Тема№10: Доход і прибуток підприємства

1. Види цін на промислову продукцію. Методи ціноутворення.

2. Поняття доходу та прибутку підприємства .Види та джерела утворення прибутку. Порядок розподілу прибутку. Фонди цільового призначення підприємства

3. Оцінка прибутковості.Рентабельність виробництва продукції та основні напрямки її підвищення.

1.Види цін на промислову продукцію. Методи ціноутворення.

Ціна – грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується за одиницю товару або послуг. Ціна за будь-який товар складається з собівартості і прибутку. Їх наявність обов’язкова.

Крім того до складу ціни входять: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницьких збутових організацій і торговельні надбавки або знижки.

Функції цін:

1. Облікова аналітична: забезпечує облік результатів господарювання і їх прогнозування.

2. Стимулююча: сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, стимулює науково-технічний прогрес, обновлює асортимент.

3. Розподільча: впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві.

4. Регулююча: здійснює збалансування між попитом і пропозицією.

Ціноутворення – процес обгрунтування, затвердження, перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення і структури.

Діяльність підприємства по оптимізації ціни досягається для таких цілей:

• виживання на ринку (для збереження ринку треба встановити низькі ціни);

• максималізація прибутку;

• лідерство на ринку: досягається шляхом зниження витрат і одержанням високого прибутку, встановлюються низькі ціни;

• лідерство в якості товарів – встановити відносно високі ціни.

Усі ціни поділяються на 2 великі групи: виробничі та споживчі.

Виробнича ціна – це ціна, за якою реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям.

Виробничі ціни розподіляються на:

1. Гуртові ціни, за якими державні, колективні, приватні підприємства розраховуються між собою;

• гуртові ціни підприємства;

• гуртові ціни промисловості.

2. Закупівельні ціни: використовуються при заготівлі продукції.

3. Кошторисні ціни (ціни в будівництві).

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту і на виробничі послуги.

Споживчі ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню включають:

1. Роздрібні ціни – ціна, за якою купує населення; побутові, транспортні, туристичні тарифи, ціна на харчування, ціна за житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

1. Державні – встановлюються державою.

а). Фіксовані – тверді державні ціни, розмір зафіксований прейскурантом.

б). Регульовані – ціни з граничним верхнім рівнем, встановлюються на структуроутворюючу продукцію (нафта, газ).

2. Договірні.

3. Вільні встановлюються підприємством самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції ринку товарів.

4. Ввізні ціни – встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком ПДВ і підлягають обкладанню ввізним митом (пошлина).

5. Лімітні ціни – на стадії розробки нової продукції і відображають гранично-допустимий рівень її ціни.

6. Ступенева ціна – оптова ціна яка знижується на певних етапах виробництва (серійного) продукції.

Основою таких цін є митна вартість товару, виражена в національній валюті.

Ціни «Франко» - гуртові ціни, які встановлюються з урахуванням передбаченого контрактом в порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товару покупцеві.

а) «Франко» - вагон – станція відправлення: включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи (застосовується у внутрішній торгівлі, витрати несе продавець, які відшкодовуються у ціні товару - ФОБ).

б) «Франко» - вагон – станція призначення: включає всі витрати пов’язані з доставкою продукції до місця розташування споживача (Споживач вивантажує товар з вагонів і транспортує до складу – ФАС)

в) “Франко”-кордон: крім транспортних витрат включаються витрати на страхування і митні витрати.

г) Ціни СПОР, ФОБ, ФАС, КАФ застосовується у міжнародній торгівлі.

При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості, представленої у формі калькуляції, додається величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.

ПДВ є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у державний бюджет на кінцевому етапі виробництва продукції. Включає витрати на оплату праці, що відносяться до собівартості амортизаційні відрахування та прибуток підприємств.

ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності з виготовлення продукції до витрат виробництва і обігу не відносяться. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткованого обороту, який не включає ПДВ.

Акцизний збір – це непрямий податок, що включаться до ціни товарів (кофе, авто).

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості.

Відпускна ціна підприємства (гуртова) оптова ціна підприємства - витрати виробництва та реалізації продукції (повна собівартість) + податок на додану вартість (ПДВ) + акцизи (алкоголь, табак)

Оптова ціна - ціна, за якою оптово–збутові бази відпускають товари роздрібним організаціям та іншим споживачам (відпускна ціна підприємства + збутові націнки оптових організацій і податку на вартість додану оптово-збутовими базами)

Роздрібна ціна – оптова ціна промисловості + торгова надбавка роздрібних торгівельних організацій + податок на додану вартість (відпускна ціна підприємтва, якщо товар був закуплений безпосередньо у виробника).

Збутові надбавки покликані покрити витрати оптово-збутових організацій, щодо просування продукції до споживача, утворення необхідного розміру прибутку, виплати на вартість, додану збутовими активами організацій та інші відрахування в позабюджетні фонди.

Методи ціноутворення

Витрати + прибуток:

Y=С + П, грн. (10.1)

де С – ціна;

П – прибуток (прибуток визначається у % до собівартості).

1. Отримання цільової норми прибутку:

(10.2)

де N – обсяг [V] продажу продукції;

В_{зм –} змінні витрати;

В_пост – постійні витрати;

П_заг – загальна сума прибутку.

(При використанні цього методу використовується концепція беззбитковості. При встановленні ціни враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу [V] продажу).

2. Оцінка споживчої вартості.

Цей метод ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод має ризик внаслідок необґрунтованого завищення або заниження ціни.

3. Метод пропорційного ціноутворення (метод за рівнем поточних цін).

Метод, при якому фірми виходять не тільки із власних витрат і кошту, а із цін конкурентів. Ціна встановлюється як функція цін від аналогічної продукції конкурентів.

Y = f (Y₁, Y₂, …, Yn), грн. (10.3)

4. Метод очікуваного прибутку

Застосовують у випадку, коли фірма очікує підписання контракту.

5. Метод швидкого повернення витрат.

Використовується підприємствами з метою активного продажу великого обсягу [V] продукції і швидкого повернення коштів.

У всіх випадках під час розрахунку рівня ціни необхідно урахувати витрати виробництва та обігу, прибутку підприємства та податкові ставки на додану вартість, що входять до складу ціни.

(10.4)

де С – повна собівартість;

П – ставка податку на додану вартість

К_р – коефіцієнт рентабельності

Д_В – додана вартість, грош. од.

Метод ціноутворення з орієнтацією на попит:

1. Метод використання цінової дискримінації.

2. Метод урахування відчутної цінності продукції.

3. Метод ціноутворення за асортиментними групами продукції.

4. Метод орієнтації на призначення продукції.

5. Використання конкурентно спроможної продукції.

Методи ціноутворення які зорієнтовані на конкуренцію:

А) ціноутворення на основі рівня поточних цін в 2-х формах:

- ціна галузі;

- ціновий лідер (домінуюче лідерство, барометричне лідерство);

Б) встановлення ціни на основі торгів:

- відкриті торги – використовується біржове ціноутворення;

- закриті троги – використовується тендерне ціноутворення;

Види ринкових цін:

• базисна;

• демпінгова(штучна ціна – штучно занижена ціна продажу);

• диференційована;

• змінна – на товари з тривалим строком виготовлення;

• зовнішня–торгівельна – економічні та імпортні товари;

• зональна(товар виготовляється в якійсь окремій зоні);

• комерційна – на предмети споживання, що реалізуються в комерційних магазинах;

• лімітна – верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вибори;

• номінальна – ціна товару зазначена в прейскурантах;

• паритетна – регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції;

• початкова – ціна на пропоновану партію товару;

• ціна престижна – ціна на унікальний товар;

• ціна продажна;

• кінцева ціна;

• разова ціна - ціна на продукцію яка виготовляється за разовим замовленням;

• СІФ – ціна зовнішньо–торгівельної діяльності(вартість товару + транспортні витрати + страхування вантажу);

• ціна тверда – незмінна ціна, встановлюється в момент підписання контрактів;

• фактурна ціна – ціна закупівлі і продажу товарів;

• ФОБ – це контрактна ціна зовнішньої торгівлі (вартість товару + всі витрати експортера на доставку в порт відправлення).