

Завершення розпаду влади родового ладу і утворення власне держави пов'язано з установленням публічної вла­ди, що є її суттєвою ознакою. Якщо армія і флот як первинна форма публічної влади існували у вигляді оз­броєної сили пануючого класу, що безпосередньо зливалася з ним, і тому протистояла тільки більшості населення, то створення поліції є наступним етапом відчуження держави від суспільства. Держава виступає вже як озброєна влада, яка відокремлена і стоїть не тільки над більшістю населен­ня, але й над кожним окремим членом пануючого класу. Публічна влада не зливається повністю з державою — це особливим чином організована влада фізичного примусу у вигляді армії, флоту, поліції, в'язниць тощо.

Особливість місця і ролі публічної влади в державі виз­начаються її матеріальністю, що якісно відрізняє її від ідеологічної сили держави, яку значною мірою формує чиновництво. Із виникненням писемності з'являється мож­ливість втілення велінь і рішень чиновників у письмову форму, що робить можливим доведення цих рішень до загального відома усіх членів суспільства.

Розвиток держави як самостійної ідеологічної сили суспільства привів до відділення права у формі письмових законів від безпосередньо матеріального життя, перетво­рення звичаєвого права у загальнообов' язкове, здійснення якого забезпечувалося методами фізичного та еко­номічного примусу.