2. Система законодавства

Відмінності внутрішньої структури системи законодавст­ва від відповідної структури системи права зумовлені го­ловним чином тим, що засадами у побудові законодавства є структура не тільки системи права, але й система здій­снення державного керівництва у цілому. Саме тому структура системи законодавства залежить не тільки від логіки самої системи права, а й від інших чинників об'єк­тивного і суб'єктивного порядку.

Галузі законодавства в деяких випадках збігаються з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших — з підгалузями права (авторське, водне законодавство) чи міжгалузевими комплексами (законодавство про охорону природи, морське законодавство, сільськогосподарське зако­нодавство) .

Галузі законодавства складають його горизонтальну структуру_; вертикальна — будується відповідно до юридич-

173

ної чинності нормативно-правових актів і умов, що багато в чому залежить від місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів. Вертикальну структуру законодавст­ва України складає Конституція та конституційні закони України; поточні органічні, надзвичайні закони України; постанови Верховної Ради України; укази Президента Ук­раїни; постанови Кабінету Міністрів України; розпоряджен­ня представників Президента України тощо.

Розбіжності у часі і суб'єктах нормотворчосгі, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов зумов­люють необхідність їх упорядкування, погодження, усунен­ня протиріч, тобто систематизації. Систематизація норма­тивно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Необхідність систе­матизації законодавства полягає в ефективному здійсненні правотворчої діяльності, зокрема, виявленні причин про­тиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненні, а також застосуванні й реалізації нормативно-правових актів і умов. Систематизація законодавства спря­мована і на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів.

Існує два різновиди систематизації законодавства: інкор­порація і кодифікація. Інкорпорація нормативно-правових актів — це спосіб систематизації, за яким здійснюється зовнішнє їх упорядкування, а зміст не змінюється. При інкорпорації нормативно-правові акти і угоди об'єднують у зібрання за хронологічним, алфавітним, предметним чи якимось іншим порядком. Інкорпорація поділяється на: 1) офіційну, що здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими ("Відомості Вер­ховної Ради України"); 2) неофіційну, що здійснюється іншими суб'єктами (видавництвами, навчальними заклада­ми, громадянами).

Кодифікація — це спосіб систематизації, за яким здій­снюється така обробка нормативно-правових актів, що пев­ною мірою змінює їх структуру (погоджує, усуває про­тиріччя, об'єднує і т. ін.). Як результат кодифікації є но­вий нормативно-правовий акт (кодекс, інструкція, поло­ження і т. ін.). Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяється на: 1) загальну, в результаті чого утво­рюється кодифікований нормативний акт з основних галу­зей права (Звід законів); 2) галузеву, що охоплює норма­тивно-правові акти певної галузі законодавства (основи за-

174

конодавства, кодекси); 3) міжгалузеву та підгалузеву (ін-ституційну), що відповідно поширюється на декілька галу­зей (Повітряний кодекс) чи інститутів.

Питання для засвоєння матеріалу:

1. У чому полягає сутність системи права?

2. У чому полягає сутність системи законодавства?

1. Як співвідносяться між собою система права і система законодавства?

2. Що слід розуміти під предметом правового регулюван­ ня?

3. Як співвідносяться між собою такі поняття, як "галузь права", "підгалузь права", "інститут права"?

4. Які Ви можете навести приклади щодо зазначених юридичних понять?

3. Що таке інкорпорація і кодифікація?

Література:

Алексеев С.С. Структура советского права. — М., 1975.

Бабаев В.К. Системообразующие связи права и их харак­теристика. Правовне и организационнне мерн борьбьі с правонарушениями против социалистической собст-венности. — Горький, 1982.

Веденеев Ю.А. О применении системного подхода в ис-следовании права / Проблеми государства и права. — М., 1974.

Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем. — К., 1997.

Евграфов П.Б. Соотношение структури советского права и структури советского законодательства. — Харьков, 1981.

Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. — К., 1976.

Заєц А.Л. Система советского законодательства (пробле­ми согласованности). — К., 1987.

Коренеє А.П. Законодательная техника и кодифика-ция административного права // Правоведение. — 1961. — № 3.

175

Мамутов В.К. Совершенствование правового регулирова-ния хозяйственной деятельности. — К., 1982.

Материалистическая диалектика и системний подход. — Л., 1982.

Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе соци-альннх связей. — М., 1976.

Пиголкин А.С., Николаева М.Н, Плановне основи совер-шенствования советского законодательства // Право-ведение. — 1982. — № 3.

Поленина С.В. Теоретические проблеми системи совет­ского законодательства. — М., 1979.

Право и правотворчество. — М., 1982.

Садовский В.П. Основания общей теории систем. — М., 1974.

Самощенко И.С. Методологическая роль системного под-хода в изучении структури советского законодательст­ва // Вопросьі философии. — 1971. — № 2.

Системний подход и общая теория систем: статус, основ-нне проблеми и перспективи развития / Системнне исследования. Ежегодник. — М., 1979.

Теоретические вопросн систематизации советского зако­нодательства. — М., 1962.

Черданцев А.Ф. Системообразующие связи права // Со-ветское государство и право. — 1974. — № 8.

176