2.3. Види вправ з усної лічби

Щоб заняття усної лічби були цікавими, викликали активність і уважність дітей, вони повинні бути різноманітними. Доцільно використовувати наступні види усних вправ.

1. Прості приклади - приклади на одну дію. Вони пропону­ються учням протягом всіх років навчання у допоміжній школі. Величина чисел (цілих і дробових), з якими складаються приклади, визначаються програмою з математики для кожного класу. Приклади можуть пропонуватись в різній формі:

а) вчитель називає арифметичну дію, яку діти повинні зробити над запропонованими числами. Наприклад: "Порахуйте, скільки буде, якщо 8 помножити на 3?"

б) вчитель називає результат, який учні повинні отримати, вказуючи арифметичну дію у непрямій формі. Наприклад: "Назвіть суму чисел 12 і 7".

в) учням пропонується розв'язати приклади на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць або в кілька разів. Наприклад: "Збільшити число 5 на дві одиниці", "Зменшити число 20 у 5 разів". Учитель диктує приклад або задачу всьому класу у такому темпі, щоб учні встигли зробити обчислення.

2. Складні приклади - приклади на дві і більше дій або з однією дією, але з кількома компонентами. Розв'язання таких прикла­дів викликає деякі труднощі в учнів. Вони викликані тим, що школярі повинні утримувати в пам'яті проміжні результати і називати тільки відповідь. Деякі учні не здатні утримувати в пам'яті ці результати, що призводить, в кінцевому результаті до помилкового обчислення прикладу. Тому таким учням можна дозволити записувати проміжні результати, використовувати додатковий дидактичний матеріал.

Пропонуючи складні приклади, слід читати кожну дію окремо в тій послідовності, в якій вона повинна бути виконана. Після оголо­шення кожної дії вчитель робить паузу. Тривалість її повинна бути такою, щоб учні змогли виконати обчислення. По мірі розвитку нави­чок швидкої лічби паузи між діями робляться коротшими. Але дуже короткі паузи можуть призвести до того, що учні не встигнуть здійсни­ти розв'язання прикладу. Після закінчення останньої паузи вчитель задає питання усьому класу: "Яке число отримали?" Запитати відпо­відь необхідно у 2-3 учнів. Потім педагог звертається з питанням до всього класу: "У кого не така відповідь?" і вияснити причину помилки.

3. Самостійне складання прикладів.

Для розвитку самостійності, любові до математики учням допоміжної школи пропонуються не тільки приклади у готовому вигляді, але й надається можливість їх складати. Вони вчаться утворю­вати як прості, так і складні приклади. Однак спонтанно розумово відсталі діти не можуть цього зробити. Цьому їх необхідно вчити. Виправдала себе наступна послідовність пояснення прийомів скла­дання прикладів.

При складанні простих прикладів:

а) учням пропонується складання прикладів з використанням наочності та дидактичного матеріалу;

б) учні складають приклади з числами і діями, які вказав учи­тель. Наприклад: "Складіть приклади на додавання з числами 10 і 2";

в) вчитель вказує ту арифметичну дію, яку учні повинні вико­нати. Наприклад: "Складіть приклад на додавання";

г) складання прикладів за числами без вказування арифметичної дії. Наприклад: "Які приклади можна скласти з числами 25 і 5?"

При утворенні складних прикладів вчитель може використо­вувати наступні прийоми в такій послідовності:

а) складання прикладів на наочній та дидактичній основі;

б) складання прикладів без застосування будь-яких додатко­вих засобів;

в) складання прикладів з трьох і більше компонентів на знаходження суми, різниці, добутку, частки;

г) складання прикладів на всі арифметичні дії з даною відпо­віддю. Наприклад: "Складіть складний приклад на три різних дії з відповіддю ЗО."

4. Кругові приклади.

Це такі приклади, у яких відповідь попереднього приклада є початком наступного, а відповідь останнього - початком першого.

При навчанні складанню таких прикладів розумово відсталих учнів необхідно дотримуватись певної послідовності.

1) На першому етапі ознайомлення учитель сам складає готові приклади, а їх обчислення здійснюється разом з учнями. Наприклад:

17 + 3=..., 20:4=..., 5x6=..., 30–13=...

Під час їхнього обчислення педагог звертає увагу школярів на те, що відповідь першого приклада є початком другого, відповідь другого – початком третього, а відповідь останнього - початком пер­шого. Після чого він повідомляє учням, що такі приклади називаються круговими.

2) Коли діти зрозуміли сутність утворення таких прикладів учитель ускладнює умову їхнього обчислення. На наступному етапі дітям пропонується часткове складання кругових прикладів. У цьому випадку вихованцям пропонується перший приклад, а в останніх вказуються дії і другий компонент:

17 + 3 = ..., ... :4 = ..., ...х6 = ..., ...-13=....

3) На наступному етапі учні складають приклади за вказаними діями. Перший приклад дається вчителем:

17 + 3 = ..., ...:... = ..., ...х... = ..., ...–... = ....

4) На останньому етапі навчання складанню кругових прик­ладів учням надається повна самостійність. Для школярів з меншими пізнавальними можливостями можна дати перший приклад (17+3=...).

5. Дидактичні ігри і цікаві вправи.

Розумово відсталі діти люблять гру, хоч і не завжди розуміють її значення. Це бажання і потребу необхідно використати на уроках математики і направити на розв'язання тих навчальних задач, які стоять перед уроком. У процесі гри можна використовувати навчальні посібники, іграшки, дидактичний матеріал. Необхідно, щоб цей вид вправ носив не тільки навчальний, але й виховний характер.

Дидактичні ігри та цікаві вправи сприяють більш плавному і менш помітному переходу учнів від ігрової діяльності до серйозної навчальної роботи, а позитивні емоції, які виникають під час гри, активізують увагу учнів, стимулюють їх до активної діяльності, забез­печують вирішення задач, які пов'язані з розвитком пам'яті, мовлення та інше.

Гра може проводитися як індивідуально, так і колективно. При індивідуальній роботі завдання необхідно давати з урахуванням розумових можливостей і здібностей учня.

У допоміжній школі добре відомі такі ігри, як "Драбинка", "Мовчанка" та інші. Вчитель може використати при проведенні ігор і наочні посібники. Наприклад:

"Множення числа 4" "Число 15

6. Надзвичайно велике значення з розвитку уваги, пам'яті, логічного мислення відіграють усні задачі. їхнє розв'язування прово­диться майже на кожному уроці математики. Слід відзначити, це най­більш складний і відповідальний розділ у курсі математики. В той же час задачі несуть у собі велику корекційно-освітню роль. Вони розширюють знання учнів про навколишній світ, сприяють більш успішному оволодінню професійною працею, розвивають основні психічні процеси.

При розв'язуванні арифметичних задач усно учні допоміжної школи краще розуміють ситуацію, викладену в ній, залежність між даними і шуканим, логічний зв'язок між питанням і даними і перевести функціонально-кількісні відносини в план арифметичних дій.

Найбільш поширеними простими задачами, які пропонуються учням допоміжної школи, є задачі на:

а) знаходження суми: "В одному ящику 10 кг яблук, у друго­му - 15 кг груш. Скільки всього кілограмів фруктів у двох ящиках?"

б) знаходження залишку: "315 м тканини 10 м пішло на виго­товлення костюмів. Скільки метрів тканини залишилось?"

в) знаходження добутку: "В одному пакеті 2 кг борошна, а в другому - в 5 разів більше. Скільки кілограмів борошна у другому

пакеті?"

г) знаходження частки: "12 м тканини поділили на три одна­кових відрізи. Скільки метрів тканини в одному відрізі?"

ґ) з застосуванням графічних вмінь: "Між двома містами 5 залізничних станцій. Потяг пройшов 2 зупинки. Скільки станцій зали­шилось пройти потягу?"