3.Організаційний прогрес, суть, напрями і тенденції. Суспільні форми організації виробництва.

Організаційний прогрес – удосконалення існуючих і застосування нових методів організації виробництва і праці елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Головним чинником організаційного процесу є організація виробництва – це упорядкована, скоординована у часі система взаємодій людей і предметів, знарядь праці, що охоплює всі ланки розширеного виробництва.

Організація виробництва – упорядкована і скоординована у часі система взаємодій людей предметів і знарядь праці, що охоплює усі ланки виробництва.

Розрізняють такі форми виробництва:

• Локальні (ізольовані) форми організації виробництва.

• Суспільні.

Суспільні форми – концентрація, деконцентрація, оптимізація розмірів підприємства, спеціалізація , оперування, конверсія , комбінування, диверсифікація і розміщення підприємств.

До удосконалення організаційного прогресу треба віднести елементи господарського механізму (їх сукупність) – управління планування, фінансування.

В залежності від місця прийняття і реалізації організаційних рішень, їх масштабності і ступеня впливу на кінцеві результати виділяють такі напрямки організаційного прогресу:

1. Загально системний напрямок.

2. Внутрішньо виробничий (локальний).

Основні сучасні тенденції організаційного прогресу:

1. Прискорення темпів розвитку окремих суспільних форм організації виробництва і поширення взаємозв’язків.

2. Посилення безперервності та гнучкості виробництва.

3. Розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці.

4. Організація потоку виробництва.

5. Формування ефективної суспільної комбінації.

6. Удосконалення організації функціонування господарського механізму.

7. Здійснення кадрової політики.

Концентрації належить провідна роль в розвитку суспільних форм організації, інші форми розвитку і створення до її основи.

4. Оцінка ефективності інноваційних процесів.

- народно-господарський (внутрішньогосподарський ефект (ефективність) економічнийтехнічних нововведень (13.7)

де - результати (продцукції, роботи, послуги) у вартісній оцінці технічних нововведень

- витрати для досягнення результатів за певний розрахунковий період

Спеціальний коефіцієнт приведення:

(13.8)

де - нормативне приведення різночасових витрат і результатів (0,1) або (0,08)

- розрахунковий рік;

- рік, за який витрати і результатати приводяться до розрахункового року.

Рис.13.1. Форми технічного розвитку підприємства

- н/г ефект від технічних нововведень з урахуванням чинника часу (13.9)

де - початковий рік

- кінцевий рік

- вартісна оцінка відповідно рез-тів і витрат у му році розрахункового періоду.

Загальні рез-ти технічних нововведнь визначаються як сума основних і супровідних рез-тів.

Основні рез-ти:

Для засобів тривалого користування

(13.10)

де - обсяг застосованих нових засобів праці в -му році.

- продуктивність праці в -му році

- ціна одиниці продукції, що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці

Для нових предметів праці

(13.11)

де - витрата предметів на одиницю продукції, що виготовлена з її використанням у році

Супровідні результатии:

Запровадження нових транс. Засобів, нових засобів автоматизації сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення включаючи:

Витрати на виробництво та використання продукції.

При цьому витрати на виробництво і на використання продукції:

(13.12)

де - поточні витрати на виробництво або використання продукції в році без врахування амортизаційних відшкодувань.

- одночасні витрати на виробництво (використання)

- ліквідаційне сальдо (залишкова вартість) ОФ, що виходять у році .

Для оцінки комерційного економічного ефекту від створювальних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна використовувати показник прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (наукової організації)

- податок (13.13)

де - виручка від реалізації продукції в році

- собівартість продукції.