27.Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".

У 1677р. Правобережжя знову опинилося під владою Польщі. Тільки в 1713р. були встановлені польсько-шляхетські порядки. Поділивши Україну на чотири традиційні воєводства( Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське( Київ залишався під владою Росії), поляки почали продавати або роздавати величезні площі незайманих земель магнатським родам. Магнати принаджували на ці землі селян, пропонуючи їм наділи на термін від 15-20 років, та звільнення від усяких повинностей. Але з подальшим заселенням цих земель іде закріпачення селян. Шляхта всіляко заважала розвиткові міст. Багато міст були приватною власністю магнатів. Розвивалися мистецтво та зовнішня торгівля. Майже всі багатства, створені на Правобережжі йшли до кишень польських „королів”. У червні 1699р. польський сейм, побоючись наростання нової хвилі національно-визвольного руху на Правобережжі, прийняв постанову про ліквідацію козацьких полків. Це рішення не було визнане козаками і привело до повстання. У 1688р. Палій розпочав заходи по об’єднанню Правобережної та Лівобережної Укр., щоб захиститись від Туреччини та Криму. Втративши надію на допомогу Москви, Палій підготував по всій території Правобережжя повстання проти Польщі(1702-1704). Розмах повстання нагадував Хмельниччину. Були взяті такі міста-фортеці як Біла Церква, Могилів, Бердичів, та ін. Однак у 1704р. повстання почало розгортатися з новою силою. Козацьке самоврядування було встановлене в кількох районах Поділля і Брацлавщини. Повстанцям допомагали запорожці, козацтво з Лівобережжя. За таких обставин Петро1 дав наказ Мазепі окупувати Київщину та Волинь. Гетьман прийшов на Правобережжя як союзник Польщі., заарештував С.Палія, придушив повстання. Після повстання козацький військово – територіальний устрій на Правобережній Укр.. було ліквідовано.

28.Соц.-економ. Та політичне становище Слобідської України в 2-й половиніXvii ст. - XVIII ст.

У середині 17 ст. Царський уряд дозволив кільком хвилям українських втікачів осісти тут і встановити незалежне самоврядування на козацький звичай. Основою економічного ладу Слобожанщини було хліборобство „ Жалувані грамоти” закріпляли право володіння землею. Успіхи в розвитку господарства сприяли виникненню міст: Острозька (1652), Суми (1655), Харкова( 1656). У 60-х рр. На Слобожанщині існувало вже 57 міст і містечок. Вони були великими господарськими осередками. У Харкові, наприклад, щороку виготовляли тисячі килимів. Міста в адміністративному відношенні підпорядковувалися цаоським воєводами і козацькій старшині. Слобідська Укр. поділялась на полки, названі за п’ятьма основними поселеннями: Харківський, Охтирський, Острозький, Ізюмський та Білгородський адміністративний окрг.Полковники обиралися на довіцний термін. Цар призначав воєводу із резиденцією в Бєлгороді, який наглядав за ділами козаків і з якими кожен з п’яти полковників спілкувався окремо. Таким чином, зосереджуючи значне населення, що дедеалі зростало, Слобожанщтна була неспроможною відігравати самостійну політичну роль.