3.Форми та системи оплати праці.

На підприємстві частіше застосовують дві форми оплати праці:

• погодинна;

• відрядна (сдельная).

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації робітника.

Погодинну форму оплати праці ділять:

Умови використання:

1. На дільницях і робочих місцях де забезпечення високої якості продукції є головним показником роботи;

2. При виконанні робіт по обслуговувані обладнання; на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом.

а). пряма погодинна (проста погодинна):

З_{пр. пог.}= Ф_м/ч- С _г , грн. (11.1)

де С _г - годинна тарифна ставка;

Ф_м/ч – фактично відпрацьований за місяць час.

б). погодинно-преміальна:

З_прем. = З _тар + Д , грн. (11.2)

де Д - сума преміальних доплат;

З _тар - сума заробітку нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці (З_{пр. пог}).

(11.3)

в). Система посадових окладів – є різновидом погодинно-преміальної системи оплати праці (стабільна робота).

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу [V] виконаних робіт за певний проміжок часу.

Випадки використання відрядної форми:

1. наявність кількісних показників роботи, які безпосередньо залежать від даного робітника або його бригади;

2. можливість робітників збільшити або обсяг робіт;

3. необхідність на дальній дільниці стимулювати робітників;

4. можливість точного обліку обсягу, або кількості виконаних робіт;

5. використання технічно-обґрунтованих норм праці.

а). Пряма відрядна:

(11.4)

Р_і = Т_шт . С_{г ,} грн. (11.5)

де Р_і – відрядні розцінки за виготовлення 1 виробу і –го виду грн/шт

N_фі – фактична кількість виробітку, виготовленого робітником за певний час;

n – кількість видів виробу;

С_г – годинна тарифна ставка;

Т_шт – час на виготовлення і-того виробу, години.

б). відрядна-преміальна:

З_{відр. прем. =} З_{тар. в} + Д_{в ,} грн. (11.6)

де З_{тар. в} – тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці , грн.

Д_в - сума преміальних доплат.

(11.7)

(11.8)

де П₁ - % доплат за виконання плану;

П₂ - % доплат за кожен % перевиконання плану;

П_п.пл. - % перевиконання плану;

N_ф, N_пл. - фактичний і запланований обсяг продукції за місяць, шт.

в). відрядно-прогресивна:

З_{від пр.} = N_в.б. . Р_зв. + (N_ф. - N_в.б.) . Р_і.зв. (11.9)

де N_в.б. – вихідна база для нарахування доплат (110 – 115 % N_пл.), шт/міс

Р_зв. – звичайна розцінка на 1 виріб, грн/шт.

(11.10)

де Р_підв. – підвищений рівень розцінок за 1 виріб, грн/шт.

Відсоток (%) росту розцінки – визначається із шкали в залежності від проценту (%) перевиконання вихідної бази. Вона встановлюється самостійно підприємством.

З_{непр. підс.} = N_фі . Р_{непр. відр.,} грн. (11.11)

де Р_{непр. відр} – непряма відрядна розцінка при обслуговуванні і-того робітника.

(11.12)

де С_зм - змінна тарифна ставка підсобних, грн./зміну;

N_ф – фактично вироблена кількість продукції робітником за зміну;

N_пл.і – плановий випуск продукції і-тим робітником, шт/зміну;

n – кількість основних робітників, що обслуговуються 1 підсобним.

Заробіток допоміжного робітника:

З_нд.р.= С_г х К_вн х Т_ф , грн. (11.13)

де Т_ф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час;

С_г - годинна тарифна ставка допоміжного робітника;

К_вн - середній коефіцієнт виконання норм.

д). Акордна система оплати праці.

• передбачає встановлення розцінки не за одиницю виконаної роботи, а за весь обсяг [V] робіт з визначенням строку його виконання.

ж). Колективна (бригадна) оплата праці.

При використанні цієї системи оплати праці спочатку розраховується заробіток всієї бригади, як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок, потім заробіток розподіляється між всіма членами 2-а методами:

1. По методу годинних коефіцієнтів (бригади працюють в однакових умовах).

2. По методу коефіцієнта виконання норм.

Послідовність методу годинних коефіцієнтів:

1. Визначають загальну кількість годинних коефіцієнтів, відпрацьованих бригадою (це сума добутків фактичної кількості годин, відпрацьованих і-тим робітником, на тарифний коефіцієнт по розряду цього робітника).

2. Визначають суму бригадного заробітку, що припадає на 1 годинний коефіцієнт.

3. Визначають заробіток і-того робітника.

Послідовність методу К_вн:

1. Визначають заробіток бригади у випадку 100 % виконання норм виробітку.

2. Знаходять К_вн.

3. Визначаємо заробітну плату і-того робітника.

Безтарифна система оплати праці

Фактична заробітна плата робітника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього підприємства і залежить від кваліфікаційного рівня робітника, коефіцієнта трудової участі.

Розрахунок заробітної плати при безтарифній системі проводиться в такій послідовності:

1). Визначається кількість балів, яка зароблена і-тим працівником:

Б_і=К*Т_ф*КТУ (11.14)

де К – тарифний коефіцієнт;

Т_ф - відпрацьована кількість мод/днів працівником одного рівня або кількість днів відпрацьована одним робітником.

КТУ – коефіцієнт трудової участі (виставляється всім працівникам і затверджується радою трудового колективу).

2). Визначається загальна сума балів, зароблена всіма працівниками:

(11.15)

де Б_і – кількість груп однаково кваліфікованих робітників або чисельність працівників.

3). Визначається доля фонду оплати праці (ФОП), що припадає на 1 бал:

(11.16)

де ФОП – фонд оплати праці.

4). Обчислюється заробітна плата і-того працівника:

З_і = d  Б_сум (11.17)

Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюється режим та умови оплати праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці. Договір передбачає оплату за час знаходження виконавця на підприємстві або за конкретне завдання.