Глава 19

ЗАКОННІСТЬ, ПРАВОПОРЯДОК І ДЕРЖАВНА ДИСЦИПЛІНА

1. Поняття законності

Законність — один з основоположних принципів діяль­ності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання закон­ності є найважливішим напрямком формування правової держави.

Всі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інте­ресів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відпо­відних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотри­муватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності.

Отже, законність — це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й не­ухильне дотримання і виконання законів, під законних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави.

Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою вико­ристовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та ін­шими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни.

Законність означає, що при здійсненні посадовими осо­бами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зло­вживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з непра­вомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що

208

законність відображує факт відповідності поведінки суб'єк­тів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві.

Законність нерозривно пов'язана із демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, со­ціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня де­мократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважли­віша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність дер­жавного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

На жаль, упродовж багатьох років у нашій країні за­конність попиралася, і долю країни, всього народу вершив не закон, а особисті амбіції окремих осіб, переважав підхід з позицій партійно-номенклатурної доцільності, а право, закон займали другорядні позиції. Результати цієї проти­правної діяльності ще й нині відчуваються у нашій країні.

Динамізм законодавства при стабільності основних його принципів та інститутів, чіткість, якість, конкретність за­кону, відсутність у ньому "загальних місць", нічим не підкріплених декларацій і закликів, — важливий показник правової культури суспільства, вагома гарантія від волюн­таризму та свавілля. Проте, сучасне законодавство не по­збавлене цих недоліків. Так, багатьом чинним законам бракує чіткості, багато з них містять формулювання, що дають можливість виконавцям широко трактувати поло­ження даних законів. Зовсім неприпустимо, коли загально­державні рішення перекроюються на відомчому чи місцевому рівнях. Безглузді заборони і обмеження гальму­ють суспільно корисні ініціативи. Вони лише породжують бюрократизм і безвідповідальність, з одного боку, ко-

РУПЦІЮ — З ІНШОГО.

Уся діяльність у сфері правового регулювання має бути зорієнтована на принципи законності, їх практичну реа-

209

лізацію. Принципи законності — це ті основні начала керівні ідеї і основоположні вимоги, що розкривають її сутність, основу її змісту як обов'язкового режиму дер­жавного і суспільного життя. Основними принципами за­конності є:

• нерозривний зв'язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;

• обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських ор­ ганізацій;

• забезпечення верховенства закону в системі правових актів;

• зв'язок законності із загальною та правовою культу­ рою населення, посадових осіб;

• неприпустимість протиставлення законності й доціль­ ності;

• єдність законності та справедливості;

• встановлення дійового контролю і нагляду за дотри­ манням законності;

• участь мас у діяльності по забезпеченню законності;

• невідворотність відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності.

Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забез­печення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності дійсно демократичного суспільства, правової соціальної де­ржави, формування якої є глобальним завданням ук­раїнського суспільства.

Реалізація режиму законності у країні базується на си­стемі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною. Гарантії законності — це позитивні об'єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства, добробуту народу, а також спеціальні юри­дичні засоби і способи, через які забезпечується режим законності у країні. На жаль, дані об'єктивні умови (еко­номічні, соціальні, політичні і ті, що стосуються рівня розвитку суспільної свідомості) у кожному суспільстві да­лекі від ідеальних у плані гарантій законності. Тому їх заміна в позитивний бік — це й питання законності в Україні.

Дещо про спеціальні юридичні засоби. Такими є:

1. Чіткість і конкретність норм чинного права, ефек­тивність санкцій, що захищають ці норми. Дотримання

210

правових норм гарантується можливістю застосування у випадку їх порушення тих чи інших форм державного примусу, юридичної відповідальності. Окремо слід відзна­чити, що в системі українського права, як і права деяких інших держав, є галузі й інститути права, котрі містять норми, що регулюють саме питання різноманітних форм відповідальності за певні правопорушення (кримінальне право, інститут матеріальної відповідальності у цивільному праві і т. ін.).

2. Виконання правосуддя як спеціальної форми універ­ сальної, здійснюваної на основі права і справедливості діяльності судів, котра забезпечує реалізацію чинного пра­ ва, захист прав і свобод громадян.

3. Здійснення вищого нагляду за точним і однаковим виконанням законів з боку органів прокуратури.

4. Діяльність державних інспекцій та контрольно-реві­ зійного апарату, котрі в межах своєї компетенції здій­ снюють роботу по запобіганню, виявленню і припиненню порушень законності у різних сферах державного і суспіль­ ного життя. В результаті дотримання режиму законності у суспільстві встановлюється правовий порядок (правопоря­ док). Останній слід визначити як систему суспільних від­ носин, будь-яких інших дій, що мають правове значення і здійснюються у суспільстві відповідно до вимог норм права. Законність — це принцип діяльності, режим дій, відносин; правопорядок — це результат реалізації цього принципу, режиму, дотримання законності.