танням витрат виробництва (MС) . Але для фактору "праця" цей доказ не підходить, тому що рішення про пропонування праці приймають робітники - носії робочої сили, які прагнуть максимізувати корисність. Для ринку праці позитивний нахил кривої пропонування пов'язаний з ефектами заміни і доходу, які спричиняються зміною рівня заробітної плати.

Позитивний нахил кривої ринкового пропонування праці SL e (рис. 15.3)

є наслідком переважання ефекту заміни дозвілля працею над ефектом доходу. З підвищенням ставки зарплати не тільки зайняті робітники виявляють бажання працювати більше, але й інші групи населення, які раніше не працювали, - жінки, молодь, студенти втягуються в економічну діяльність, збільшуючи суму робочого часу в економіці.

Власне рівень ставки заробітної плати мікроекономічна теорія пояснює за допомогою концепції альтернативної вартості. Вважають, що ставка зарплати відображає вартість втрачених можливостей для робітників. Кожен робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Закріпившись на певному місці, він втрачає можливість використати свій час на іншій роботі, де він мав би найвищу продуктивність праці, або для роботи у домашньому господарстві, або для відпочинку. Щоб утримати робітника на даному робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечивши такий рівень заробітної плати, який він міг би одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї робочої сили. Отже, ставка зарплати відображає продуктивність праці.

Зростання ж ставки зарплати пояснюють підвищенням продуктивності праці в результаті впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненням дефіциту трудових ресурсів в періоди економічного зростання і мобільністю робочої сили. Мобільністю робочої сили називається можливість змінювати місце роботи. Мобільність є основною причиною довгострокового підвищення рівня зарплати в періоди економічного зростання в умовах конкурентного ринку. Зміна рівня заробітної плати приводить у відповідність попит на працю з її пропонуванням. Розглянемо процес встановлення рівноваги на ринку праці детальніше.

15.2. Рівновага фірми і галузі на конкурентному ринку праці

В умовах досконалої конкуренції ні фірма, ані окремий робітник не мають контролю над існуючим у даний період рівнем заробітної плати і обсягом зайнятості, тобто вони не можуть впливати на стан ринкової рівноваги. Рівноважна ставка зарплати встановлюється в кожний момент внаслідок взає-

модії сукупного попиту на працю і сукупного пропонування праці. Графічно рівноважні ставка зарплати і рівень зайнятості в економіці визначаються точкою перетину кривих ринкового попиту і пропонування праці

Оскільки обсяг попиту на працю окремої фірми надто малий порівняно з ринковим попитом, то фірма пристосовує свої обсяги купівлі праці до існуючої рівноважної годинної ставки зарплати. Так само і робітники приймають рішення

щодо продажу своєї робочої сили тій чи іншій фірмі, виходячи з наявної ставки зарплати. їх крива пропонування праці фірмі співпадає з лінією

рівноважної ставки зарплати Рівноважний обсяг праці фірма знаходить, керуючись правилом оптима-

буток, купуючи більше праці, тому що кожна додаткова одиниця праці приносить більше доходу, аніж видатків. Але коли крива граничної доходності стане нижчою від лінії зарплати, кожна додаткова одиниця праці вимагатиме більше видатків, ніж приноситиме доходу (рис. 15.4 б). Отже, фірма знаходиться в рівновазі, максмізуючи прибуток в точці перетину кривих граничної доходності і граничних видатків, або кривих попиту і пропонування

Будь-яка зміна рівноважної ставки зарплати змушує фірму, яка прагне максимізувати прибуток, змінювати кількість найнятих робітників таким чином, щоб їх зарплата знову стала рівною їх граничній доходності (цінності граничного продукту). Отже, існує важливий взаємозв'язок:у стані рівнова-

Розділ 15. Пропонування і рівновага на ринку праці 299

ги зарплата робітників завжди стає рівною цінності граничного продук-

ту. А оскільки зарплата і гранична доходність завжди повинні бути рівні, то будь-яка подія, що впливає на попит або пропонування праці, змінює рівноважну ставку зарплати і граничну доходність на одну й ту ж саму величину.

У справедливості цього висновку можемо переконатись, проаналізувавши процес встановлення рівноваги на галузевому ринку праці, який ілюструє рис. 15.5. Нехай початкова рівновага на ринку праці встановлюється в точці

Ео. Припустимо, що економіка перебуває у фазі економічного зростання, розвиваються нові фірми і галузі. В умовах повної зайнятості трудових ре-

сурсів новостворені фірми і галузі відчувають дефіцит робочої сили. Вони змушені переманювати кваліфікованих робітників із старих галузей. Щоб привабити робочу силу з інших регіонів та від інших фірм, нові наймачі піднімають ставки зарплати до Wl.. У робітників з'являються альтернативні можливості вибору місця роботи. Вища ставка приваблює також тих, хто не працював. Починається відплив робочої сили зі старих галузей у більш перспективні.

Коли робітники залишають стару галузь, крива пропонування праці SL зміщується ліворуч до . Загальна зайнятість робочої сили в старій галузі скорочується з Lo до L1,. Намагаючись втримати робітників, фірми в старій галузі також змушені підвищувати зарплату від Wo до W1. Разом з тим в економіці підвищується продуктивність

праці, отже, і гранична доходність

Подібний взаємозв'язок прослідковується і у випадку зміни попиту . Якщо, наприклад, нова мода спричинить підвищення попиту на продукцію швейної фабрики, ціна продукції зросте, фірма одержить більші прибутки. їй стане вигідно найняти додаткових робітників, щоб розширити випуск. Хоч продуктивність праці і не змінилась, але вища ціна продукції збільшує граничну доходність кожного робітника , тому фірма підвищить і ставку зарплати.

Ці приклади пояснюють механізм встановлення зарплати на конкурентних ринках: взаємодія попиту на працю та її пропонування визначає величину рівноважної ставки зарплати, а зміни попиту на працю чи її пропонування ведуть до зміни рівноважної ставки. Одночасно прагнення фірм максимізува-

Зоо Частина V. Теорія ринків ресурсів

ти прибуток гарантує, що рівноважна зарплата завжди буде дорівнювати граничній доходности праці.

У кінцевому результаті аналіз рівноваги на конкурентному ринку праці дозволяє виявити, яку вигоду від неї одержує фірма, робітники і суспільство в цілому. Повернемось до рівноважного стану фірми. Графіки 15.4. показують, що рівноважна ставка зарплати визначається граничною продуктивністю останнього з найнятих робітників даної кваліфікації, який має найнижчу продуктивність. Всі попередні робітники мають вищу продуктивність праці. За існування єдиної ставки зарплати надлишкову продукцію, вироблену всіма найманими робітниками, за винятком останнього, привласнює підприємець у вигляді додаткового прибутку від реалізації цієї продукції.

Вигода фірми від найму робітників визначається сумою граничних доходностей всіх найнятих робітників, за мінусом фонду зарплати. Графічно (рис. 15.4. б) сукупний виторг від реалізації продукції фірми показує площа фігури

. Площа фігури визначає сукупні видатки фірми на зар-

плату, а площа фігури - додатковий прибуток фірми від підвищеної

продуктивності праці найманих робітників. Цей прибуток фірма використовує для винагороди інших - нетрудових факторів виробництва (капіталу, землі, підприємництва). По суті, це - той самий нормальний (середній) прибуток, який економісти - теоретики зараховують до сукупних витрат як неявні витрати фірми.

Проведений аналіз встановлення і зміни рівноваги на ринку праці може слугувати ілюстрацією еклектичності позиції багатьох сучасних західних економістів. Теорія виробництва грунтується на класичному припущенні Ж.Б.Сея, що кожен фактор виробництва має свою власну продуктивність, яка визначає доходи його власника. В даному ж аналізі економісти виходять з постулатів теорії трудової вартості, більш за те, мимоволі визнають експлуатацію найманої праці. Адже грошова винагорода робітників за своїми розмірами значно менша, ніж виторг від реалізації продукції, створеної найманою працею, а доход на нетрудові фактори має своїм джерелом неоплачену додаткову працю робітників.

Вигідність конкурентного ринку праці для найманих робітників доводять за допомогою концепції економічної ренти. Економічна рента виникає для фірми, яка володіє унікальним ресурсом, що дозволяє їй випускати продукцію з найнижчими витратами. На ринку праці вона представляє собою різницю між рівноважною ставкою зарплати і мінімальними видатками, які могли б забезпечити найом робітників.

Якщо розглянемо криву пропонування праці з точки зору найманих робітників, то вона показує, скільки одиниць праці буде запропоновано за кожного рівня заробітної плати. Рис. 15.6 показує, що робітників одержують од-

накову рівноважну ставку зарплати , але всі попередньо найняті робітники згодилися б запропонувати свою працю і за меншою ставкою, ніж та, яка потрібна для залучення у виробництво останнього з найнятих робітників. Мінімальні видатки, необхідні для найму одиниць праці, задані площиною

але в умовах рівноваги видатки на зарплату реально відповідають площі . Різниця між цими видатками і є

економічною рентою, їй відповідає заштрихована площа

Отже, економічна рента - це рі-

зниця між доходом, одержаним від використання фактора виробництва, та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати можливість користування цим фактором. Для робітника доход від

використання фактора праця - це його фактично одержана заробітна плата. Величина ренти залежить від еластичності пропонування. Чим менш ела-

стичним є пропонування, тим більша частина платежів за ресурс набуває форми економічної ренти. Найбільшу ренту одержують індивіди видатних, унікальних здібностей - спортсмени, актори і т.п. Якби пропонування праці було абсолютно еластичним, економічна рента дорівнювала б нулю.

Якщо обидва ринки -ринок праці і ринок кінцевої продукції - досконало конкурентні, то в процесі встановлення загальної ринкової рівноваги через коливання ринкових цін автоматично досягається ефективний розподіл праці у суспільстві. Для фірми в точці рівноваги граничні вигоди від додаткового робітника дорівнюють граничним видаткам на його найом:

. Гранична доходність відображає граничну цінність (VMP) , якою споживачі наділяють додаткову одиницю праці. Це

означає, що ME = VMP, тобто граничні видатки на ресурс рівні цінності граничного продукту праці. Дана рівність є критерієм ефективності розподілу ресурсів.

Якщо покупцем на конкурентному ринку праці є фірма - монополіст

на ринку готової продукції, то рівновага монополіста на конкурентному ринку праці визначається за загальним правилом оптимального використання ресурсу. Але при цьому гранична доходність праці не буде рівною цінності

граничного продукту: оскільки граничний виторг MR буде меншим за ціну продукції Ρ .