- •1.Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу і його історіографія.
- •2.Теорії походження Давньоруської держави. Причини утворення Київської Русі.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика київських князів.
- •6.Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7.Соціальна структура населення Київської Русі
- •8. Економічний розвиток Київської Русі
- •9.Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва
- •10.Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11.Відновлення Галицько-волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12.Галицько-Волинська держава за наступниців д.Галицького.
- •14.Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соц.-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16.Польсько-литовські унії кінця 14-початку 16ст : передумави суть та наслідки
- •17.Люблінська унія і її політичні наслідки для України
- •18. Релігійні відносини в Україні.Брестська унія.
- •19. Теорії походж. Та причини виникненння укр. Козацтва.Формування Запорожської Січі.
- •20.Запорізька Січ як військова і адміністративно-тереторіальна одиниця.
- •21.Організація реєстрового козацтва.
- •22.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під приводом б.Хмельницького.
- •24.Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654р.
- •25. Основні напрямки держ. Політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
- •27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •28.Соц.-економ. Та політичне становище Слобідської України в 2-й половиніXvii ст. - XVIII ст.
- •29.І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •32 .Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •33.Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •34.Україна в революції 1905-1907рр.
- •35.Українська думська громада в Державних Думах царської Росії
- •36.Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •38.Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •39.Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •40.Встановлення радянської влади в Укр/. Рад/-польська війна і її наслідки для українців.
- •41 .Нова економічна політика: суть, причини, наслідки.
- •42 .Індустріалізація в у країні: причини і наслідки.
- •43.Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44 .Колективізація в у країні: причини і наслідки.
- •45 .Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46.Початок Другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47.Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48.Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •49.Оун-упа і їх боротьба в роки Другої світової війни.
- •50.Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51 Звільнення Укр.. Від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср
- •52.Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України.
- •53.Політика десталінізації та її наслідки.
- •54.Зростання застійних явищу політичному і суспільно-економічному розвитку срср і урср.
- •55 Дисидентський рух на Україні.
- •56.Україна на шляху до незалежності(1985-1991 рр.).
- •57. Політ. І соц.-економ. Розвиток Укр. На шляху розбудови демократичного сусп.А (з 1991р.)
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др. Пол. 1994-2004 рр.)
- •59.Конституція України (1996 р.) - основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 .Українська „помаранчева" революція. Сучасний розвиток України.
25. Основні напрямки держ. Політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
По смерті Б. Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний гетьманом, за рішенням старшинської ради був замінений І. Виговським.
У внутрішній політиці І. Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. У зовнішній політиці Виговський прагнув підтримувати дружні взаємини з усіма сусідніми країнами, не виявляючи переваги жодної з них. У жовтні 1657 р. він уклав українсько-шведський договір, умови якого були розроблені ще при участі Б.Хмельницького. В той же час гетьман відновив союз з Кримським ханством, що був разірваний з моменту укладання Березневих статей і почав переговори з Польщею. Активна зовнішня політика Виговського, спрямована на укріплення міжнародного авторитету України, викликала неспокій московського уряду. Прагнучи посилити свій вплив на Україну, царський уряд почав активно формувати за допомогою своїх агентів антигетьманську опозицію. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання сюзеренітету.
Обурена козацька старшина під керівництвом кошового Я. Барабаша та полтавського полковника М. Пушкаря збирає військо і фактично розпочинає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко покарав його учасників. У вересні 1658 р. переговори з Польщею були продовжені, і 16 вересня підписується Гадяцький трактат, згідно з яким Україна як «Руське князівство» входила до Речі Посполитої на правах формально рівного суб'єкта федерації. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний гетьман. Україна могла мати власний суд, військо, скарбницю, але при цьому позбавлялася можливості міжнародних стосунків. Урівнювалися права католицької та православної церков, а в одному з варіантів угоди мова навіть йшла про ліквідацію унії. Пропольська орієнтація Виговського не знайшла підтримки серед українського народу. А запорожці відкрито готувалися до виступу. В цей час війну проти гетьмана починає Росія. За допомогою кримських татар Виговський у липні 1659 р. розгромив російські війська під Конотопом. Але скористатися перемогою гетьман не зміг, оскільки проти нього піднімається ще одне повстання — під проводом І. Богуна та І. Сірка. Підтримані російськими військами, повсталі завдають поразки Виговському, і той змушений тікати до Польщі.
26.Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїна»
Гетьманом Лівобережної України обирають Івана Брюховецького. В своїй політиці він повністю визнавав зверхність царя та був палким прихильником Москви . Підписані так звані Московські статті не тільки підтверджували Переяславські статті 1659 року, та ще більше обмежували права укр. народу. Складений 1667 року між Москвою та Польщею Андрусівський договір, І Брюховецький , побоюючись загального повстання розуміє: єдиний шлях порятунку для України – вигнати московських воєвод та просити протекції турецького султана. Одночасно Брюховецький веде таємніф переговори з гетьманом Правобережжя Дорошенком , який також веде переговори з Туреччиною та Кримським ханом . Весною 1668 року Дорошенко переходить Дніпро , тріумфіально крокуючи по Україні . Дорошенка проголошують гетьманом обох сторін Дніпра . В 1668 році Дорошенко , змушений повернутися на Правобережжя для боротьби з поляками назначає наказним гетьманом Лівобережжя чернігівського полковника Дем’яна Многогрішного. Многогрішний клянется на вірність цареві та дістає його визнання як гетьмана Лівобережної України . Укладена ним в Глухові угода чіткіше визначала автономію України в складі Московської держави.Гетьман України позбавлявся права дипломатичних відносин , обмежувався перехід селян в козаки і навпаки . Глухівські статті дещо послаблювали централізовану політику царизму на Україні Активно бореться з старшинською олігархією . Призначає та змінює полковників , сотників , без суду їх карає , накладає податкина старшину та духовенство . 1672 року Дям’яна Многогрішного скинуто з гетьманування ,
Протягом трьох місяців в Україні правила старшинська олігархія , На Генеральній Раді біля Путивля було поновлено договір з Москвою та обрано нового гетьмана - Івана Самойловича . В своїй зовнішній політиці Самойлович намагався підкорити всю Україну і боровся проти тенденцій Запоріжжя вести окрему політику Щоб поширити кордони України , Самойлович радив цареві заявити Польщі претензії не Західну Україну , Волинь , Підлящща , Поділля , Підгір’я , Червону Русь , які завжди були частиною України . Також він намаговся приєднати до України Слободжанщину ,. Та ці обдва домагання не мали успіху .
Таким чином , за часів гетьманування спочатку Многогрішного , а потім Самойловича на Лівобережній Україні скінчується доба Руїни і починається новий період - Гетьманщина .