ВИСНОВКИ

ЗМІНА РІВНОВАГИ СПОЖИВАЧА.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА РИНКОВИЙ ПОПИТ

Ми дослідили споживчий вибір на основі корисності та уподобань споживача за незмінного доходу і заданого рівня цін різних товарів. Тепер ми з'ясуємо, як взаємопов'язані вибір споживача і зміни у доході та цінах. Дослідження реакції споживача на зміну доходу і ціни дозволяє визначити індивідуальний попит і відстежити його динаміку. Зрештою сукупність кривих індивідуального попиту дає можливість визначити криву ринкового попиту, а також з'ясувати джерело виникнення споживчого надлишку - мірила добробуту споживача.

Визначний внесок у розробку означених проблем був зроблений англійським економістом Дж. Хіксом та українським економістом Є. Слуцьким, які застосували апарат кривих байдужості до аналізу залежності споживчого попиту від динаміки цін. Досліджені ними ефекти доходу та заміни (ефект Слуцького - Хікса) стали фундаментальними в мікроекономіці, вони мали не тільки визначне теоретичне, а й практичне значення для подальшої розробки проблем споживчого попиту, визначення уподобань та черговості задоволення потреб, цінової та перехресної еластичності попиту.

6.1.Оптимальний вибір

ізміна доходу споживача

Розглянемо вплив зміни доходу на рівновагу споживача за допомогою узагальненої моделі для пари "благо X + видатки на всі інші блага". Щоб уточнити параметри нашого дослідження, приймаємо, що доход зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії розширеного бюджетного обмеження, що визначається ціною товару X, залишається незмінним. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій

І 1 в положення І2,І3,І4 (рис. 6.1). Сумістивши графіки бюджетних

обмежень з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

йому переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів

(Е *2 ,Ε*з,Ε *4 ) відповідають

споживчим кошикам з більшими видатками на всі блага, в тому числі зростає споживання і товару X . З'єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву "доход - споживання".

Крива "доход - споживання" - це крива, яка проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями дохо-

ду, і показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товарів, що купуються.

Траєкторія кривої "доход - споживання" залежить від типу благ. У даному випадку рис. 6.1 відображає найпоширенішу ситуацію реального життя, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання всіх товарів. Це означає, що всі споживані товари належать до нормальних благ. Крива "доход - споживання" для нормальних благ є монотонно зростаючою.

Рис. 6.2 ілюструє випадок, коли товар X спочатку виступає для споживача як нормальне благо (до

обсягу Х3), а з певного "критичного" рівня доходу (/3 ) і за пода-

льшого його підвищення до /4 оцінюється ним вже як нижче благо. Крива "доход - споживання"

від точки Ε з відхиляється ліворуч, відображаючи скорочення споживання товару X. Для нижчих благ крива "доход - споживання" набуває від'ємного нахилу.

102 Частина II. Споживання і попит на конкурентному ринку

Теоретично можливий варіант, коли споживання блага не залежить від рівня доходу (рис. 6.3). Такі товари називають нейтральними. Крива "доход - споживання" для нейтральних

благ має вигляд вертикальної лінії.

За допомогою моделі "доход - споживання" можна охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги споживання товару X для випадку нормальних благ (рис. 6.4.а) в систему координат "ціна - обсяг попиту" (рис. 6.4.6). За умови незмінності ціни кожен обсяг товару X має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг Х1 розміщений на кривій попиту D1, а

обсяг Х2, що відповідає вищому доходу /2 , вже розташований на іншій кри-

вій попиту D2, і далі відповідно попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу буде зростати. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Таким чином, зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар, впливаючи як нецінова детермінанта, і зміщує криву попиту.

Узагальнена модель "доход - споживання" на основі розширеного бюджетного обмеження може бути використана для побудови кривих Енгеля, названих так на честь німецького економіста і статистика

Е.Енгеля.

Криві Енгеля характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача.

Оскільки в узагальненій моделі на вертикальній осі (за умови

Розділ 6. Зміна рівноваги споживача.

Індивідуальний та ринковий попит юз

X = 0 ) видатки на всі інші товари стають рівними доходу / , то криву Енгеля можна побудувати безпосередньо на моделі "доход - споживання", визначивши параметри рівноважних обсягів споживання товару X по відношенню до відповідних рівнів доходу / 1 , / 2 , / 3 . На рис. 6.4.а. крива Енгеля

показана пунктиром вище кривої "доход - споживання".

На рис. 6.5 подана серія кривих Енгеля для нормальних, нижчих та нейтральних благ. Порівняння графіків 6.1, 6.2, 6.3, 6.4.а), 6.5 показує, що криві Енгеля і криві "доход - споживання" мають однаковий характер залежності від доходу: для нормальних благ обидві є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих - відхиляються ліворуч і набувають від'ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними.

Криві Енгеля мають неабияке практичне значення. Наприклад, вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною. Зокрема, попит на меблі чи автомобілі дуже еластичний за доходом, тому реклама цих товарів повинна орієнтуватись на верстви населення з високими доходами.

Шведським економістом Торнквістом були запропоновані спеціальні фу-

нкції, які описують залежність видатків споживачів від доходу для трьох груп благ: благ першої необхідності, благ другої необхідності та предметів розкоші.

Аналіз залежності між видатками на товари (E)та доходом

(/) споживача (рис 6.6) показує,

що потреба у предметах першої необхідності (крива 1) задоволь-

няється в першу чергу, але зі зростанням доходу їх частка у бюджеті споживача скорочується, а рівень споживання стабілізується. Дійсно, потреби в хлібі, солі, сірниках, картоплі, житлі, мінімумі одягу споживач задовольняє в першу чергу, це життєво необхідні потреби. Але якщо доход споживача зростає, то, наприклад, хліба чи солі він навряд чи буде споживати більше, ніж раніше.

Споживання благ другої необхідності, які включають досить широкий спектр товарів, наприклад, фрукти, солодощі, аудіо-, відеота побутову техніку, меблі та ін., починається за досягнення певного рівня доходу (крива 2).' Видатки споживачів на ці товари спочатку зростають, згодом дещо стабілізуються, після чого починається новий етап стрімкого зростання цих видатків з наступною їх стабілізацією. Дійсно, споживачі починають купувати пральні та швейні машини, телевізори, холодильники та ін. товари за умови досягнення деякого відносно вищого рівня доходу. Так, наприклад, молоде подружжя робить свої перші "великі" покупки: шафу, ліжко, телевізор, пральну машину. Зрештою, придбавши необхідне, воно стабілізує видатки на цю групу товарів. Але згодом, на вищому рівні доходу, видатки знов починають стрімко зростати, - чорно-білий телевізор замінюється кольоровим, звичайна пральна машина - автоматичною і т.п. до нової стабілізації попиту.

. Що ж стосується предметів розкоші, то тут крива Торнквіста відображає безмежність людських бажань (крива 3). Видатки на предмети розкоші з'являються за досить високого рівня доходу, але з подальшим його підвищенням вони зростають безперервно та стрімко, жага до придбання нових і нових товарів стає нестримною.

Функції Торнквіста, як і криві Енгеля, мають важливе прикладне значення, оскільки дозволяють прогнозувати поведінку споживачів, їх попит на різні види товарів в залежності від рівня доходів.

6.2. Оптимальний вибір і зміна діни. Побудова кривої індивідуального попиту

Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни. Між споживчим вибором і ціною існує складний, прямий і обернений зв'язок. Згідно теорії граничної корисності сама ціна визначається суб'єктивною оцінкою корисності товару споживачем, а з іншого боку - оптимізація вибору споживчого кошика залежить від рівня ринкових цін.

Прихильники кардиналістської версії поведінки споживача вважають, що пропорції обміну двох товарів залежать від того, як учасники обміну оцінюють корисність обох товарів для себе, а не від суспільно необхідних затрат праці, як стверджують класики.

свою граничну корисність. Згідно з законом спадної граничної корисності, чим більше грошей має людина, тим меншою є гранична корисність кожної грошової одиниці, і навпаки, чим менше грошей залишається після купівлі товару, тим більша гранична корисність кожної грошової одиниці, а корисність товару відповідно спадає.

Ринкова ціна вимірює граничну корисність блага, еквівалентну граничній корисності грошей. Наприклад, корисність одиниці товару споживач оцінює в 25 ютилів, а корисність кожної гривні - в 1 ютиль. Відповідно він купить першу одиницю товару за 25 гривень. Наступна одиниця цього товару вже оцінюється ним нижче, наприклад, у 24 ютилі, а гранична корисність грошей зростає до 1,2 ютилів за гривню. Тоді споживач, вирівнюючи корисності, купить товар лише за 20 гривень (24:1,2 = 20). Таким механізмом і пояснюється спадний характер кривої індивідуального попиту на окремий товар. Рівноважна ринкова ціна відображає економічну цінність блага на рівні граничної корисності останньої з усіх куплених одиниць блага.

Але з іншого боку, з точки зору окремого споживача, ринкова ціна є об'єктивно заданою величиною, тому він пристосовує свій вибір до існуючого рівня ціни, зважаючи на власні фінансові можливості. Чим вища ціна, тим менше одиниць товару купить споживач за обмеженого доходу.

Двопродуктова модель споживчого вибору ще більш ускладнює концепцію спадного попиту. Споживач враховує відносні ціни благ і може замінити відносно дороге благо дешевшим. Зниження ціни одного з благ, крім того, підвищує кудівельну спроможність грошей (реальний доход споживача), тому він може купити більше обох благ. Одночасно виникають два ефекти: ефект заміни і ефект доходу. Спільна дія цих ефектів і спричиняє спадний

характер кривої попиту.

Таким чином, визначились три детермінанти спадного попиту: спадна гранична корисність, ефект доходу і ефект заміни, - всі вони відображають психологію суб'єкта, базуються на кардинальній і ординальній корисності.

Розглянемо детальніше взаємозв'язок між зміною ціни і поведінкою споживача з точки зору обох версій.

Спочатку проаналізуємо двопродуктову модель оптимізації вибору споживача за умови зміни ціни одного з товарів з точки зору кардиналістської теорії корисності. Для цього скористаємось даними таблиці 5.2, доповнивши її новими розрахунками (табл. 6.1).

106 Частина Π. Споживання і попит на конкурентному ринку

Таблиця 6.1.

Нагадаємо початкові умови вибору: споживач купує два товари X і Υ, початкові ціни товарів Рх — 2 грн., Ργ = 4 грн.; доход споживача становить 20 грн. Згідно з еквімаржинальним принципом, споживач вирівнює граничні

лення були зроблені у розділі 5.

Тепер визначимо оптимум споживача за умови, що ціна товару X знизилася до 1 гривні. В колонці 4 подана гранична корисність товару X з розрахунку на 1 грн. за Ρχ ==l грн. Уважно розглянувши співвідношення граничних корисностей на грошову одиницю обох товарів (колонки 4 і 6), можемо визначити, що еквімаржинальному принципу відповідає набір 5 Х+ 3,75 Υ.

Цей набір визначився таким чином: на придбання п'яти одиниць товару X і трьох одиниць товару Υ споживач витрачає 5+12=17 грн. У нього залишається ще 3 грн. Наступні одиниці товарів - шоста одиниця X і четверта одиниця Υ - мають однакову граничну корисність: 4 ютиля на одну гривню. Купити їх обидві споживач не може, набір вийде за межі бюджету. Зважаючи на те, що шоста одиниця товару X додає до сукупної корисності лише 4 ютиля, а четверта одиниця У— 16 ютилів, зрозуміло, що споживач прийме рішення купити товар Υ . Але оскільки одиниця товару Υ коштує 4 грн., а у споживача залишилося лише 3 грн., він купить не одиницю, а 0,75 Υ . Комбінація товарів 5 X +3,75 Υ максимізує сукупну корисність в сумі 110 ютилів.

Зниження ціни товару X спонукає споживача купити додаткові його одиниці з меншою граничною корисністю і зменшити попит на товар Υ Це —