1.Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу і його історіографія.

Історія – наука про життя і розвиток суспільства. Обєкт – це вся історична реальність.

Предмет – це та частина історичної реальності , яка викликає інтерес. Предметом історії України є суспільний, економічний, політичний, культурний та державницький розвиток укр. земель, починаючи з давніх часів і до сьогодні.

Історіографія(з грецького – опис історії ) – вивчає історію історичної науки.Перше питання про укр. як народ який має сх. до держав в друг. Пол. 19 ст. поставив і вивчав укр. історик Костомаров. В своїй праці « Дві руські народ. « він виділив 2 групи словянських племен : пн. і. пд. Руси. Грушевський на рубежі 19 – 20 ст. створював наукову схему праці « Історія України – Русі « На початку 20 ст. в Україні історично утворилося 2 напрямки: народний і державний.

В історії поділяють на 5 періодів ( ладів ): 1первіснообщинний 2рабовласницький 3феодальний 4 капіталістичний 5соціалістичний.

За рад. історії, історія України як предмет не викладалася. А була історія СРСР. Феодальний лад тривав з 9 по 19 ст. потім народжуватися капіталізм.

На початку 90 – х років 20 ст. рад. періодизація була змінена новою періодизацією.

Періодизація історії України:1.Проісторична і рання історія;2.Княжа доба3.Литовсько – руська (польська) 4.Доба козацько – гетьманської держави5.Доба культурно – національного і державного відродження України6.Радянська доба: міжвоєнна ситуація, 2 світова війна, перебудова.

Головне історичне джерело – археологія.Періодизація історії – це життя, діяльність, боротьба певних державних структур від найдавніших часів до сьогодні.Види історичних джерел: літопис – Нестор – літописець, Галицько Волинський літопис 13 ст. , Київський літопис – 12 ст., козацькі – Самовидця, літературні джерела.

2.Теорії походження Давньоруської держави. Причини утворення Київської Русі.

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих літ» .Трактування цього питання є одним з найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Перші спроби знайти вирішення цієї проблеми були здійснені ще середньовічними хроністами, які штучно повя ‘зували ранню історію Русі з відомими їм народами східної Європи – скіфами, кельтами, сарматами, аланами.

У середині 18 ст німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Г. Байєр та Г. Міллер обгрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про прикликання варягів на Русь, ці вчені висунули тезу щодо скандинавського походження

У 20-их роках 20 ст на основі численних історичних, археологічних та мовних джерел значна частина науковців світу віддавали перевагу «варязькому чиннику» - русь отримала назву від «Руотси». Так у середині 11 ст фіни називали шведів.- більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією(911, 944), мають скандинавське походження – Карл, Інегельд, Фарлоф, Вермунд.

- ісламські географи та мандрівники 9-10 ст завжди чітко розділяли «русів» і »слов’ян».

На противагу антинорманісти стверджували:

назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні.

жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне древньонорманське джерело, включаючи саги.

Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. Її автори, професор Гарвардського університету(США) О. Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов’янського походження Русі.

Причини утв.: 1. Вдале географічне розположення Києва.

2. Зародження структури управління державою

3. Об’єднання земель.