19. Теорії походж. Та причини виникненння укр. Козацтва.Формування Запорожської Січі.

«козак» тюрського походження, що означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця у суспільстві. Основними причинами виникнення козацтва були:

а) економічні (нестача власної орної землі, народна колонізація вільних земель Придніпров’я та Дикого поля - степів за Дніпровськими порогами);

б) соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);

в) політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);

г) стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

д) національно-релігійні (політична полонізація українського населення та наступ католицької церкви на права православної);

У пошуках волі українські козаки просувалися все нижче Дніпром і його південними притоками аж за невеликі прикордонні застави Канова та Черкас. Д.Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги і збудував на віддаленому, стратегічно розташованому за дніпровими порогами острові Мала Хортиця форт, що мав стати заслоном від татар. Так Вишневецький заснував Запорозьку Січ

Теорії походження: 1.Хозарська (хозари-давні народи степу) 2.Чорно-клобуцька (тюркське плем’я) 3.Черкаська (черкеси-мігр. Із Тмутаракані) 4.Татарська 5.Автохтонна (козацтво-продовж вічових громад К.Русі) 6.Болохівська (болохівці-після Іга прийняли протекторат орди) 7.Бродницька 8.Уходницька 9.Захисна 10.Соціальна(от гніту втікали)

20.Запорізька Січ як військова і адміністративно-тереторіальна одиниця.

Запорозька Січ - військово-політична організація українського козацтва. Запорозька Січ як головне укріплення була добре уфортифікована. Посередині фортеці - великий майдан, у центрі його - церква св. Покрови, неподалік, з одного боку, - криниця, з другого - стовп, біля якого карали винних у порушенні січових звичаїв. Півколом на січовій площі розташовувались курені -дві довгі хати, покриті очеретом, а також будинки старшини, канцелярія, пушкарня, склади, арсенал. Кожен курінь мав назву, яка походила переважно від місцевості, звідки були родом засновники куренів: Корсунський, Полтавський, Уманський, тощо. За фортечними укріпленнями біля річкового порту знаходився грецький дім, в якому жили іноземні посли та купці. Фортецю оточувало передмістя, де жили козаки-ремісники. Під впливом різних обставин Запорозька Січ (Кіш) переносилася на інше місце, що визначило її паралельні назви: Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам'янська, Олешківська, Підпільненська (Нова Покровська), Задунайська. Вся територія Січі поділялася на 8 (спочатку на 5) паланок (округів): Кодацьку, Самарську, Орільську, Інгульську, Бугогардівську, Прогноївську, Протовчанську, Кальміуську. Тобто, володіння Запорозької Січі охоплювали землі сучасної Дніпропетровської і Запорізької обл., частково --- Кіровоградської, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької обл.