Тема№17: Державне регулювання економічної діяльності підприємтва.

1. Основна мета економічні функції держави.

2. Індикативний характер державного планування.

3. Фінансова та кредитна політика держави.

4. Харктеристика системи органів оподаткування:

1.Основна мета економічні функції держави.

Мета державного регулювання – досягнення найбільш ефективного економічного процвітання (розвитку)

Принципи держ.регулювання:

• мінімальне пряме втручання в економічні процеси.

• опосередкований вплив на суб’єктів господарювання; (за допомогою економічних регуляторів і нормативів)

Основні функції державного регулювання:

1. Забезпечення сприятливої правової бази.

2. Визначення глобальної стратегії розвитку країни. Індикативне макроекономічне планування.

3. Узгодження і стимуляція пріоритетних напрямків інноваційних процесів та інвестиційної діяльності.

4. Перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки і соціальний захист населення.

5. Регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього середовища.

2.Індикативний характер державного планування.

Мета індикативного планування – реалізація основних цілей державного впливу на соціально-економічний розвиток країни в цілому, окремих суб’єктів господарювання й розробки відповідної стратегії, тактики і політики із засобами їх впровадження.

Принципи індикативного планування:

• Поєднання практичних, аналітичних і прогнозних методів для вивчення соціально-економічних процесів.

• Інформування про перспективи і прогнози соціально-економічного розвитку.

• Застосування переважно непрямих регуляторів і нормативів

• Реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси переважно через кошти держбюджету.

Розділи індикативного плану:

1. Природно-економічні особливості країни і регіонів (поточний і перспективний стан).

2. Зміни у структурі економіки найважливіші пропорції і переваги.

3. Перспективи розвитку галузей і міжгалузевих зв’язків.

4. Напрями соціального розвитку суспільства, соціальний захист населення.

5. Перелік цільових програм та їх забезпечення ресурсами на різних рівнях управління.

6. Розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків у перспективі і характер їх кон’юктури.

7. Формування фінансового плану і бюджету, застосування економічних регуляторів.

В системі централізованого регулювання економіки важливе місце займають державні контракти і державне замовлення – форми задоволення суспільних потреб у певних видах продукції.

Державний контракт – засіб забезпечення потреб споживачів, фінансуються за рахунок державного бюджету та поповнення державного резерву. При цьому оплата гарантується державою. Державний контракт визначає права і обов’язки при використанні поставок продукції, враховуючи наступні розділи:

• загальний;

• фінансово-економічний;

• науково-технічний;

• соціальний;

• визначення терміну поставки.

Державне замовлення – засіб стимулювання зростання виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних засобів народного господарства, впровадження нових технологій, розв’язання соціальних потреб, державна підтримка найважливіших наукових досліджень.

3.Фінансова та кредитна політика держави.

Фінансово-кредитна система і політика держави повинні забезпечувати нормальний перебіг економічних і соціальних процесів, розподіл та використання грошових ресурсів відповідно до об’єктів оцінки ефективності господарювання.

Державний бюджет – затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на різний період часу.

Доходи бюджету:

• 42 % надходження коштів від податків;

• 20 – 22 % надходження коштів від зовнішньо-економічної діяльності;

• 12 – 15 % надходження коштів від приватизації майна підприємства;

• надходження коштів від централізації частини амортизаційних відрахувань;

• надходження коштів від продажу військового майна;

• надходження коштів від зборів та інших неподаткових доходів.

Видатки бюджету (расходы):

• народне господарство;

• утримання органів влади;

• соціальний захист населення;

• зовнішньо-економічна діяльність;

• фінансування заходів щодо державного регулювання в цілому

• національний доход.

Національний доход – заново створена вартість, що уявляє собою частину вартості сукупного суспільного продукту, яка залишається після відшкодування матеріальних витрат, предметів праці і засобів праці (розмір їх амортизації).

Грошово-кредитна система – сукупність принципів організаційних норм, методів, правил, встановлених законодавством і спрямована на забезпечення економічного управління грошових обігів і кредитів.

Кредитування здійснюється на певних засадах:

• точне встановлення строку повернення;

• цільовий характер;

• належне матеріальне забезпечення;

• плата за користування.

Форми кредиту:

• Державний;

• Банківський;

• Комерційний.

Види банківських кредитів:

• за економічної сферою застосування:

- внутрішній;

- міжнародний.

• за рівнем банківської системи:

- кредит НБУ;

- кредит комерційного банку.

• за формою суспільної потреби:

- виробничі;

- споживчі.

• за характером витрат:

- кредит в оборотні фонди і фонди обігу;

- кредит в основні фонди.

• за строком користування:

- короткостроковий (до 1 року);

- середньостроковий (1-5 років);

- довгостроковий (більше 5 років).

• за ступенем майнового забезпечення:

- забезпечений;

- незабезпечений.

Комерційний кредит надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за проданий товар (оформлюється векселем)

Грошова підсистема – встановлена державою форма організації грошового обігу.

Кредити здійснюються на принципах:

• страхування;

• цільовий характер;

• забезпеченість;

• платність.