- •1.Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу і його історіографія.
- •2.Теорії походження Давньоруської держави. Причини утворення Київської Русі.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика київських князів.
- •6.Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7.Соціальна структура населення Київської Русі
- •8. Економічний розвиток Київської Русі
- •9.Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва
- •10.Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11.Відновлення Галицько-волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12.Галицько-Волинська держава за наступниців д.Галицького.
- •14.Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соц.-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16.Польсько-литовські унії кінця 14-початку 16ст : передумави суть та наслідки
- •17.Люблінська унія і її політичні наслідки для України
- •18. Релігійні відносини в Україні.Брестська унія.
- •19. Теорії походж. Та причини виникненння укр. Козацтва.Формування Запорожської Січі.
- •20.Запорізька Січ як військова і адміністративно-тереторіальна одиниця.
- •21.Організація реєстрового козацтва.
- •22.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під приводом б.Хмельницького.
- •24.Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654р.
- •25. Основні напрямки держ. Політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
- •27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •28.Соц.-економ. Та політичне становище Слобідської України в 2-й половиніXvii ст. - XVIII ст.
- •29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •32 .Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •33.Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •34.Україна в революції 1905-1907рр.
- •35.Українська думська громада в Державних Думах царської Росії
- •36.Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •38.Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •39.Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •40.Встановлення радянської влади в Укр/. Рад/-польська війна і її наслідки для українців.
- •41 .Нова економічна політика: суть, причини, наслідки.
- •42 .Індустріалізація в у країні: причини і наслідки.
- •43.Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44 .Колективізація в у країні: причини і наслідки.
- •45 .Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46.Початок Другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47.Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48.Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •49.Оун-упа і їх боротьба в роки Другої світової війни.
- •50.Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51 Звільнення Укр.. Від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср
- •52.Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України.
- •53.Політика десталінізації та її наслідки.
- •54.Зростання застійних явищу політичному і суспільно-економічному розвитку срср і урср.
- •55 Дисидентський рух на Україні.
- •56.Україна на шляху до незалежності(1985-1991 рр.).
- •57. Політ. І соц.-економ. Розвиток Укр. На шляху розбудови демократичного сусп.А (з 1991р.)
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др. Пол. 1994-2004 рр.)
- •59.Конституція України (1996 р.) - основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 .Українська „помаранчева" революція. Сучасний розвиток України.
31. Декабристський рух в Україні.
Посилення реакції після війни 1812 -1814 року сприяло зростанню в Україні опозиційних настроїв. Провідну роль у цьому русі відіграли дворянські опозиціонери – декабристи. Вони не тільки висунули політичний протест, а й організували збройне повстання проти царату Звідси в Україні виникають перші гуртки, які ставили за мету насамперед боротьбу за скасування кріпосного права. Мета: 1.здобути незалежність У. Оформлення політичної опозиції царизму пов’язано з появою декабристських організацій. 1816 – Петербург – «Союз порятунку» 1818 – Москва – «Союз благоденства» 1819 В.Лукашевич – «Малоросійське товариств» Ставили завдання запровадити конституційне представницьке правління, скасувати кріпосне право шляхом воєнного перевороту. Членами організацій були брати Муравйови Апостоли,, Пестель, Орлов та ін. У 1812 році декабристські організації об’єдналися і створили два осередки – Пн. Товариство з центром у м. Петербурзі, та Пд.. товариство – м. Тульчин. Головою Пд. Товариства було обрано полковника Пестеля, членами товариства стали офіцери полків, що перебували в Україні. Незабаром крім тульчинської управи було засновано ще дві: «Кам’янську» - на чолі з Давидовим та Волконським, «Васильківську» - С.Муравйов –Апостолом. Між цими організаціями були розбіжності: Пд.. було радикальнішим, ніж Пн., яке обмежувалося в своїх планах поваленням абсолютизму і встановленням конституційної монархії. Пестель видав «Руську правду»:ліквідація кріпосного права,встановлення республіканського ладу,безплатне наділення селян землею з державного фонду. «Руська правда» проголосила знищення станів, рівність громадян перед законом , свободу слова, друку, віросповідання, скорочення строку служби в армії. Але Пд. товариство не передбачало відокремлення України від Росії й створення суверенної Укр. держави.
Конституція Пд. товариства, розроблена Муравйовим була поміркованішою. 1823 – Новгород - Волинський створення 3-тя таємна організація – «Товариство об’єднаних слов’ян»:ідея добровільного єднання слов’янських народів у формі федеративної республіки. У грудні 1825 р. в Таганрозі помер цар Олександр 1.Настало «міжцарювання». 1826р.-Чернігівський полк виступив за скорочення строку служби в армії. Пн. товариство, скориставшись цим, 14 грудня 1825 піднесло повстання в Петербурзі. Але воно не було як слід підготовленим. Солдати навіть не знали мети повстання, населення не підтримало акцію, царські війська легко розсіяли повстання. Почалися арешти. 13 грудня заарештували Пестеля. Керівництво перейшло до Муравйова-Апостола. Але вже в першій сутичці його було тяжко поранено. Керівників повстання було доставлено до Петербурга на суд. 5-х було повішено. Причини поразки: 1.мета декабристів не була зрозуміла для народу; 2.вузькою залишалася соціальна база повстання
32 .Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
Кирило-Мефодіївське товариство - українська таємна політична організація, що виникла в січні 1846 р. у Києві. Ініціаторами створення братства були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернатора Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров, письменник Пантелеймон Куліш, етнограф Опанас Маркевич.
У квітні 1846 р. до братства приєднався Тарас Шевченко. Восени 1846 р. загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб. Організацію назвали іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила й Мефодія, чим засвідчили просвітницькі, гуманістичні наміри й прагнення знайти шлях поліпшення долі українського та інших слов'янських народів через утвердження соціальних ідеалів християнства - справедливості, свободи, рівності, братерства, а також релігійну спрямованість братства. Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св.Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров, та у «Записці», написаній В. Білозерським. Вони, зокрема, передбачали: створення демократичної федерації рівноправних слов'янських республік; знищення царизму і скасування кріпосного права та станів; утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод для громадян; досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов'янськими народами. Братчики вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї товариства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Т. Шевченка; займалися науковою працею й виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, у яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання й видання нових. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 р. за доносом провокатора діяльність організації була викрита, а її члени заарештовані. Найтяжче було покарано Т. Шевченка - віддали в солдати Оренбурзького корпусу із забороною писати і малювати. На трирічний термін було ув'язнено у Шліссельбурзьку фортецю М. Гулака. Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що воно вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху