7. Право і демократія

Право і демократія не тотожні. Демократія — це влада народу, що як форма організації і здійснення державної влади, політичної влади взагалі, протистоїть різним видам одноособової влади (тиранії, монархізму, деспотизму тощо) чи режимам диктатури (фашизму, тоталітаризму, автори­таризму). Демократичність держави, політичної системи відображує належність влади народу, який є джерелом і носієм цієї влади через державні органи, державну полі­тику та безпосередньо приймає найбільш важливі рішення. Разом з тим, оскільки демократія — це форма влади, то постає питання: по відношенню до кого і як здійснюється ця влада, як і ким вона обмежується? Тому, крім характе­ристики демократії як влади народу, її визначення повинно відображувати ще й відношення до цієї влади підвладних суб'єктів (об'єктів влади), їх соціальний стан, межі втру­чання влади в приватне життя.

112

Право є тим інститутом суспільства, який, з одного боку, обмежує владу, визначає форми її здійснення, межі підвладності кожного члена суспільства, а з іншого, — є сферою незалежності від неї. Право, на відміну від демо­кратії та будь-яких інших форм влади, якраз і є, у першу чергу, сферою незалежності члена суспільства від влади, в тому числі і демократичної, сферою його вільного волеви­явлення, самостійності, саморегулювання. Тобто право, визначаючи межі непідвладності соціальних суб'єктів, ок­реслюючи сферу їх свободи і незалежності, є тією межею особистого і суспільного життя, що є саморегулятивною і не повинна упорядковуватися за допомогою зовнішнього втручання. Це сфера природного права, що притаманне члену суспільства як людині, представнику людства, і є її невід'ємним правом незалежно від волі і режимів здій­снення будь-якої влади.

Якщо право непідвладності відбиває сферу невтручання влади в особисте життя, то право влади є, навпаки, сфе­рою підпорядкованості особи суспільству в цілому чи його окремим інститутам, угрупованням (державі, громад­ським об'єднанням, системі місцевого самоврядування то­що). Право влади є не тільки право застосування сили, а здебільшого — право консенсусу, право суспільної злагоди, право передбачення і запобігання соціальним колізіям і конфліктам, що виникають внаслідок суперечностей інди­відуальних інтересів, де сила застосовується тільки у ви­падках їх антагоністичного характеру. Право демократії — це сфера підпорядкування особистого інтереса суспільному, межі і порядок спільного вирішення важливих питань суспільного розвитку, забезпечення нормального функ­ціонування суспільства, що детерміновані його рівнем роз­витку, культурою. Тому й демократія як влада народу може мати правовий і неправовий характери, що зумовлені наявністю в суспільстві "соціального простору" незалеж­ності, свободи, непідвладності члена суспільства, а також правового порядку виявлення та узгодження загально­суспільних та індивідуальних інтересів на основі консенсу­су, взаємозлагоди, додержання прав людини.

Питання для засвоєння матеріалу:

1. Які визначення права Вам відомі?

2. Чи існує співвідношення свободи і права?

3. Які особливості визначення сутності права як певної сфери свободи?

113

4. Як Ви розумієте нормативне тлумачення права, його ознаки?

5. Як Ви розумієте поняття і види принципів права?

6. Чи були причини виникнення права, і в чому вони полягали?

7. Що Ви знаєте про спеціально-юридичні функції права?

8. В чому полягає співвідношення права з іншими со­ ціальними явищами?

Література

Конституція України. — К., 1996.

Алексеев С.С. Теория права. — М., 1995.

Васильєв А.М. Правовьіе категории. — М., 1976.

Гегель Г. Философия права. — М., 1990.

Гойман В.И. Действие права. — М., 1992.

Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем. — К., 1997.

— М., 1993. Нравственная

Ильин И.А. Путь к очевидносте.

филосо-

Ильин И.А. Философия права, фия. — М., 1993.

політика і право. —

Кампо В. Українські реформи: К., 1995.

Карташов В.Н. Введение в общую теорию правовой си­стеми общества. — Ярославль, 1995.

Кистяковский Б.А. В защиту права //Вехи. — М., 1990.

Крашенинникова Н.А. История права Востока. — М., 1994.

Лисенков С.Л. До питання про сутність та зміст права // Проблеми удосконалення кримінального та криміналь­но-процесуального законодавства. — К., 1993.

Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. — К., 1971.

Неновски Нено. Право и ценности. — М., 1987.

Новгородцев П.И. Сочинения. — М., 1995.

Очерки парламентского права. — М., 1993.

Посконин В.В. Правопонимание Толкотта Парсонса. — Ижевск, 1995.

Сабо Имре. Основи теории права. — М., 1974.

Суслов Ю.А. Конкретнне исследования и развитие со-циологии права. — Л., 1983.

Теория права: новьіе идеи (третий випуск). — М., 1993.

Тихомиров Ю.А. Публичное право. — М., 1995.

114